СУД НАД БАЙДУЖІСТЮ

СУД НАД БАЙДУЖІСТЮ

 Те, що бути байдужим до хвороби ближнього – не є гідно християнина, власним прикладом довели учасники Всесвітнього дня хоспісної та паліативної допомоги, що його відзначали у Виноградові на Закарпатті.

Близько двох років тому у Виноградові була створена стаціонарна хоспісна палата, а від 1 червня 2011року тут почала функціонувати перша в Україні Виїзна консультативна служба для надання невідкладної допомоги невиліковно хворим.

Виїзна консультативна служба дозволяє покращити якість життя пацієнтів із невиліковними захворюваннями та членів їхніх сімей шляхом запобігання й полегшення страждань хворої людини. Ця допомога полягає у ранньому виявленні й оцінюванні проблем, що виникають, адекватних лікувальних втручаннях (зокрема, при больовому синдромі), а також наданні психологічної, соціальної, духовної та моральної підтримки. Особливою складовою паліативної допомоги є паліативна медицина – специфічний вид медичної допомоги пацієнтам в термінальних (фінальних) стадіях хвороби.

14 жовтня 2011року у Виноградові відзначали Всесвітній день хоспісної та паліативної допомоги. Організаторами акції були БО "Спільне об’єднання соціуму", Міжнародний фонд "Відродження", органи районної та місцевої влади, Виноградівська молодіжна громадська організація "Креатив" та Виноградівська дитяча громадська організація "Нова Хвиля".

В цей день волонтери МГО "Креатив" на головній площі Виноградова знайомили жителів міста з новоствореною виїзною консультативною службою з надання паліативної допомоги. Молодь розповідала виноградівцям про структуру служби,  її роль та послуги, що їх вона надає. Волонтери закликали людей не бути байдужими під гаслом "Ніхто не може додати днів до життя людини, але кожен може додати життя до її днів".

Тим часом у будинку культури м.Виноградова зібралися запрошені високопосадовці, депутати, підприємці, меценати та просто небайдужі люди, щоб узяти участь в благодійній акції "Від співчуття до милосердя – один крок. Зроби його". В.А. Шевчук, голова БО "Спільне об’єднання соціуму", презентував досягнення за весь період існування у Виноградові хоспісу та Виїзної консультативної служби. О.В. Любімов, голова Виноградівської районної ради розповів про роль виїзної служби у житті цієї місцевості. Надзвичайно вдалі слова для виступу підібрав о.Стефан Самборський, парафіяльний співробітник греко-католицької церкви св.Петра і Павла в м.Хуст. Також про духовну складову допомоги невиліковно хворим розповів і протоієрей Іоанн Шандра, керівник прес-служби Хустської і Виноградівської єпархії УПЦ. Члени Виноградівської дитячої громадської організації "Нова Хвиля" виготовили сувеніри, які були продані на аукціоні. За всі дитячі вироби було отримано 3700 грн., які пішли на покращення якості життя трудних хворих. Здавалося б, чим дитина може допомогти, наприклад, онкохворому? Та ми довели, що може. Також діти ДГО "Нова Хвиля" розіграли сценку "Суд над байдужістю", де акцентували, що саме людська байдужість є винна у більшості людських бідах. Тож не будьмо байдужі!

М.М. СІГЕТІЙ, керівник МГО "Креатив" та ДГО "Нова хвиля"

"КВ" в електронному форматі

Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6

І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання наhttp://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/

Modlitwa Kapłana w niedzielny wieczór

Jestem sam,Panie,tego wieczoru.
W Kościele szum z wolna się uciszył,
Ludzie się rozeszli,
A ja wróciłem do domu
Sam.

Minąłem ludzi idących na spacer.
Przeszedłem koło kina ,które wyrzucało swoją porcję tłumu.
Przeszedłem koło kawiarnianych tarasów,gdzie zmęczeni spacerowicze starali się przedłużyć radość życia w świąteczny dzień.
Otarłem się o dzieciarnię bawiącą się na trotuarze.
Dzieciarnia,Panie.
Dzieci cudze,które nigdy nie będą moimi.

Więc jestem Panie.
Sam.
Cisza przygniata mnie,
samotność gnębi.

