Екуменічний Молебень з православними - 2 лютого 2014

В нашому костьолі відбулась дуже гарна подія в неділю о 9:00 2 лютого 2014 Р. Б. На спільну молитву про єдність християн прийшли до на Браття Православні зі своїм пастирем О. Андрієм, який припровадив з собою ще одного священика з Прибережного – О. Василя. 

Ця екуменічна молитва відкрила нам простір до єднання людських сердець у Христі, до рогу один до одного і призупинила будь-які протиріччя. Вірні спільно молились, слухали Слово Боже, яке лунало з уст священиків, співали набожні пісні та колядки.

Під час молитви О. Лаврентій та О. Андрій внесли в костьол пусту чашу та патену (дискус), як символ браку євхаристійної єдності, щоб через цей жест в молитві просити Бога поєднання. Бо повинен настати такий час, як обіцяв Ісус, коли ми будемо єдине у Христі. 

Кожен зі священиків мав промову і міг виразити свою думку перед людьми та заохотити до Божої християнської любові. Вірні, натомість, провадили молитву в різноманітних інтенціях-намірах, щоб пізніше одноголосно та однодумно призивати Ім'я Господнє в молитві «Отче Наш». На завершення спільного молебня ми всі передали собі знак миру і отримавши благословення пішли на Святу Месу, очікуючи на наступну можливість спільно разом прославляти Бога.

Сердечну подяку складаю тим, хто приготував цюмолитву і жертовно допомагав її провети, це: О. Олександру Кушлаку (за проповідь), О. Андрію (за промову), О. Василю (за коментарії), Бр. Миколаю Омельченко і міністранту Романові Мазіліному (за фотографування) і С. Юстині Солтис (за опис на парафіяльній сторінці). Нехай Бог Вам винагороджує в благодаті повсякденно. 

Запрошуємо переглянути фотогалерею

>>>ТУТ<<<

Відпуст Святої Агнеси в Гришківцях - 1 лютого 2014

В суботу 1 лютого 2014 Р. Б. відбувся Відпуст Святої Агнеси у Гришківцях біля Бердичева, на який настоятель О. Руслан Демчук запросив нас священиків та парафіян. Святу Месу відправляв Єпископ Ян Пурвінський, який проголосив проповідь, а після Святої Меси скерував до дітей та молоді пастирське слово і їх поблагословив. Святкування було дуже гарним і підготовленим. Особливу подяку виражаємо Сестрам Монахиням за приготування костьолу та гостинність.

Запрошуємо переглянути фотогалерею 

>>> тут <<<

Miłosierdzie

Papieskie intencje na luty

RADIO WATYKAŃSKIE |

Ogólna: „Aby mądrość i doświadczenie osób w podeszłym wieku były uznawane w Kościele i w społeczeństwie” i misyjna: „aby kapłani, zakonnicy i świeccy wielkodusznie współpracowali w misji ewangelizacyjnej”.

Jak co miesiąc, modlimy się w dwóch papieskich intencjach, ogólnej i misyjnej. Pierwsza z nich to: „Aby mądrość i doświadczenie osób w podeszłym wieku były uznawane w Kościele i w społeczeństwie”. Ojciec Święty mówił o tym dwa miesiące temu, 23 listopada ub. r., uczestnikom międzynarodowej konferencji pt. „Kościół w służbie osób chorych w podeszłym wieku”. Zorganizowała ją w Watykanie Papieska Rada ds. Duszpasterstwa Służby Zdrowia i Chorych.

„Chciałbym dziś raz jeszcze powiedzieć, że osoby starsze miały zawsze ważną rolę w Kościele i mają ją nadal. A dziś jeszcze bardziej Kościół powinien dawać całemu społeczeństwu przykład, że mimo nieuniknionych dolegliwości, nieraz nawet ciężkich, osoby te są zawsze ważne i, co więcej, niezbędne. Niosą z sobą pamięć i mądrość życiową, aby przekazywać je innym, i pełnoprawnie uczestniczą w misji Kościoła – podkreślił Papież. – Przypomnijmy, że życie ludzkie zachowuje zawsze w oczach Bożych wartość, niezależnie od wszelkich koncepcji dyskryminujących. Chciałbym pozdrowić osoby starsze. Drodzy przyjaciele, nie jesteście tylko odbiorcami głoszenia ewangelicznego orędzia, ale jesteście też zawsze jego pełnoprawnymi głosicielami mocą waszego Chrztu. Codziennie możecie żyć jako świadkowie Pana w swych rodzinach, parafiach i innych środowiskach, w których bywacie, zaznajamiając z Chrystusem i Jego Ewangelią zwłaszcza najmłodszych”.

