Акт присвячення світу Божому Милосердю

Боже, Милосердний Отче, Ти об’явив нам свою любов у Твоєму Сині Ісусі Христі і вилив її на нас через Духа Святого Утішителя! Тобі довіряємо сьогодні долю світу і кожної людини. Похилися над нами, грішними, вилікуй нашу слабкість, перемагай всіляке зло, дозволь всім жителям Землі пізнати Твоє Милосердя, щоб у Тобі, Боже в Трійці Єдиний, вони завжди знаходили джерело надії. Віковічний Боже, заради страждань і воскресіння Твого Сина, май милосердя для нас і цілого світу.

Історія образу Ісуса Милосердного (ч.2)

Аби створити відповідні умови для індивідуальної молитви споглядання – адорації образу Ісуса Милосердного, для кожного і в будь-який час, без огляду на національне походження, митрополит Вільнюський Аудріс Юозас Бачкіс вирішив перенести образ Ісуса Милосердного до сусіднього храму Пресвятої Трійці, який було реконсекровано на Санктуарій Божого Милосердя.

З вересня 2005 року первісний образ Ісуса Милосердного вшановується у Сантуарії Божого Милосердя у Вільнюсі, де у щоденній молитовній адорації Святого Зображення Спасителя сестри-черниці на численні прочани довіряють долю світу і свої власні в руки Милосердного Спасителя.

Молитовне служіння у Санктуарії митрополит доручив Згромадженню Сестер Ісуса Милосердного.

Адорація Сестер Ісуса Милосердного у Санктуарії Божого Милосердя, Вільнюс, вул.Домінікону, 12

Згромадження Сестер Ісуса Милосердного засноване блаженним о.Міхалом Сопочком як відповідь на прагнення Господа Ісуса. Це міжнародна споглядально-чинна спільнота, яка поширює культ Ісуса Милосердного. Упродовж кількадесятьох років сестри вірно виконують своє завдання, проголошуючи світові послання Божого Милосердя. Молитвою та жертовним служінням ближнім вони невпинно випрошують Боже Милосердя для світу, зокрема – благодать милосердя для помираючих і благословення Боже для священиків та богопосвячених.

«Прагну, аби таке згромадження було» (Щоденник, 437).

«У ньому невпинно випрошуватимуть для себе і цілого світу милосердя Боже, а кожний учинок милосердя випливатиме з любові до Бога, якою (сестри) будуть переповнені. Цю велику рису Божу вони намагатимуться опанувати самі і жити нею, і старатися, щоб інші її пізнали і довірилися доброті Божій» (Щоденник, 664).

Довічні обіти Сестер Ісуса Милосердного. Вільнюс, 2012

2004 року центральним осередком Згромадження у Вільнюсі митрополит Вільнюський призначив дім, у якому колись був намальований образ Ісуса Милосердного. Цей дім, завдяки щедрості жертводавців, допасовано до потреб черниць. Нині це місце, куди прибувають численні паломники.

Дім Згромадження Сестер Ісуса Милосердного. Вільнюс, вул.Расу, 4а

З ініціативи Фонду Апостолів Ісуса Милосердного (Лодзь, Польща), який був доброчинцем і організатором проведеної 2004 року реставрації образу, в березні 2004 року в храмі Святого Духа у Вільнюсі відбулася професійна фотосесія образу. Відтоді фотокопії слайдів, виконаних спеціальною камерою, можна побачити в інтернеті та використовувати для євангелізації.

«Через цей образ Я вділятиму численні благодаті, а тому нехай має доступ до нього всіляка душа»(Щоденник, 570).

Фотодокументація реставраційних робіт. Усунення пізніх шарів фарби

Усунення перемальовок здійснювали фахівці просто в каплиці храму Святого Духа. Стверджено, що, попри грунтовну консервацію, матерія образу зазнала таких важких ушкоджень, що виставляти його варто у відповідних умовах. Консервацію образу здійснила п.Едита Ганковська-Червінська із Влоцлавка, консерватор творів мистецтва, випускниця факультету образотворчого мистецтва Університету Міколая Коперніка в Торуні, Польща.