Mam 35 lat,Panie,
Ciało takie samo,jak inni,
Ramiona zdolne do pracy,
Serce zachowane dla miłości.
Ale Tobie wszystko oddałem.
To prawda,że były ci potrzebne.
Dałem Ci wszystko, ale ciężko było,Panie.
Ciężko dać swoje ciało, gdy ono chciałoby oddać się komu innemu.
Ciężko kochać wszystkich, a nikogo nie zachować dla siebie.
Ciężko ściskać czyjąś dłoń,a nie móc jej zatrzymać.
Ciężko rozbudzic czyjeś uczucie i Tobie je oddać.
Ciężko niczym być dla siebie,żeby być wszystkim dla bliżnich.
Ciężko byc takim jak inni i wród innych,a być innym.
Ciężko zawsze dawać ,a nie ubiegać się o to ,żeby brać.
Ciężko wychodzić naprzeciw bliznich ,a wiedzieć,że nikt nigdy nie wyjdzie naprzeciw mnie.
Ciężko cierpieć za grzechy innych i nie móc odmówić słuchania i dżwigania ich.
Ciężko wysłuchiwać tajemnic,a nie móc podzielić się nimi.
Ciężko nieustannie dźwigać innych i nie móc ani na chwilę pozwolić,żeby mnie inni dźwigali.
Cięzko podtrzymywać słabych ,a samemu nie móc oprzeć się na silnym.
Ciężko być samotnym.
Samotnym w obliczu wszystkich,
Samotnym wobec świata,
Samotnym w cierpieniu,
w śmierci,
w grzechu.

*****

Synu ,nie jesteś sam.
Ja jestem z tobą,
Ja jestem tobą.
Bo potrzebne mi było dodatkowe człowieczeństwo ,żeby móc kontynuować moje Wcielenie i Odkupienie.
Jam cię wybrał odwiecznie,
Potrzebny mi jesteś.
Potrzebne mi są twoje wargi,bym mógł dalej mówić,
Potrzebne mi jest twoje ciało,bym mógł dalej cierpieć,
Potrzebne mi jest twoje serce,bym mógł dalej kochać,
Potrzebny mi jesteś ty,bym mógł dalej zbawiać.
Zostań ze mną,synu.

*****

Otom ja,Panie,
Oto moje ciało,
moje serce,
moja dusza.
Uczyń mnie tak wielkim,bym mógł ogarnąć świat,
Tak silnym ,bym mógł go dźwignąć,
Tak czystym,bym mógł go objąć bez chęci zatrzymania go przy sobie.
Uczyń mnie miejscem nie spotkania,lecz przejścia,drogą,która nie zatrzymuje na sobie,bo nie ma na niej nic człowieczego,co by nie wiodło ku Tobie.
Tego wieczoru ,Panie gdy wszystko milczy i gdy w mym sercu czuję bolesne kąsanie samotności,
Gdy jednocześnie moje ciało bezustannie wyje z pragnienia przyjemności,
Gdy ludzie zżerają mi duszę,a ja czuję się niezdolnym do nasyceia ich,
Gdy cały świat ciąży mi na barkach swym ciężarem nędzy i grzechu,
Powtarzam ci moje "tak",nie w wybuchu radości,ale wolno,świadomie,pokornie,

Samotny,Panie ,przed Tobą, w ukojeniu wieczoru......

МЕНЕ ТОБІ ПОДАРУВАВ ІСУСИК

МЕНЕ ТОБІ ПОДАРУВАВ ІСУСИК

Свого синочка Наталя та Ігор з Тернополя називають "миколаївським хлопчиком", бо з’явився він у їхньому житті якраз на День святого Миколая. А повне ім’я їхнього п’ятирічного дива – Герард-Олександр-Степан. Чому? Довга історія…

– З майбутнім сином доля звела нас завдяки моїй лікарці, – розповідає Наталя. – Вона як жінка мене дуже добре розуміла. На власні очі бачила, як я страждаю від того, що не можу бути мамою. Якось я прийшла до неї на прийом, а вона каже: "У нас у відділенні є хлопчик. Одинадцять місяців. Мати його покинула. Дуже гарна дитина. Подивись!"

Я прийшла, подивилась. Справді, таке хороше, спокійне хлопченя. Але в серці мені нічого не тьохкало. Це було 14 грудня. Лікарка запросила мене прийти 19 грудня – на День святого Миколая. Я прийшла. Вона й давай мені знову про цього хлопчика розповідати, як його всі в лікарні люблять-голублять. Але якось я не дуже цим пройнялася. Тоді вона мені запропонувала його перевдягти. (Думаю, вона зумисне психологічно підштовхнула мене в тій ситуації). Я вдягала його в штанці, і якоїсь миті цей малесенький хлопчик до мене так щиро притулився! Цього не передати словами… От тоді вже в мене тьохнуло! Я вмить відчула: моя дитина! У мене почалася така ейфорія… Я бігала по магазинах, як ненормальна, скуповувала все, що бачила: одяг, іграшки, щось смачненьке – усе для нього. За кілька тижнів зі Сашком познайомився мій чоловік Ігор. Прийшов у лікарню, узяв малого на руки – і все… Рішення було ухвалено.