Papież poleca nam też intencję misyjną na każdy miesiąc. W lutym mamy się modlić,„aby kapłani, zakonnicy i świeccy wielkodusznie współpracowali w misji ewangelizacyjnej”. Ojcu Świętemu na tej współpracy bardzo zależy. Tak mówił o niej, spotykając się z komitetem koordynacyjnym Rady Episkopatów Ameryki Łacińskiej 28 lipca, na zakończenie swojej ubiegłorocznej podróży do Rio de Janeiro.

„Czy my, pasterze, biskupi i kapłani, mamy świadomość i przekonanie do misji wiernych świeckich i czy dajemy im swobodę rozeznawania, zgodnie z ich drogą uczniów, misji jaką im powierza Pan? Czy ich wspieramy i im towarzyszymy, przezwyciężając wszelkie pokusy manipulacji lub niewłaściwego podporządkowania? – pytał Ojciec Święty. – Czy jesteśmy zawsze otwarci na oczekiwania w poszukiwaniu dobra Kościoła i jego misji w świecie? Czy pomocnicy duszpasterzy i ogółem wierni czują się częścią Kościoła, czy utożsamiają się z nim i przybliżają go osobom ochrzczonym, które są dalekie albo się od niego oddaliły? Jak można zrozumieć, chodzi tutaj o postawy. Nawrócenie duszpasterskie dotyczy zasadniczo postaw i reformy życia. Przemiana postaw jest siłą rzeczy dynamiczna: «zapoczątkowuje proces» i można go jedynie ukierunkowywać, wspierając go i rozeznając. Ważne jest, by nieustannie mieć świadomość, że busolą chroniącą przed zagubieniem się na tej drodze jest tożsamość katolicka, pojmowana jako przynależność do Kościoła”.

Św. Jan Bosko i jego sny

Ks. Jacek Jurczyński SDB

W wieku dziewięciu lat Jan Bosko miał sen, który można określić jako sen powołania. Nie sposób przeoczyć w nim aktywnej duchowości, której nauczył się on w szkole Jezusa i Maryi, a która z tego snu brała swój początek.

Jak wspomina ksiądz Bosko w swoich pamiętnikach, ów sen zrobił na nim wielkie wrażenie, powtarzał się w różnych formach przez wiele lat i naznaczył głęboko jego życie. Zasługuje więc na przypomnienie, tym bardziej że nawet on sam zapisał go dopiero na wyraźnie życzenie papieża Piusa IX.

Janek widzi w swoim śnie wielu bawiących się chłopców. Jedni śmieją się, inni przeklinają. Rzuca się między nich i próbuje ciosami pięści i krzykiem zapobiec przekleństwom. W tym momencie zjawia się dostojny, pięknie odziany Pan i mówi do niego: „Nie pięściami, lecz miłością i łagodnością musisz zdobyć sobie tych chłopców za przyjaciół! Idź do nich i mów im, jak wstrętny jest grzech, a jak piękna cnota”. Na bojaźliwą odpowiedź Janka, że jest tylko biednym nic nie wiedzącym chłopcem, mężczyzna ów wskazuje na Mistrzynię, dzięki której może on nabyć mądrości, oraz daje się poznać jako syn tej, którą Janek na polecenie swej matki trzykrotnie w ciągu dnia pozdrawia na modlitwie. Teraz widzi on przy boku owego Pana majestatyczną panią. Bierze ona małego Bosko za rękę i kieruje ponownie jego uwagę na miejsce, gdzie przedtem gromadzili się chłopcy, a gdzie teraz widać wielką gromadę dzikich zwierząt.

Pani mówi, wyjaśniając: „To jest twoje pole pracy; tutaj musisz pracować. Bądź pokorny, dzielny i wytrwały! Musisz zrobić z moimi dziećmi to, co teraz stanie się z tymi zwierzętami”. Na oczach Janka dzikie zwierzęta zamieniają się w pokorne baranki, które ufnie zbliżają się do Pana i Pani. Janek zaczyna we śnie płakać i prosić Panią, aby zechciała mówić jaśniej. Pociesza go Ona słowami: „W stosownym czasie wszystko zrozumiesz”.

W tym miejscu Janek się budzi (Bosco J., Pamiętniki Oratorium).

Ksiądz Bosko opisuje również reakcje, jakie wywołał w jego rodzinie ów sen. Możemy tu mówić o pewnego rodzaju próbie interpretacji.