Історія образу Ісуса Милосердного

«Намалюй образ згідно з цим зображенням, яке бачиш, і зроби підпис: Ісусе, я уповаю на Тебе» (Щоденник св.Фаустини Ковальської, 47)

Отець Міхал Сопочко, сповідник св.Сестри Фаустини, на початку 1934 р. дав завдання вільнюському художнику проф.Казимировському створити образ Ісуса Милосердного. Помешкання і майстерня Казмировського розташовувалися в тому само будинку, де мешкав о.Сопочко. Сестра Фаустина, яка весь час роботи над образом перебувала у Вільно, приходила до майстерні художника, аби переказувати подробиці стосовно вигляду образу.

Дім, у якому створювано перший образ Ісуса Милосердного, Вільнюс. За ним – храм, перетворений радянською владою на в’язницю (діяла до 2008р.)

Отець Сопочко особисто дбав про те, щоби образ був мальований точно за її вказівками. Полотно, на якому художник малював, він допасував до розмірів рами, яку раніше подарувала йому одна з парафіянок. Праця тривала близько півроку, і коли образ уже був готовий для виставлення у каплиці, о.Сопочко попросив Сестру Фаустину запитати в Ісуса, який саме напис має бути вміщено в нижній частині.

«Певної миті сповідник запитав мене, який має бути той уміщений напис, оскільки все це не вміщується на тому образі. Я відповіла, що помолюся й дам відповідь за тиждень. Як відходила з конфесіоналу – проходячи обік Пресвятих Дарів – отримала внутрішнє розуміння, який має бути той напис. Ісус нагадав мені, як говорив ще перший раз, тобто, що ці три слова мають бути видні. Ці слова такі: «Ісусе, довіряю Тобі» (Щоденник, 327).

«Я подаю людям начиння, з яким вони мають приходити по милості до джерела милосердя. Цим начинням є образ із підписом: «Ісусе, довіряю Тобі» (Щоденник, 327).

Продиктований напис, який становить суттєвий елемент образу, о.Сопочко зробив на додатковій таблиці та вмістив на рамі під образом. Потім, на виразне побажання Господа Ісуса, переказане через Сестру Фаустину, о.Сопочко розпочав старання про те, щоби образ розмістити у храмі св.Михаїла у Вільно, де він був ректором. Зрештою, 4 квітня 1937 р., за згодою митрополита Віленського арх.Ромуальда Ялбжиковського образ Наймилосерднішого Спасителя, після схвального рішення фахівців, було повішено у храмі обік головного вівтаря, де вірні близько 11 років оточували його великою пошаною.

Образ у храмі св.Михаїла, 1937-1948

Потім, 1948 року, після того як комуністи зачинили храм св.Михаїла, образ (без рами з написом, уміщеним на ній) був таємно викуплений у литовця-працівника, який ліквідував оснащення храму. Дві шанувальниці Божого Милосердя, полька і литовка, хоч і були свідомі небезпечних наслідків з боку радянської влади, якби хтось дізнався, – винесли з храму згорнений у рулон образ і на якийсь час заховали його на горищі, аби перечекати можливу небезпеку. Потім вони переказали образ до храму Святого Духа, куди перенесено було все, що залишилося від облаштування їхнього колишнього храму. Настоятель храму Святого Духа о.Йоан Еллерт не був зацікавлений ані в тому, щоб цей образ мати у себе, ані його виставляти. Тому він залишив його на храмовому складі.

Лише 1956 року приятель о.Сопочка о.Юзеф Грасевич, який повернувся у Вільно (вже Вільнюс) після кількарічного ув’язнення в радянському таборі, вирішив відшукати образ. Отець Грасевич дістав дозвіл душпастирювати в Новій Руді. Перед виїздом попросив настоятеля храму  Святого Духа віддати йому образ, і той охоче це зробив. Отець Грасевич перевіз образ Ісуса Милосердного до Нової Руди, приховуючи його походження. У цей самий час о.Сопочко розпочав старання про вивезення образу до Польщі, але припинив, бо справа виявилася небезпечною. Попри адміністративні зміни у Новій Руді, образ залишався там упродовж майже 30 років.

