Римо-католики очолили міжконфесійний молебень у Львові

4 травня, на площі Ринок відбувся міжконфесійний молебень за місто і городян, а також за єдність України. У спільній молитві взяли участь представники всіх конфесій Львова, очолило богослужіння духовенство Римсько-Католицької Церкви.

«Вже стало доброю традицією, що на День міста проводиться загальноміський молебень за участі представників духовенства всіх конфесій Львова. Цього року таку молитву очолило духовенство Римсько-Католицької Церкви, а також брали участь представники всіх конфесій міста», - розповів ZAXID.NET працівник управління внутрішньої політики Львівської міської ради Євген Бойко.

Також він додав: «Цьогорічна молитва була особливою, адже ми перебуваємо в особливому часі, часі зміни ментальності. Тому ми маємо згуртуватися і спільними вустами благати до Бога про єдність і допомогу».

Водночас, мер Львова Андрій Садовий сказав: «Нам потрібно молитися, щоб єдність була у наших сім’ях і домівках. І коли ми будемо мінятися, буде мінятись наша країна».

Як відомо в Україні була оголошена дводенна жалоба, всі святкові заходи з нагоди святкування Дня Львова скасували.

Джерело:  ZAXID.NET

Читайте також

Подвійне свято у львівській катедрі – відпуст і канонізація великих Пап

Хресна Дорога вулицями міста Львова з Хрестом Йоана Павла ІІ

Звернення Папи Франциска. Заклик про молитву за Україну

Папа Франциск очолив подячну Святу Месу в Римі за дар канонізації Йоана Павла ІІ

4 травня, тиждень після зарахування до лику святих Католицької Церкви Римських Понтифіків Йоана ХХІІІ та Йоана Павла ІІ, Святіший Отець Франциск очолив подячну Службу Божу за дар канонізації Папи Йоана Павла ІІ у храмі Святого Станіслава, де здійснюється душпастирство поляків Рима.

Свою проповідь Вселенський Архієрей побудував на літургійних читаннях, призначених Римсько-Католицькою Церквою на цю неділю, у яких розповідалося про святого Апостола Петра, який сміливо звіщав про воскресіння Христове та утверджував братів у вірі. За словами Папи, святий Петро є міцною опорою християнської спільноти, адже оснований на Скелі, Якою є Христос. «Таким був Йоан Павло ІІ, – мовив далі проповідник, – правдивим каменем, закріпленим на великій Скелі».

Далі Єпископ Рима нагадав, що метою цієї молитовної зустрічі є подяка Господу Богу за дар канонізації Йоана Павла ІІ, сина польської землі, який понад 80 разів особисто був у цьому храмі поляків у Римі. Він приходив сюди в різних моментах власного життя та життя Польщі. В час смутку та зневіри, коли усе видавалось втраченим, він не втрачав надії, бо його віра та надія були закріплені у Бозі. Таким чином, він був тим каменем, скелею для місцевої спільноти поляків у Римі.

«Ви, дорогі брати та сестри, – звернувся Папа Франциск до присутніх на Службі Божій, – є частиною народу, який продовж своєї історії переніс великі випробування. Польський народ добре знає, що для того, аби увійти у славу, необхідно перейти через терпіння та хрест. Знає, не тому, що вивчав про це, але тому, що пережив. Святий Йоан Павло ІІ, як гідний син своєї Батьківщини, слідував цим шляхом». Далі Святіший Отець заохотив кожного запитати себе: «Чи ми готові йти цим шляхом?»

Він нагадав, що ми на цій землі повинні поводитись, як подорожуючі, але не, як ті, що блукають навмання і не мають конкретної цілі, а, як ті, що добре знають, куди вони прямують. Нагадавши про двох учнів Ісуса, які йшли в Еммаус, Вселенський Архієрей зазначив, що, йдучи в напрямку до Еммаусу, вони були блукаючими, подорожуючими без цілі, однак, коли повертались, то стали свідками надії, якою є Христос, адже на своєму шляху вони зустріли Спасителя, Воскреслого Подорожуючого.

На закінчення Папа зазначив, що також і ми можемо стати «воскреслими подорожуючими»: «Якщо Його Слово розпалює наше серце і Його Євхаристія відкриває нам очі на віру і живить нас надією та милосердною любов’ю. Також і ми можемо крокувати поруч із нашими братами та сестрами, які є сумними та зневіреними, і розігріти їхнє серце Євангелієм, і ламати з ними хліб братерства. Святий Йоане Павле ІІ, допоможи нам бути “воскреслими подорожуючими”. Амінь», – закінчив свою проповідь Святіший Отець Франциск.