Mój brat Józef stwierdził: „Z pewnością będziesz kiedyś pasł kozy, owce i inne zwierzęta”. Moja matka powiedziała: „Kto wie, może zostaniesz księdzem”.

Antoni (brat przyrodni) zadrwił: „Prawdopodobnie będziesz hersztem zbójców”. Babcia, która miała wiele doświadczenia w sprawach religijnych, choć nie umiała czytać ani pisać, zdecydowała: „Nie powinno się zważać na sny”.

Ów sen mógłby zostać zinterpretowany przez psychologów jako tak zwane przeżycie kluczowe, które w dużym stopniu zadecydowało o dalszym życiu chłopca. Biografie księdza Bosko za pomocą tego snu wyjaśniają owo zdecydowane dążenie do celu, z jakim Janek przygotowywał się do swego życiowego zadania. Mówiąc językiem teologicznym, udziałem Janka była prawdopodobnie chrysto i maryjofania.

Współczesny i krytycznie nastawiony człowiek będzie tutaj mówił raczej o pewnej nadwrażliwości na zjawiska religijne czy też o swego rodzaju micie. To, co wydaje się nierealne, poprzez nadprzyrodzoność staje się konkretną historią, aby w ten sposób bardziej wiarogodnie, czy też bardziej zobowiązująco, oddać treść pewnego przesłania lub przeżycia. Nawet jeśli współczesny człowiek stał się wobec snów i wizji wyjątkowo trzeźwy i sceptyczny, to jednak z tego tylko powodu nie można wykluczyć wszystkiego, co jest naturalnie niewytłumaczalne, wskazując na autosugestię i legendy.

Ten, komu bliżej znane jest życie księdza Bosko, wie, jak ważne miejsce zajmowały w nim sny. Poprzez nie jego życie i działanie otrzymywały decydujące impulsy. Momenty wszelkich decyzji w życiu księdza Bosko wiązały się z inspiracjami, ze snami i wizjami, w których boskie pochodzenie on sam nigdy nie wątpił. Bardzo często w sytuacjach bez wyjścia przewidywał rozwiązania, które rzeczywiście następowały. W tym wszystkim nie wolno zapominać szczególnie o prorockim charakterze jego snów. Przepowiedział wiele wydarzeń, o których nie mógł jeszcze nic wiedzieć. Jego sny rozbłyskały często jak błyskawice w nocy. Krótko rozjaśniały widnokrąg, a następujące po nich ciemności były jeszcze większe niż uprzednio. Jego biografie dają temu wystarczające świadectwo.

W Pamiętnikach biograficznych założyciela zgromadzenia salezjańskiego zebranych zostało w sumie sto dwadzieścia jego snów.

ks. Jacek Jurczyński SDB, Sennik biblijny, czyli objawienie Boga w snach, Wydawnictwo M, Kraków 2013, s. 91-94

Żródło: http://www.czasnabiblie.pl/

Стрітення Господнє

Свято Стрітення Господнього встановлене на згадку про жертвування Марією та Йосипом їх первородного сина, Ісуса, в єрусалимському храмі.

2 лютого відзначається також День Богопосвяченого Життя. Богопосвячені особи, подібно як Ісус в єрусалимському храмі, жертвують своє життя виключно на служіння Богу.

Згідно з Євангелієм, Марія та Йосип, за законом Мойсея, жертвують свого первородного сина – Ісуса, Богу в храмі. Тоді також Симеон виголосив пророцтво, називаючи Ісуса «Світлом для об’явлення язичникам і славою (…) Ізраїля». Тому це свято багате на символіку світла.

У Єрусалимі, де Стрітення Господнє відзначалося вже в ІV ст., святкування проводилися зазвичай вночі – влаштовувалися урочисті процесії зі свічками. Літургійну дату свята визначає дата закінчення часу очищення Марії після народження дитяти.

В Західній Церкві свято було введено в VІІ ст. У Римі цього дня відбувалася найстарша марійна процесія, учасники якої несли запалені свічки. Правдоподібно ця процесія до найбільшого римського санктуарія – базиліки св. Марії Маджоре – надала Господньому святу марійний характер.

З десятого століття з'являється обряд благословення свічок, який ще більше підкреслює і збагачує символіку світла. Вона пов’язана безпосередньо з великоднім пасхалом, який виражає перемогу над смертю, гріхом і сатаною.

Жертвування Ісуса означає початок нового завіту і нового священства, в якому Син Божий сам є Храмом, Священиком і Жертвою. Суть цього свята підкреслює універсальність спасіння, яке поширюється на всі народи.