Образ у храмі в Новій Руді (Білорусь), 1956-1986

Храм у Новій Руді, сучасний вигляд

1970 року новорудська радянська влада вирішила зробити з храму склад. Все, що вивозили з ліквідованого храму, потрапило до іншої парафії. Високо вміщений образ залишився на своєму місці через те, що нібито бракувало достатньо високої драбини. Занепокоєний усім цим о.Сопочко, який знаходився у Польщі, нічого зробити не міг. Отець Грасевич також не мав змоги виконати прохання о.Сопочка – перенести образ у безпечніше місце. Йому довелося покинути парафію, а жоден священик у Білорусі не зважився прийняти образ до себе. На багато років полишений у порожній дерев’яній будівлі, тільки завдяки Божому Провидінню цей образ уцілів.

Невпевненість у долі образу непокоїла о.Сопочка до кінця життя. Він багато разів переказував потаємні прохання, аби перевезти образ до Вільнюса. Прохання перевезти його до Острої Брами – там, де образ було уперше виставлено для привселюдного поклоніння, – було переказане аж 1982 року, вже по смерті о.Сопочка. Тодішній остробрамський вікарій о.Тадеуш Кондрусевич визнав цю думку нереальною і запропонував повісили образ у храмі Святого Духа, де настоятелем був о.Александр Кашкевич. Той священик спершу неохоче, але таки погодився повісити образ у храмі.

Аби не викликати інтересу комуністів незвичним походженням образу, листопадової ночі 1986 року, без відома мешканців Нової Руди, які збиралися на молитву в покинутому храмі, на місці оригіналу повісили копію, підготовлену раніше. З допомогою посвячений у справу черниць Матері Божої Милосердя (Остробрамської), образ було знято з підрамника, скручено і тієї самої ночі перевезено у Гродно, а потім до храму Святого Духа у Вільнюс. Там уже, за дорученням о.Кашкевича, зробили реставрацію образу, помалювавши пошкоджені місця новим шаром фарби. Цей захід серйозно змінив вигляд образу, зокрема обличчя Господа Ісуса. Також унизу було домальовано напис «ІСУСЕ ДОВІРЯЮ ТОБІ». Крім того, аби допасувати образ до вівтарної ніші, нижню частину полотна загнули, а згори доклеїли овальну частину.

Ці зміни не були згідні з художнім задумом і композицією початкового образу, створеного проф.Казимировським за співучасті Сестри Фаустини і о.Сопочка. Ця низькопробна переробка серйозно понизила початкову художню цінність твору. Образ, уміщений у бічному вівтарі храму Святого Духа у Вільнюсі, багато років не викликав нічийого інтересу – як паломників, так і церковних властей (може, на щастя, бо й радянських органів – також ні).

Брак відповідних умов для експозиції образу призвів до недобрих змін у його матерії. Завдяки доброзичливості тодішнього настоятеля о.Мирослава Грабовського, у липні 2001 р. черниці Згромадження Сестер Ісуса Милосердного змогли створити новий осередок у Вільнюсі й оточити опікою цей єдиний, безцінний образ із зображенням Наймилосерднішого Спасителя, який поставав в атмосфері чуда – молитви і страждань Сестри Фаустини, її присутності та співдії. Завдяки старанням і жертовності цих сестер (згромадження, яке виросло за сприяння о.Сопочка і на підставі духовності св.Сестри Фаустини, яка сама належала до згромадження Матері Божої Милосердя) у квітні 2003 р. було проведено ґрунтовну реставрацію образу. З нього усунуто всі домальовування і плями, що виникли внаслідок вологості, і які раніше вже хтось пробував усунути хімічними засобами.

Деякі з пошкоджень полотна, на якому намальовано образ, було неможливо виправити без підклеювання: наприклад, дірки від цвяхів, якими нижню, загорнену частину образу прибивали до підрамника. Ці пошкодження після реставрації перестали бути помітними, але залишилися, і становлять неповторну ознаку саме цього образу.

Образ у храмі Святого Духа у Вільнюсі (1987-2005): перед реставрацією (фото вгорі ліворуч) та після неї.