Ми почали думати, як Сашка найшвидше забрати додому. (Тоді ми вже були кандидатами в усиновлювачі). Аж тут з’ясувалося, що в хлопчика немає документів. А насамкінець ще й з’явилася його біологічна мати! У нас був шок… З’ясувалося, що ця жінка просто підкинула сина в лікарню. Фактично дитина нікому не була потрібна, але юридично ми не мали права забрати Сашка. Малого повернули до дитячого будинку. Паперова тяганина затяглася майже на півроку… Сина ми навідували мало не щодня. А він буквально пропадав за нами – не пив, не їв, сидів під дверима і весь час чекав на нас. Тільки в квітні нам вдалося оформити опіку.

Ніколи не забуду перший день, коли Сашко зайшов до нашої хати. Це було 27 квітня – після Пасхи. Йому було тоді рік і три місяці. Він ще ледве на ніжках тримався. Ми його поставили на підлогу, а він став цілувати землю… Коли ми це побачили, довго не могли прийти до тями… Наш хлопчик дуже релігійний. Зважаючи на його вік, це просто неймовірно. Ми з чоловіком люди віруючі, але спеціально сина до релігії не привчали. Коли в нього стався напад астми, він сам повернувся до ікони й попросив у Бога здоров’я. Хоча ніхто йому не показував раніше, як це робити. Можливо, це якимось чином пов’язано з тим, що для мене він – випрошена в Бога дитина. Під час оформлення документів я щодня молилася святому Герарду – покровителю матерів і дітей.

Ми дали нашому синові потрійне ім’я – Герард-Олександр-Степан: Герард – на честь святого Герарда, Олександр – на честь прадідуся, а Степан – на честь святого Степана, першого святого, який був страчений за віру Христову.

Сашко – дивовижна дитина. У два з половиною роки він нам повідомив, що буде священиком! Ми дивилися запис вінчання наших знайомих, і він нам таке видав… Зараз йому п’ять років. Він наше справжнє диво – "миколаївський хлопчик"! Дуже артистичний, співає, танцює, знаходить спільну мову з усіма: з дорослими і з дітьми. Наш тато – педагог, багато часу проводить з учнями й студентами в краєзнавчих походах. Сашко йому завжди телефонує, коли вони в дорозі, й питає: "Ти дітей пильнуєш? Усі там здорові?"Коли я на нього дивлюся, у мене душа розгортається…

А на торішній День святого Миколая Сашко до мене підходить і каже: "У мене до тебе серйозна розмова. Я хочу сестричку. Не треба мені ніяких подарунків, мені потрібна сестричка!" Ми з Сашком ще не порушували теми про те, як він у нас з’явився. Проте він знає, що є "дітки з реклами"(мається на увазі ролики проекту "Цій дитині потрібна родина"). І от тепер він хоче "сестричку з реклами". І сайт"Сирітству ні!" він знає. Ми з ним там дивимось на дівчаток. Набачили Стеллу, так він мені кожен день: "Мамо, увімкни мені Стеллу!" На жаль, Стеллу вже забрали, та ми не втрачаємо надії – знайдемо! Документи вже зібрали.

Очевидно, що рано чи пізно, а на нас із Сашком чекає детальна розмова про усиновлення: він не розуміє різниці між усиновленням і народженням діток. А зараз, коли Сашко запитує в мене, звідки він у нас знайшовся, сам собі й відповідає: "Мене тобі подарував Ісусик".

Зараз ми частенько їздимо в дитячий будинок, де жив Сашко. (Хоча певний час він боявся туди повертатися).Навідуємо діток, приносимо гостинці. І кожного разу Сашко каже директорові: "Записуйте мій телефон, і щойно з’явиться сестричка, ви мені терміново передзвоніть!"

Тож ми чекаємо на дзвінок.

Історія з життя. Оригінал міститься на сайті Всеукраїнського порталу національного усиновлення:http://www.sirotstvy.net

"КВ" в електронному форматі

Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6

І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання наhttp://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/

Роль жінок в Церкві

Роль жінок в Церкві в центрі уваги Синоду Єпископів

10-10-2012

10 жовтня, в першій половині дня, роботи Синоду Єпископів з нової євангелізації проходили при закритих дверях. Делегати вели бесіди в невеликих тематичних групах. Вечірнє засідання розпочалося виступом архиєпископа Кентерберійськоко Роуена Вільямса. Вчорашній день запам'ятався виступом кардинала Марка Уелле, префекта Конгрегації у справах Єпископів. Єрарх послався в своїй доповіді на Апостольське зверненні "Verbum Domini" Бенедикта ХVI. На його думку, воно сприяло розширенню співпраці між духовними пастирями і теологами.

Синодальні отці обговорили ряд тем, серед яких була роль жінки в Церкві. Учасники звернули увагу на те, що жінки складають більшу частину послідовників Христа у світі, але багато з них відчувають себе дискримінованими. Було підкреслено, що Церква не уділяє жінкам рукоположення в священики, не тому, що вони менш здатні або менш гідні, але враховуючи волю Христа і традицію Церкви.