Радіо Ватикан

Читайте також

Відвалити камінь сорому та почути голос Ісуса – Папа відвідав римську парафію

«Слідувати за Богом – це виклик, а не заохочення до туризму». Папа відвідав п'яту римську парафію

Спільнота святого Егідія запрошує на молитву за мир в Україні

У київському соборі св. Олександра відбудеться молитва за мир. Ініціатором молитовного заходу, який відбудеться 8 травня о 19:00, є Спільнота святого Егідія.

Католицька спільнота, яка відома у всьому світі і активно діє й в Україні, запрошує на молитву за мир, яка відбудеться у головному храмі столиці соборі св. Олександра. Молитовний захід відбудеться 8 травня о 19:00.

Адреса: м. Київ, вул. Костьольна 17

Читайте також

Що це є «Спільнота святого Егідія»? – Розмова з Генсекретарем

Спільнота Святого Егідія: Діалог завжди можливий

У Львові виставлять речі Йоана Павла ІІ

У каплиці Львівської міськради планують виставити чашу та ризи Папи Йоана Павла ІІ, які Святіший Отець використовував під час перебування в Україні. Ці речі Папа залишив у соборі Святого Юри ще у 2001 році, але напоказ раніше їх ніхто не виставляв.

Про це йдеться у сюжеті журналіста перших західноукраїнських новин «Огляд дня» (щобудня о 21:00) Ірини Сало.

«Перебуваючи в Україні, Святіший Отець, служив богослужіння у фелоні та під час Літургії використовував чашу. Тому ці речі дуже важливі для нас, – він їх мав на собі та безпосередньо тримав у своїх руках, коли вино перетворювалось на кров. Тому вони, ніби, просякнуті цієї особою. Це надзвичайно велично», – розповів капелан ЛМР о. Павло Дроздяк.

Уже завтра реквізити виставлять у каплиці міськради. Тож всі охочі зможуть їх побачити.

Католицький оглядач з посиланням на ZIK.

Litania Loretańska

Святого Йосифа, Робітника

Римо-катол.:

1 травня (необов’язковий спомин)

Свято праці, встановлене 1892 року як суто світське, безперечно, має глибокий християнський сенс, оскільки насамперед має глибоко людський сенс. А християнство не є чимось чужорідним, нав’язаним чи «доклеєним» до людського буття – воно є самим життям охрещених, серед яких завжди було більше людей праці. Отож 1 травня 1955 року, звертаючись до представників Католицького товариства італійських робітників, Папа Пій ХІІ проголосив це свято, віддаючи його під покровительство св.Йосипа. Відтоді Церква згадує голову Святої Родини двічі на рік: 19 березня – як Обручника Пресвятої Богородиці, й 1 травня – як людину праці.

Святий Йосип, названий у грецькому тексті Євангелія «tekton», латиною – «faber», вважається столяром або теслею – зрештою, навряд чи в ті часи розрізнення було аж таке глибоке. Він умів працювати руками, він забезпечував свою сім’ю, а отже, від був трудівник і мужчина, як належить кожному чоловікові.

Сенс святкування першотравня – у тому, щоби звернути увагу всіх людей праці на духовну складову їхнього труду. А також – щоби повчити їх працювати правильно. Бо безконечна робота, без перепочинків, без молитви, без звернення уваги на те, що в житті є широкий горизонт, а не тільки витоптана під ногами земля, немов у запряженого в млинове жорно ослика, – така робота нищить. І можна скільки завгодно проголошувати світських свят і навіть надавати вихідні, які підуть головно на випивання або городи, – які, знову ж таки, є працею, а не відпочинком, – але людина від цього не стає щасливішою.

Сенс праці – в тому, щоб нас освятити. Це не просто засіб для заробітку на існування. Бог створив людину з любові, а жити їй дав в Едемському саду, аби вона порала і доглядала сад Господній (пор. Бут 2,15). То вже потім, після гріхопадіння, перекрученим у житті стало все, також і праця зазнала цієї тіні. А спершу – людина була створена і поставлена працювати, бо праця є способом існування, чимось, що надає життю мету і напрямок, і дана вона була людині для радості.

Папські молитовні наміри на травень 2014

У Травні Папа Франциск просить молитися за те, щоб ЗМІ служили правді та миру та за покровительство Діви Марії у євангелізації.

Загальний намір: Щоб засоби масової інформації були інструментами на службі правді та миру.

Місійний намір: Щоб Марія, Зірка Євангелізації, вела місію Церкви, коли вона проголошує Христа всім народам.

Święcenia Kapłańskie

Święcenia Kapłańskie

1 maja 2004 A. D.

O. Laurencjusz Jan Żezicki OSPPE

"Tobie, Panie, zaufałem - nie zawstydzę się na wieki!"