Після ґрунтовної віднови образ повернувся у храм Святого Духа – парафіяльного костелу поляків, які мешкають у Вільнюсі.

Друга Великодня неділя, або неділя Милосердя

Свято Божого Милосердя відзначається другої Великодньої неділі, тобто наступної неділі після Пасхи. Його встановив блаж.Папа Йоан Павло ІІ в день канонізації Сестри Фаустини, 30 квітня 2000 року.

Це свято встановлене в Церкві не виходячи з традицій віри чи рішень єпископів. Такого свята побажав сам Господь Ісус, який виразно об’явив свою волю св.Сестрі Фаустині: «Бажаю, щоби перша неділя після Пасхи була святом Милосердя» (Щоденник, 299). Свята Фаустина Ковальська зробила все, що залежало від неї, – переказала цю волю Господа своїм сповідникам і молилася за сповнення волі Божої. Після її смерті поширенням побожності в дусі Милосердя та встановленням свята заопікувався о.Міхал Сопочко. Свято Милосердя було впроваджене спершу в Краківській архидієцезії; це зробив 1985 року кардинал Францішек Махарський. Потім деякі польські єпископи впровадили це свято до літургійних календарів своїх дієцезій. Для всієї Польщі день цього свята затвердив 1995 року Папа Йоан Павло ІІ, і нарешті 2000 року воно стало святом усієї Католицької Церкви.

Кадр із фільму «Фаустина»

 Одкровення про Боже Милосердя були Божою відповіддю, потіхою та підтримкою для людей, яким у ХХ столітті випало чи не найбільше лих за всю історію: геноциди різних рівнів, дві світові війни, тоталітарні режими тощо. Об’явлення простій польській сестрі мали переказати світові надію та втіху: то не Бог усіх карає, то не «Боже» лихо над людством, Бог у час тяжких випробувань посилає звістку про своє милосердя і запрошує всіх черпати із цього джерела. «Я хочу, щоби свято милосердя було порятунком і притулком для всіх душ, а особливо для нещасних грішників. У цей день відкриті глибини мого Милосердя, Я виливаю ціле море благодатей на душу, яка наближається до джерела мого Милосердя; та душа, яка цього дня приступить до сповіді і Святого Причастя, дістане повне відпущення гріхів і вибавлення від кари» (Щоденник, 699).

Фото: Ювілейного 2000 року Папа Йоан Павло ІІ проголосив свято Милосердя для всієї Церкви

Підготовкою до цього свята має бути, згідно з побажаннями Христа, новенна: дев’ять днів молитви Коронкою Божого Милосердя, починаючи з Великої П’ятниці.

ПРОВОДИ НА ЦВИНТАРЯХ - Молебні на кладовищах

ПРОВОДИ НА ЦВИНТАРЯХ

Парафія Божого Тіла – Орден Паулінів

Молебні на кладовищах

Субота - 26 квітня 2014

9:00 – Кордонівка

12:00 - Вишневе

15:00 – Городок

Субота - 8 листопада 2014

Субота - 11 квітня 2015

Субота - 7 листопада 2015

*****************************************************************************

Неділя – 27 квітня 2014

9:00 – Ружин

11:00 - Зарудинці

15:00 – Чорнорудка

Неділя – 9 листопада 2014

Неділя – 12 квітня 2015

Неділя – 8 листопада 2015

*****************************************************************************

Субота - 3 травня 2014

11:00 – Чехова

14:00 – Вчорайше

Субота - 15 листопада 2014

Субота - 18 квітня 2015

Субота - 14 листопада 2015

*****************************************************************************

Неділя - 4 травня 2014

15:00 – Ружин (нове кладовище на полі)

Неділя - 16 листопада 2014

Неділя - 19 квітня 2015

Неділя - 15 листопада 2015

Отець Лаврентій    096-8096441; 093-4571341

Отець Олександр    098-3895481; 063-3043664

Сестра Юстина      098-7261322; 098-7261335

*****************************************************************************

ПРОВОДИ НА ЦВИНТАРЯХ

Українська Православна Церква Київського Патріархату

Молебні на кладовищах

Неділя – 27 квітня 2014

10:00 – Ружин (нове кладовище на полі)