Крім того, учасники Синоду нагадали про важливість нової євангелізації у контексті екології, так як метою першої є повага до всього створіння. Також було підкреслено, що християнська віра не знаходиться в протиріччі з розумом. Синодальні отці висловили переконання, що справа не в тому, щоб примусити світ увійти в Церкву таким, яким він є, але зробити Церкву здатною прийняти світ таким, яким він є.

За матеріалами be.radiovaticana.va

Пастирський Лист Єпископів Київсько-Житомирської дієцезії з нагоди Року віри 2012

Пастирський Лист

Єпископів Київсько-Житомирської дієцезії

з нагоди Року віри 2012

Преподобні Отці священики,

дорогі сестри монахині,

усі брати і сестри в Ісусі Христі!

Звертаємося до Вас у зв’язку з тим, що цього року, в нашій римсько-католицькій Церкві, Папа Римський Бенедикт ХVI присвятив цей рік темі віри, який було відкрито 11 жовтня в базиліці Святого Петра у Ватикані.

«Додай нам віри». (Лк 17, 5) Це благання апостолів до Ісуса Христа котрі зрозуміли, що тільки через віру вони зможуть збудувати особисті відносини з Господом, та бути на висоті покликання, бути Його учнями. Це прохання було вмотивоване досвідченням їхнього обмеження. Не чулися бо, достатньо сильними, щоб вибачити брату. Віра є необхідною також для здійснення знаків, що свідчать про присутність Царства Божого у світі. Смоківниця, що висохла від самих коренів, послужила Ісусові, для утвердження учнів в вірі: «Майте віру в Бога. Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: Двигнись і кинься у море, та не сумніватиметься у своїм серці, лише віруватиме, що станеться те, що каже, – то буде йому так. Тому й кажу вам: Усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите, – і буде вам так». (Мк 11, 22-24).

Також євангеліст Матей підкреслює важливість віри для виконання великих справ. «Насправді я вам кажу: якщо матимете віру і не сумніватиметеся не тільки зможете робити те, що я зробив з цим деревом, але якщо скажете цій горі: «Двигнись і кинься в море! – воно станеться» (Мт 21, 21). Іноді, Господь Ісус докоряє «Дванадцятьом», за їхню малу віру. На питання, чому вони не змогли вигнати демона, Вчитель відповідає: «через вашу малу віру» (Мт 17, 20). На Тиверіадському морі, перед тим, як втихомирити бурю, Ісус звертається до учнів: «Чого ви лякливі, маловіри?» (Мт 8,26) потрібно довіритися Богові і Його провидінню, а не перейматися матеріальними благами. « коли зілля польове, яке сьогодні є, а завтра вкидають його до печі, Бог так одягає, то чи не багато більше вас, маловірні?» (Мт 6, 30; пор. Лк 12, 28).

Подібна ситуація повторюється перед розмноженням хлібів. Коли учні забули взяти хліб, перед тим як перейшли на другий берег, Господь Ісусу каже: «Чого перемовляєтесь між собою, маловіри, – тому, що не взяли хліба? І досі не збагнули? Чи ж ви не пам'ятаєте п'ятьох хлібів для п'ятьох тисяч, – а скільки ви кошів зібрали?» (Мт 16, 8-9). В Євангелії Матея особливе місце займає описання Ісуса, що йде по воді до апостолів, які були в човні. Та після того, як розвіяв їхній страх, сприймає умовну бажання Петра: «Господи, коли це ти, повели мені підійти водою до тебе!» (Мт 14, 28). На початку Петро йде по воді без труднощів, «Але, бачачи що вітер був сильний, злякався і занурюючись, крикнув: «Господи, рятуй мене!». Раптом Ісус «простягнув руку, схопив його і каже йому: «Маловіре; чого засумнівався?». (Мт 14, 30-31). Разом Ісус і Петро сідають до човна і вітер втихає. Учні, свідки цього явлення упали ниць, простерлися перед Господом і чинять повне визнання віри: «Ти істинно – Син Божий!». (Мт 14, 33).

В особі Петра можна розпізнати внутрішній стан багатьох віруючих, так само як цілих християнських спільнот, у багатьох країнах та передусім в державах давньої Євангелізації. Різні партикулярні Церкви, в дійсності пізнали не тільки віддалення віруючих, від сакраментального життя та християнських практик через малу віру, але чимало є таких що взагалі втратили віру (Мт 17, 17; 13, 58). Разом з тим, немало церков досвідчує також після першого ентузіазму стомлення та страх перед складними ситуаціями сучасного світу. Подібно як Петро, бояться неприязної атмосфери, спокус різного характеру, а також викликів, які є понад людські сили. Як для Петра, також і для віруючих, спасіння приходить тільки від Господа Ісуса. Тільки Він може простягнути руку і скерувати на безпечне місце дорогою віри.