текст проповіді Папи Франциска під час канонізації Йоана ХХІІІ та Йоана Павла ІІ

Повний текст проповіді Папи Франциска під час канонізації Йоана ХХІІІ та Йоана Павла ІІ

Неділя, 27 квітня 2014, 13:04 

Папа Йоан Павло II хотів, щоб у центрі тієї неділі, яка завершує октаву Пасхи, було Боже Милосердя, гідні хвали Рани воскреслого Ісуса.

Показує їх вперше, коли об’явився апостолам, того самого першого дня після суботи, в день Воскресіння Христового. Але того вечора не було з ними Томи і коли інші сказали йому, що бачили Господа, він відповів, якщо сам не побачить і не доторкнеться Його ран, не повірить. Через вісім днів, Ісус об’явився в Горниці, між учнями був також і Тома, Ісус обернувся до нього і запропонував апостолу торкнутись Його ран. І ось ця щира людина, яка звикла до того, що мусить перевірити ідентичність особи, стає на коліна перед Ісусом і каже: «Господь мій і Бог мій»(Йн. 20:28 ).

Рани Ісуса – це «скандал» віри, але одночасно її перевірка. Тому  Рани з тіла воскреслого Христа не зникли, залишились, оскільки  вони є постійним знаком Божої любові до нас і необхідні для віри в Бога. Не для того, щоб повірити, що Бог існує, але для того, щоб повірити, що Бог є любов’ю, милосердям і Тим, кому маємо довіряти. Апостол Петро посилаючись на  пророка Ісаю пише християнам: «Його ранами ми зцілені» (1 Пт 2:24, Іс 53:5).

Йоан XXIII і Йоан Павло II мали сміливість подивитись на Рани Ісуса, доторкнутися до Його пробитих рук і боку. Не відчували сорому,  щодо тіла Ісуса, не згіршилися Ним, Його хрестом; не відвернулись від свого брата (пор. Іс 58,7), тому що в кожній страждаючій людині, вони бачили Ісуса. Це були два відважні чоловікú, наповнені щирою присутністю Святого Духа, вони дали свідчення про доброту Бога і Його милосердя в Церкві і світі.

Вони були священиками, єпископами і папами ХХ століття. Знали трагедії тих часів, і не проходили повз них байдуже. Сильнішим у них був сам Бог, сильнішою була віра в Ісуса Христа, Спасителя людини і Володаря історії, сильнішим у них було Боже милосердя, яке проявляється в цих п'ятьох Ранах, сильнішою була материнська близькість Марії.

У цих двох чоловіках, які споглядали Рани Ісуса і були свідками Його милосердя мешкали «жива надія», разом із «невимовною і повною слави радістю» (1Пт 1,3.8). Ніхто не може їх позбавити надії і радості, які воскреслий Христос дає своїм учням.

Надія і радість Великодня, пройшли через випробовування наготи, пустоти, близькості з грішниками, аж до самого кінця і гіркоти чаші страждань. Ось надія і радість, яку двоє святих пап отримали як дар від воскреслого Господа, а потім передали їх Божому народу,  приймаючи із вдячністю аж до смерті.

Ті надія і радість панували в першій спільноті віруючих в Єрусалимі, про яку згадується в Діяннях Апостолів (пор. 2:42-47). Це спільнота, яка цілковито живе духом Євангелія, тобто, любов’ю, милосердям, простотою і братерством.

І це є ікона Церкви, котру Другий  Ватиканський Собор приймає як свою. Йоан XXIII і Йоан Павло II співпрацювали з Духом Святим, щоб відновити і уподібнити Церкву до її первісного вигляду, і до такого, якого надали їй протягом століть святі. Не забуваймо, що святі ведуть Церкву і чинять, що Вона росте. Через скликання Собору  Йоан XXIII проявив делікатний послух Святому Духові, дозволив Йому себе вести і став для Церкви пастирем, і провідником, який дозволяє вести себе самого. Це було Його велике служіння для Церкви: був Папою слухняним Святому Духу.

У служінні Божому Люду Йоан Павло II був Папою сім'ї. Він сам одного разу говорив так, що хотів би залишитися в пам'яті як папа сім'ї. Я хотів би підкреслити, що у синодальний період, у якому ми живемо і який присвячений сім'ї, ми впевнені, що він сам веде і допомагає нам із Неба.

Нехай обидва найсвятіші пастирі Божого Люду, заступаються за Церкву, щоб протягом цього двох річного синодального періоду, Святий Дух Її підтримував у душпастирському служінні сім'ям. Нехай вони навчать нас, не гіршитись Ранами Христа, а проникати в таємницю Божого Милосердя, яка завжди дає надію, завжди пробачає, бо завжди кохає.