13:00 - Ружин (старе кладовище біля міліції)

*****************************************************************************

Понеділок – 28 квітня 2014

12:00 – Заріччя (нове кладовище)

Отець Андрій           067-9794698

ŚP + Jadwiga Podlecka

Drodzy Współbracia,

 

pogrzeb Śp. Jadwigi Podleckiej 

- mamy O. Franciszka, 

odbędzie się w najbliższy piątek 

tj. 25.04.2014r. o godz. 12.00 

w Łodzi na Cmentarzu 

pw. MB Nieustającej Pomocy 

(ul. Szczecińska 96/100 - proszę kierować się w Łodzi na Aleksandrów Łódzki)

 

Proszę o modlitwę w intencji śp. Jadwigi.

 

O. Paweł Przygodzki

Христос Воскрес

Христос Воскрес! 

То благодать зійшла з небес!

То людям Бог подав спасіння, 

щоб засіяло Воскресіння!

У душах їхніх, у серцях, 

у щирих добрих молитвах!

Тож хай відкриті небеса 

зішлють Вам радість і добра,

наповнять силою й снагою

й Господь своєю ніжною рукою 

пригорне душу до небес!

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!!!

Із найщирішими Великодніми привітаннями з побажаннями світлої радості, миру, злагоди та духовного зросту,

                                                

О. Лаврентій Ян Жежіцький OSPPE

О. Олександр Кушлак OSPPE

С. М. Юстина Солтис BPS

Парафіяни, Рідні, Приятелі та Близькі

Alleluja dziś śpiewajmy,

Bogu cześć i chwałę dajmy,

Bo zmartwychwstał nasz Zbawiciel,

Tego świata Odkupiciel.

Zdrowia, szczęścia, powodzenia

To najszczersze są życzenia

запрошуємо до нашого костьолу

Вели́ка субо́та

Вели́ка субо́та, Страсна́ субо́та — субота страсного тижня, присвячена спогаду про перебування Ісуса Христа у гробі і Зішестя Його в пекло для рятування душ померлих, а також готуванню до Великодніх торжеств, що святкуються в ніч із суботи на неділю.

Католицизм

У Католицькій церкві Велика субота — останній день пасхального тридення. Це день тиші, коли віруючі моляться й міркують про таємницю Спасіння. У цей день не відбувається літургії, іноді в церквах привселюдно читається Літургія годин. Також у цей день відбувається освячення великодньої їжі. Урочисте великоднє богослужіння, навечерие Великодня починають звичайно опівночі (іноді раніше).

Православ'я

Освячення пасок на Великдень, Львів

На заутрені Великої Суботи плащаниця обноситься навколо храму, підноситься до відкритих царських воріт і повертається на «гробницю» посередині храму. Літургія у цей день буває пізніше, ніж звичайно, і з'єднується з вечірнею. На службі читаються п'ятнадцять паремій, що оповідають про старозаповітні пророцтва про спасіння людей хресною смертю Спасителя.

Незадовго до півночі у всіх храмах служиться всеношна, на якій плащаницю несуть у вівтар і покладають на престол.

Великодню заутреню, урочисте богослужіння, присвячене воскресінню Христа, звичайно починають опівночі

Протягом Великої Суботи в храмах звичайно відбувається освячення великодньої їжі — яєць, пасок.

Велика п'ятниця

Велика (страсна) п'ятниця — п'ятниця Великого або Страсного тижня, два дні перед Великоднем. Християни присвячують цей день згадці про страждання, смерть Ісуса Христа на хресті, зняття Його з хреста та похованню.