Ці короткі роздуми про віру в Євангелії нам допомагають побачити тему XIII Синоду єпископів: «Нова Євангелізація для переказу християнської віри». Важливість віри в такому контексті, представляється ще більш зміцненою рішенням Святого Отця Бенедикта XVI про відкриття Року Віри котрий офіційно розпочалося 11 жовтня 2012 року, тобто в 50-ту річницю (11.10.1962) відкриття ІІ Ватиканського Екуменічного Собору і в 20-ту (11.10.1991) річницю видання Катехизму Католицької Церкви.

Ще один раз справдиться слово Господа Ісуса скероване до Апостола Петра, скелі на котрій Господь побудував свою Церкву. (пор. Мт 16, 19): « я молився за тебе, щоб віра твоя не ослабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів» (Лк 22, 32). Ще раз перед нами відкриються «Двері Віри» (Діян 14, 27).

Як завжди, також і сьогодні, євангелізація має за ціль переказ християнської віри. Вона стосується на першому місці, спільноти учнів Ісуса Христа, зорганізованих в локальні церкви, віруючі котрих регулярно збираються для Літургійних святкувань, слухають Слово Боже, приймають таїнства, особливо Євхаристію, турбуючись про дальший переказ скарбу віри членам їхніх родин, їхніх спільнот, їхніх парафій. Це вони роблять за посередництвом пропозицій і свідчення християнського життя, катехуменат, катехеза та діла милосердя. Йдеться про євангелізацію в загальному розумінні, як регулярну дію Церкви.

З допомогою Святого Духа, ця Євангелізація так мовлячи, звичайна, повинна бути оживлена новою завзятістю. Необхідно шукати нові методи і нові яскраві форми для того щоб передати сучасній людині одвічну істину Ісуса Христа, завжди нове джерело всякої новини. Тільки солідна і міцна віра, властива мученикам, спроможна оживити безліч пасторальних проектів середнього та широкого діапазону, вселити життя в існуючі структури, розбудити пасторальну креативність на висоті, що є необхідна для сучасної людини, а також відповідна до очікувань нинішнього суспільства. Відновлений динамізм християнських спільнот надасть новий імпульс також і місійній діяльності (Missio ad gentes), потрібній сьогодні як ніколи, маючи на увазі чисельність людей, які не знають Ісуса Христа, не тільки в далеких країнах, але також в краях старої євангелізації.

Оживляючись Святим Духом, християни будуть більше вразливі на братів і сестер котрі хоча були хрещені віддалилися від Церкви та християнських практик. До них в особливий спосіб керується нова євангелізація, щоб допомогти їм відкрити красу християнської віри й радості з особистої зустрічі з Господом Ісусом в Церкві, і спільноті віруючих. Бог добрий і милосердний, постійно простягає свою руку до людини і до Церкви, завжди готовий виконати справедливість для своїх вибраних. Вони ж, в свою чергу, запрошені схопитися за Його руку і з вірою просити допомоги. Ця умова є надзвичай актуальна, оскільки про це говорить сам Ісус: «Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру?» (Лк 18, 8). З цієї рації, також сьогодні Церква й християни повинні гаряче молитися: «Вірю, поможи моєму невірству!». (Мк 9, 24).

Дорогі брати і сестри, для того щоб наше християнське життя відповідало цим очікуванням і потребам Церкви наших часів, будемо молитися про благодать Духа Святого, «якого вилив на нас щедро через Ісуса Христа, нашого Спаса». (Тита 3, 6) благаючи ще раз Господа Ісуса: «додай нам віри!». (Лк 17, 5).

Протягом цього року в парафіях нашої Дієцезії, кожної першої неділі перед Святою Службою буде проведена в костьолі передмесальна катехиза з наміром поглибити знання Євхаристійної Літургії, а також закріпити духовні плоди І-го Євхаристійного Конгресу. Крім того, заохочую настоятелів парафій протягом поточного року проголошувати катехитичні проповіді щоб поглибити знання нашої віри представленої в Катехизмі Католицької Церкви 20 річницю якого ми обходимо.

Користуючись нагодою виражаємо всім свою повагу, а також з серця на цей рік уділяємо Апостольське благословення.

