Семінарію звикли вважати єдиною формою приготування кандидатів до прийняття таїнства Рукоположення. Проте таких форм є більше. Про них і говоримо з директором Інституту св. Томи Аквінського (Київ), монахом-домініканцем Войцехом Сурувкою ОР.
.jpg)
Що таке семінарія та як вона виникла?
Саме слово походить від лат. seminarium – розплідник, теплиця для насіння або рослин. У широкому значенні "семінарія" означає форму духовної та інтелектуальної формації кандидатів до священицьких свячень. У вузькому значенні – це спеціальне місце, зазвичай окремий будинок, у якому семінаристи готуються до прийняття таїнства Рукоположення.
У ранній Церкві не було спеціальної форми підготовки кандидатів. А от уже в Середньовіччі їхня підготовка здійснювалася при парафіях або катедральних соборах. Сучасна форма семінарії з’явилися вже після Тридентського Собору, отці якого усвідомили необхідність ґрунтовної підготовки майбутніх пресвітерів.
Дієцезіальна семінарія – єдина форма для приготування майбутніх священиків, чи існують інші форми?
Обрання форми приготування кандидатів до священства належить єпископу, який у своєму рішенні керується потребами та можливостями своєї дієцезії. Якщо можливості заснувати власну дієцезіальну семінарію немає, єпископ може, наприклад, відрядити семінаристів на навчання до семінарій інших дієцезій. Якщо є кілька невеликих дієцезій, то утворюється одна спільна семінарія для формації їхніх кандидатів.
Інша річ, скажімо, якщо кандидат уже має вищу теологічну освіту, а тепер хоче стати священиком. Тут постає питання: як його підготувати до священства? На мою думку, найкраще це робити при парафії, а не в семінарії. Адже інтелектуальну формацію він уже відбув, і надалі його життя буде пов’язане саме з парафією, а не з семінарією.
Ще інша річ – монахи. Вони відбувають формацію в навчальних закладах свого ордену або згромадження. Це може бути формація на зразок семінарії, а може бути й окреме навчання на теологічному факультеті якогось університету.
Чи можна стати священиком, не закінчивши семінарії?
Цей заклад є лиш однією з форм підготовки священиків. Проте не єдиною. Шерег великих мужів Церкви, серед них навіть римські папи, не відбували підготовки в семінарії. Одним із них є блаженний папа Йоан Павло ІІ. Він мешкав у місті й працював на заводі. Лише два роки перед свяченнями жив у підпільній семінарії, де й складав іспити. Тобто існують різні форми підготування кандидата, особливо коли йдеться про надзвичайні умови. Головне – щоб людина приготувалася.
Що таке малі семінарії?
Це школи, у яких той, хто прагнув стати священиком, міг отримати підготовку на рівні середньої загальної освіти, необхідної для навчання у вищій духовній семінарії. Після її закінчення така людина могла й не продовжувати далі навчання та не приймати жодних свячень. Зараз місце малих семінарій посіли здебільшого католицькі школи.
У Європі щороку скорочується кількість семінаристів. Чи вбачаєте Ви в цьому кризу семінарії?
Я би так не казав. Сама структура семінарії не впливає на кількість покликань. На скорочення кількості семінаристів та покликань до священства впливають інші фактори. Головне – це не семінарія, а те, що там відбувається, тобто формація.
Інтерв’ю провела Вікторія СЕМЕНОВА
ФОТО:
Отець Войцех Сурувка ОР
"КВ" в електронному форматі
Приклади випусків за 2011 р. - тут files.mail.ru/8PPUP6
І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6
При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.
Немає коментарів:
Дописати коментар