Страта на хресті

Розп'яття на хресті було найганебнішою стратою. Такою смертю страчували : розбійників, убивць, бунтівників і злочинних рабів. Окрім нестерпних болів у всіх частинах тіла і страждань, розп'ятий відчував страшну спрагу. Коли все було приготовлено, воїни розіп'яли Ісуса Христа. Коли ж розпинали Його, Він молився за Своїх мучителів, говорячи: «Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять». При хресті Спасителя стояли Матір Його, апостол Іван, Марія Магдалина і ще декілька жінок, які вшановували його. Ісус Христос, побачивши Матір Свою і Івана, якого особливо любив, говорить Матері Своїй: «Жінко, ось син Твій». Потім говорить Івану: «Ось мати твоя» (Ів. 19:27). Під час страждань Спасителя на Голгофі сталося знамення. З тієї години, як Спаситель був розп'ятий сонце затьмарилося і настала темрява всією землею, і тривала до самої смерті Спасителя. В Євангелії від Івана сказано: «Так Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне».

Літургія

У Велику п'ятницю Божественна літургія не правиться, натомість читається Євангеліє про Страсті Христові. У середині дня відправляється вечірня з чином виносу плащаниці. Ввечері у Велику п'ятницю в храмах правиться утреня Великої суботи з чином поховання плащаниці. Велика П'ятниця — день суворого посту. Існує традиція не їсти у Велику п'ятницю до закінчення чину виносу плащаниці, а потім вживати лише хліб та воду.

Традиція

В п'ятницю напередодні свята Пасхи розіп'яли Ісуса Христа. Віруючі люди в цей день нічого не їдять до виносу плащаниці з вівтаря на середину церкви; а це звичайно бувало біля 2-ї години пополудні. Існував звичай у Страсну п'ятницю обносити плащаницю тричі навколо церкви. Це був гарний звичай: в огорожі біля церкви в кілька рядів стояли люди, по-святковому одягнені, і панував спокійний урочистий настрій. На Галичині в Страсну п'ятницю дзвони замовкають. У дзвіниці до бантини чіпляють грубу дерев'яну дошку, і замість дзвонів дзвонар двома дерев'яними молотками «виклепує» по цій дошці, сповіщаючи людей про службу Божу. В момент виносу плащаниці діти також вистукують спеціальними ручними калатальцями. Повернувшись із церкви, родина звичайно сідає за стіл обідати. Обід у Страсну п'ятницю — пісний, навіть риби їсти в цей день не можна. Здебільшого обходяться городиною: капустою, картоплею, огірками. Ні шити, ні прясти в Страсну п'ятницю не можна. Великий гріх рубати дрова або що-небудь тесати сокирою. Колись наші господині в селах робили в цей день дві роботи: пекли паски (зазвичай це і робили саме у Страсну п'ятницю) та садили капусту — вважалося, що це робити можна, не гріх. За народним віруванням, у Страсну п'ятницю не можна співати — гріх. На Херсонщині кажуть, що хто співає в Страсну п'ятницю, той на Великдень буде плакати. У багатьох країнах світу Страсна п'ятниця — вихідний день. Православні і греко-католики, а також всі християни східного обряду, відзначають Велику, або Страсну п'ятницю — найскорботніший день року, коли Церква згадує про страждання Ісуса Христа нахресті за людський рід.

Великий Четвер

Великий Четвер (Чистий Четвер) — перший з трьох днів яких називають «Велике тридення» в християнстві. Цього дня Ісус Христос встановив Таїнство Євхаристії наТаємній Вечері, також в цей день Ісус був заарештований первосвященниками і засланний в темницю.