Дано у Києві 4.10.2012 року

Архієпископ Петро Мальчук

дієцезіальний єпископ-ординарій

Київсько-Житомирський

Єпископ Станіслав Широкорадюк

єпископ-помічник

Київсько-Житомирський

Єпископ Віталій Скомаровський

єпископ-помічник

Київсько-Житомирський

Пастирський лист обов’язково прочитати в усіх парафіях в неділю, 14 жовтня 2012 року,
на кожній Службі Божій

Коронка до Божого Милосердя

Коронка до Божого Милосердя

ЦЕРКВА закликає вірних частіше звертатися до Божого Милосердя, яким Бог хоче обдаровувати всіх людей. Визначеним часом для читання цієї молитви є третя година дня ( година смерті Ісуса Христа на хресті). Якщо о цій годині немає можливості ввійти до храму, то моліться там, де ви знаходитесь. Читається ця молитва на звичайній веревиці.
Початок:
Отче наш... Радуйся, Маріє... Вірую в Бога...
На великих зернятках:
Предвічний Отче! Жертвую Тобі Тіло і Кров, Душу і Божество улюбленого Сина Твого, Господа нашого Ісуса Христа, на ублагання за гріхи наші та всього світу.
На малих зернятках:
Заради Його тяжких страждань будь милосердний для нас та всього світу.
Закінчення:
Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний! Помилуй нас і весь світ (3 рази).
О, Крове і Водо, що витекли із серця Ісусового, як струмінь милосердя для нас! Я довіряю Вам!

Таїнства

Таїнства

Таїнства – це видимий знак невидимої Божої благодаті. Їх є сім і вони охоплюють усі важливі хвилини життя християнина.

Таїнство Хрещення
Через хрещення ми звільняємось від гріха і відроджуємось як діти Божі, стаємо членами Христа, і вщеплені в Церкву, стаємо учасникамиїї місії. Головний обряд Хрещення полягає у занурюванні у воду кандидата або ж у поливанні його голови водою, закликаючи Пресвяту Трійцю, тобто Отця і Сина і Святого Духа.
- ті, що вмирають за віру,оглашенні і всі люди, які під впливом благодаті, на знаючи Церкви, щиро шукають Бога і намагаються сповнити Його волю, можуть спастися, навіть якщо не отримали Хрещення;
- Хрещення уділяється дітям, бо воно є ласкою і даром Божим який не передбачає заслуг людини; діти охрещені у вірі Церкви;
- щодо дітей, які померли без Хрещення, то церковна Літургія закликає нас мати надію на Боже милосердя і молитися за їхнє спасіння;
- звичайно таїнство Хрещення здійснюють єпископ або священик, а в Латинській Церкві – також диякон.
У разі необхідності хрестити може кожний, навіть неохрещений, якщо має для цього намір і вживає тринітарну формулу Хрещення.(Необхідний намір – це бажання робити те, що робить Церква, коли вона хрестить);
- щоб благодать Хрещення могла розвиватись, важливою є допомога батьків, особливо хресного батька і хресної матері, які повинні бути глибоко віруючими, здатними і готовими допомогти новоохрещеному – дитині чи дорослому-на його шляху християнського життя.
Містичне значення відправи обряду хрещення:
1. Знак Хреста початку Сл.Божої витискає печать Христа на тому, хто Йому належатиме.
2. Голошення Слова Божого освітлює об’явлену правду кандидатам та згромадженню і викликає відповідь віри, невіддільну від Хрещення.
3. Вода для Хрещення посвячується молитвою Епіклези ( або в ту хвилину, або в Пасхальну ніч).
4. Занурення або поливання означає смерть для гріха і входження в життя Пресвятої Трійці.
5. Помазання святим миром означає передавання дару Святого Духа новоохрещеному.
6. Білий одяг символізує, що охрещений «одягнувся в Христа» і воскрес із Христом.
7. Свічка, запалена від пасхальної свічки, означає, що Христос осяяв новоохрещеного.
8. Урочисте благословення завершує відправу Хрещення.

Таїнство Миропомазання (Конфірмації)
Через Таїнство Миропомазання зв’язок охрещених із Церквою стає досконалішим, вони збагачуються особливою силою Святого Духа і зобов’язані сильніше поширювати і захищати віру словом і ділом як справжні свідки Христа.
Знаки Миропомазання:
Помазання святим миром є знаком посвячення.
Миропомазаний отримує «знак» - печать Святого Духа.
Ця печать означає цілковиту належність до Христа і вічне служіння Йому, а також обітницю Божої опіки в час випробувань.
Відправа розпочинається відновленням обітниць Хрещення і визнанням віри тих, хто буде миропомазаний. Потім єпископ простирає руки над головами усіх, хто миропомазується і молиться про вилиття Святого Духа.
Далі – помазання чола миром під час покладання рук і словами « Прийми печать дару Святого Духа»
Щоб прийняти Миропомазання, треба перебувати в стані благодаті. Слід прийняти Таїнство Покаяння, наполегливішою молитвою треба приготуватися до покірного і відкритого прийняття сили і ласк Святого Духа. Для Миропомазання кандидати повинні шукати духовної допомоги хресних батьків. Уділити Таїнство Миропомазання може єпископ. (Якщо християнинові загрожує небезпека смерті, то кожний священик може уділити йому Миропомазання).
Таїнство Миропомазання може прийняти той, хто досягнув віку розсудливості і належно до цього приготувався.