За матеріалами: Католицький Медіа-Центр

ОГОЛОШЕННЯ ПАРАФІЯЛЬНІ - ІV Неділя Звичайна – 2 лютого 2014 Р. Б.

читати зміст ПАРАФІЯЛЬНИХ ОГОЛОШЕННЬ

Екуменічний Молебень протестантів в католицькому костьолі - 1 лютого 2014

Молитва Християн про єдність у Христі

У минулу суботу, 1 лютого 2014 Р. Б. в нашому Парафіяльному костьолі відбулась молитва про єдність християн разом з нашими братами протестантами. Подія, очевидно, дуже неймовірна. З однієї сторони не вистачає слів, щоб описати про цю велику радість, а з другої сторони здається, що не вистачить паперу на те, щоби все в дрібницях вилити і представити.

О 18:00 ми всі зібрались в костьолі і розпочали молитву. Під час Молебня ми прочитали декілька уривків зі Святого Писання, співали псалми, молились спонтанно в наших особистих та спільних інтенціях-намірах, а О. Олександр та Пастор Володимир проголосили нам дві проповіді на біблійні теми. На завершення молитви ми разом проспівали «Отче Наш» і передали собі знак Христового миру, а після благословення кожен міг підійти один до одного і порозмовляти.

А ще одна важлива подія, це те, що на завершення молитви ми всі сердечно вітали нашу Пані Юзефу Пилипчук з її днем народження. 

Справді цей вечір був благословенний Богом. А наші браття, Роман Мазілін – органістий і Бр. Миколай – постулант знову напрацювались з фотоапаратами, щоб увічнити ці прекрасні хвилини. А за С. Юстину вже й не має що і сказати – вона знову буде старанно опрацьовувати фотографії та відео, щоб ця подія залишилась живою на довгі роки і покоління.

      Усім Вам, Брати і Сестри, парафіяни та друзі, дякуємо за організування цієї молитви і прояв доброти Ваших прекрасних сердець. Нехай Вам Бог благословляє.

Запрошуємо переглянути фотогалерею 

>>> тут <<<

Екуменічний Молебень у протестантів - 31 січня 2014

 Молитва про єдність Християн

31 січня 2014 Р. Б. у протестантській церкві Баптистів зустрілись віруючі християни двох конфесій – католики і протестанти. З нагоди свята Навернення Святого Павла Апостола, Вселенська Церква (Католицька) організовує по цілому світі «Тиждень Молитов про Єдність Християн», який відбувається в днях 18-25 січня кожного року.

В Ружині Католицька Церква зустрілась з протестантами-баптистами вже після цього свята. Але зустріч і сама молитва були неймовірними. Багато людей із віруючих взагалі вперше побували один в одного в гостях у храмі. 

Це була п'ятниця. Ми збирались на 17:00 годину. Нас радо вітали Пастор Володимир із своєю паствою. 

Під час спільної молитви пролунало багато пісень, своє слово підтримки висловили Пастор Володимир та О. Лаврентій, а О. Олексанрд проголосив нам у проповіді Слово Боже з Євангелії Святого Йоана 17 – про архієрейську молитву Ісуса Христа в горниці під час Тайної Вечері. 

Був час на спонтанну молитву, після якої всі ми спільно помолились Господню Молитву «Отче Наш». Пізніше кожен підходив один до одного і передавали собі знак миру, любові та примирення у Христі.  А на завершення ми співали коляду та релігійні пісні.

І хоча на жаль це тільки вперше ми зустрілись, але пообіцяли собі, що часто будемо зустрічатись на прославлення Бога і спільну молитву, щоб єднатись у Господі, а не розділятись зі своїми поглядами. Тому щиро усіх запрошуємо до нашої братерської молитви й на далі.

Щоб ми могли сьогодні дізнатись про такі прекрасні події в нашому містечку, постаралось троє осіб, яким ми сердечно дякуємо за їхнє служіння, це: Брат Миколай Омельченко, наш постулант, який знімав відео; Роман Мазілін, міністрант та органістий нашої Парафії, який фотографував; а також наша монахиня Сестра Юстина Солтис BPS, яка все це опублікувала на інтернет-сторінці нашої Ружинської Парафії.

AUDIO MP3:

Запрошуємо переглянути фотогалерею 

>>> тут <<<

Cicha i wierna obecność

2 lutego obchodzony jest w Kościele Dzień Życia Konsekrowanego. 

Pamiętajmy o osobach duchownych w swoich modlitwach.