На п’ятий день після входу Господнього в Єрусалим віруючі всього світу відзначають Великий четвер, починаючи з якого протягом трьох днів всі церковні служби будуть присвячені спогадам про земні страждання Господа нашого Ісуса Христа.При цьому, сам Великий четвер, котрий іменується також Чистим, присвячується спогаду Тайної Вечері, під час якої Спаситель омив ноги Своїм учням, показавши тим самим приклад братської любові та покори. В традиції Православної Церкви із Великим четвергом за стародавнім звичаєм пов’язаний чин мироваріння. Приготування святого мира є предметом особливої важливості, оскільки через помазання миром всім хрещеним у Церкві подається благодать Святого Духа. Прийнято готувати пасхальні паски, а також наводити порядок в будинку перед головними днями Пасхального тижня. Богослужіння Великого Четверга присвячене спомину Тайної Вечері, коли була звершена перша Євхаристія й апостоли причастилися Тіла і Крові Христових. За вечірнім богослужінням цього дня згадується молитва Ісуса Христа в Гефсиманському саду, зрада Його Іудою і взяття під варту. У Великий Четвер звершується Літургіясвятителя Василія Великого, яка поєднується з Вечірньою на знак того, що Тайна Вечеря була звершена Господом саме ввечері. Під час Літургії кілька разів повторюється пісня: «Вечері Твоєї Тайної, Сину Божий, причасником мене сьогодні прийми, бо ворогам Твоїм тайни не розповім і цілування не дам Тобі, як Юда, але як розбійник, визнаю Тебе: пом’яни мене, Господи, у Царстві Твоїм». У Великий Четвер увечері служиться послідування Святих і Спасительних Страстей Господа нашого Ісуса Христа. Під час цієї служби читаються дванадцять Євангелій, тобто 12 уривків зі всіх чотирьох Євангелій, де йдеться про страждання Христа перед розп'яттям, починаючи з останньої бесіди Його з учнями за Таємною Вечерею і закінчуючи похованням Його в саду Йосифа Аримафейського і приставлянням військової сторожі до Його гробу. Під час читання Євангелій всі, хто моляться, стоять із запаленими свічками, показуючи цим, з одного боку, те, що слава і велич не залишили Господа і під час Його страждань, а з другого боку – гарячу любов до свого Спасителя. Існує звичай нести після богослужіння з собою запалену свічку (з якою простояли всю службу) додому, і на порозі дверей до свого будинку вгорі накреслити димом від вогню хрест. На п’ятий день після входу Господнього в Єрусалим, тобто в четвер ученики запитали Христа: «Де хочеш, щоб ми приготували Тобі їсти паску?» (Мф. 26: 17). Ісус Христос відповів їм: «Підіть до міста, і зустрінеться вам чоловік, який нестиме глек води, підіть за ним, і куди він увійде, скажіть господареві дому того, що Учитель каже: Де світлиця, в якій Я споживатиму паску з Моїми учениками? І він покаже вам велику, прибрану і готову горницю; там приготуйте нам» (Мк. 14: 13-15). Сказавши це, Христос послав двох учеників Своїх – Петра й Іоана. Вони пішли, і все відбулося так, як сказав їм Христос, і приготували паску. Ввечері Христос із дванадцятьма своїми учениками прийшов у приготоване місце. Зняв із Себе верхній одяг, обв’язався рушником, налив в умивальницю води, і почав омивати ноги ученикам. Вони обурювалися та відмовлялися. Господь, закінчивши справу, сказав: «Ви називаєте Мене Учителем і Господом, і добре кажете, бо Я Той і є. Отже, якщо Я, Господь і Учитель, умив вам ноги, то і ви повинні вмивати ноги один одному. Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так само, як Я зробив вам» (Ін. 13, 13-15). Цим прикладом Господь засвідчив не лише Свою любов до учеників Своїх, але й навчив їх смирення, тобто не вважати за приниження для себе служити будь-кому, незалежно від будь-яких обставин і умов, як-от соціальний статус, матеріальне багатство, освіта, тощо. Центральною подією вечора стало встановлення Таїнства Святого Причастя. Тому й називається вона Тайною Вечерею. Ісус Христос, узявши хліб, благословив його, розламав на частини і, даючи ученикам, сказав: «Прийміть, споживайте – це є Тіло Моє, що за вас ламається на відпущення гріхів». Потім узяв чашу з виноградним вином, благословив і подаючи ученикам промовив: «Пийте з неї всі, це є Кров Моя Нового Завіту, що за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів». Ці слова означають, що у вигляді хліба й вина Спаситель подав те саме Тіло Своє і ту саму Кров, які на другий день після цього Він віддав на страждання і смерть за наші гріхи. Як хліб і вино стали Тілом і Кров’ю Господа, – це таємниця, незбагненна навіть для ангелів, тому називається таїнством. Причастивши апостолів, Господь дав заповідь завжди здійснювати це таїнство, чинити на спомин про Нього. Це таїнство здійснюється у нас і тепер і здійснюватиметься до кінця віку під час Божественної Літургії.