Таїнство Євхаристії
Це Таїнство Ісус Христос встановив на Тайній Вечері напередодні своєї смерті на хресті. Таїнство здійснюється під час кожної Божественної Літургії, яка є безкровною хресною Жертвою Христа.
Коли священик промовляє слова Ісуса Христа:
«Це є Тіло Моє», «Це є Кров Моя», хліб і вино перетворюються у Тіло і Кров Христа силою Святого Духа, якого він закликає.
Коли під час Святої Літургії віруючі приймають Святі Дари (причащаються), сам Ісус Христос входить в їхні душі, зцілює та освячує їх.
Після перетворення дарів у кожній частині хліба і вина перебуває весь Розіп’ятий і Воскреслий Спаситель в усій повноті своєї Божественної і людської природи. Відвідуючи нашу душу, Христос приносить з собою силу та різноманітні дари, що необхідні нам для духовного життя. Це відповідь Бога на всі наші благання і жертви, а також доказ прощення та примирення.
Причащатися у католицькій Церкві може той, хто є охрещений, хто є підготовлений до цього таїнства, хто на серці не має важкого гріха.
Святе Причастя слід приймати часто (під час Святої Літургії), навіть щоденно. З поважної причини можна приймати Святе Причася і поза Літургією. Проте не можна забувати про відповідне для цього приготування. Безпосереднім приготуванням до Святого Причастя є молитва й обов’язковий піст протягом однієї години перед Причастям. Пресвята Євхаристія – «джерело і вершина нашого християнського життя». Невичерпне багатство цього таїнства виражається у різних назвах, які йому даються: Євхаристія, Вечеря Господня, Ламання хліба, Євхаристійне зібрання, Спомин страстей і Воскресіння Христа, Свята Жертва, Свята і Божественна Літургія, Причастя, Свята Меса.

Таїнство Покаяння і Примирення
Святе Таїнство Покаяння і Примирення – це велика таємниця Божої любові та милосердя до грішних. Бо, коли ми омиті з наших гріхів через Святе хрещеня та обдаровані освячуючою благодаттю, знову чинимо через свою слабкість нові гріхи, то Господь не відкидає нас і не відвертається від нас. А, навпаки, знову готовий нам простити, якщо ми щиро каємось та вирішуємо виправитись. Але для отримання Його прощення Він вимагає від нас визнати нашу провину перед священиком та з його уст отримати відпущення наших гріхів. Ісус чекає нашого покаяння та рішення виправитися. Адже після свого Воскресіння Христос сказав апостолам, а через них – всім їхнім спадкоємцям – єпископам та священикам: «Прийміть Духа Святого: кому відпустите гріхи, тим відпустяться, а кому затримаєте, затримаються» (Йн 20. 22-23). Святе Таїнство Покаяння називається також Сповіддю, тобто визнанням гріхів перед священиком. Але сповідь – це тільки одна умова Таїнства Покаяння. Щоб гідно прийняти це святе Таїнство, треба:
1. Усвідомити собі свої гріхи під час іспиту совісті.
2. Розкаятись у скоєних гріхах.
3. Прийняти тверде рішення виправитися.
4. Щиро визнати свої гріхи перед священиком.
5. Відшкодувати матеріальні і моральні збитки скривдженим.
Якщо священика немає ми повинні викликати в собі почуття розкаяння та постановити виправитися. А при найближчій нагоді визнати свої гріхи перед священиком. Тоді Господь прощає нам наші гріхи, навіть якщо промине багато часу, поки ми зустрінемо священика.

Про іспит совісті
Робити іспит совісті – це означає пригадати собі усі вчинені гріхи і розкаятись у них. Хто сповідається вперше повинен пригадати собі гріхи, вчинені під час свідомого життя, коли вже міг розпізнати що є добро, а що – зло. Той, хто уже сповідався, під час іспиту совісті пригадує усі гріхи, вчинені після останньої сповіді. Тут дуже важливо вміти прислухатись до голосу своєї совісті. Від цього залежить наскільки наша сповідь буде щирою.
На початку іспиту совісті потрібно помолитись до Святого Духа, щоб Він допоміг пригадати здійснені злі вчинки.
Потім варто подумати:
1. Коли ти останнього разу сповідався?
2. Чи була сповідь дійсною, тобто, чи ти, сповідаючись, не затаїв якогось гріха?
3. Чи каявся ти у скоєному злі і чи виконав покуту?
Якщо якоїсь із цих умов не було дотримано, потрібно про це сказати священикові, бо, якщо попередня сповідь була недійсною, то її треба повторити. Після цього необхідно згадати Божі та церковні заповіді та запитати себе, скільки разів ці гріхи було допущено, особливо тяжкі.

Таїнство Єлеопомазання
Таїнство Єлеопомазання хворих має на меті вділити християнинові особливу благодать, коли він має труднощі, пов’язані зі станом важкої хвороби або зі старістю. Щораз, коли християнин важко хворіє, він може прийняти Єлеопомазання, а також тоді, коли його стан погіршується. Суть відправи цього Таїнства полягає в помазанні чола і рук хворого.
Це помазання супроводжується літургійною молитвою священика, яка просить особливої благодаті цього Таїнства.
Уділяти це Таїнство можуть лише священики, використовуючи єлей, освячений єпископом.
Наслідками особливої балагодаті таїнства Єлеопомазання хворих є:
- з’єднання хворого з терпіннями Христа для свого добра і добра всієї Церкви;
- зміцнення, мир і відвага зносити по-християнськи страждання хвороби або старість;
- прощення гріхів, якщо хворий не зміг його отримати через таїнство Покаяння;
- відновлення здоров’я, якщо це служить духовному добру;
- приготування до переходу у вічне життя.

Таїнство Священства
Уся Церква є священичим народом. Завдяки Хрещенню всі вірні беруть участь у священстві Христа. Ця участь названа «загальним священством вірних». На його основі і для його служби існує інша участь у місії Христа, передавана через Таїнство Священства ( Рукоположення), завданням якого є служити в спільноті в ім’я і в особі Христа-Голови.
Від початків рукоположне служіння вділювалось і виконувалось на трьох ступенях: єпископському, пресвітерському і дияконському.
Єпископ отримує повноту Таїнства Рукоположення, яке залучає його до Колегії Єпископів і робить його видимим главою довіреної йому єпархії. Єпископи як наступники апостолів і члени Колегії несуть свою частку в апостольській відповідальності і місії всієї Церкви під владою Римського Архиєрея, наступника св.Петра.
Священики об’єднані з єпископами у священичній гідності і водночас залежать від них у виконуванні своїх пастирських функцій; вони покликані, щоб бути мудрими співпрацівниками єпископів; навколо своїх єпископів вони формують пресвітерат, який разом із єпископами несе відповідальність за єпархію. Від єпископа вони отримують обов’язок керувати парафіяльною спільнотою або здійснювати конкретну церковну функцію. Диякони є служителями, рукоположеними для виконання завдань служіння Церкві; вони не отримують службового священства, але свячення дає їм важливі функції служіння Слову Божому, у здійсненні Божого культу, у пастриській діяльності і харитативній службі. Ці завдання вони повинні виконувати під пастирською владою свого єпископа.
Церква уділяє таїнства Рукоположення тільки охрещеним чоловікам, придатність яких до сповнення служби було належно перевірена.
Відповідальність і право допускати когось до прийняття священства належить владі Церкви. Уділення цього таїнства належить єпископам.

Таїнство Подружжя
Таїнство Подружжя означає єдність Христа і Церкви. Вона дає подружжю благодать любити один одного любов’ю, якою Христос полюбив Церкву; благодать Таїнства вдосконалює таким чином людську любов подружжя, зміцнює їх нерозривну єдність та освячує їх на шляху до вічного життя. Подружжя базується на згоді тих, що беруть шлюб, тобто, на бажанні віддати себе одне одному, взаємно і остаточно, з метою жити в союзі вірної і плідної любові. Оскільки шлюб ставить подружжя у публічний стан життя в Церкві, то треба, щоб він відбувався публічно, під час літургійної відправи перед священиком, свідками та спільнотою вірних.
Єдність, нерозривність, відкритість до плідності належать до сутності подружжя. Полігамія несумісна з єдністю подружжя; розлучення розділяє те, що Бог з’єднав; відмова від плідності позбавляє подружнє життя від його найпрекраснішого дару – дитини.
Повторене одруження розлучених при живому законному членові подружжя суперечить задумові і законові Божому, якого навчив Христос.
Християнське родинне вогнище є місце, де дітям вперше звіщається віра. Ось чому родинний дім слушно названо «домашньою Церквою», спільнотою благодаті і молитви, школою людських чеснот і християнської любові.
( за матеріалами Катехизму Католицької Церкви, Синод Української Греко-Католицької Церкви, 2002 р.Б., Християнський молитовник, видання VI, Вінниця 2006)

Розарій

Розарій

Розарій – дуже поширена серед християн молитва. ЇЇ назва означає «вінок з троянд». Ця молитва пов’язана з роздумами про двадцять таємниць з життя Ісуса Христа та Богородиці. Розарій поділяється на чотири частини, кожна з яких має п’ять таємниць.

Частина перша - Радісна.

1. Благовіщення.
2. Відвідини святої Єлизавети.
3. Різдво Христове.
4. Жертвування Ісуса в Єрусалимському храмі.(Стрітення).
5. Знайдення Ісуса в храмі.

Частина друга - Світла.

1. Хрещення Ісуса в Йордані.
2. Перше чудо в Кані Галілейській.
3. Проголошення Божого Царства та заклик до навернення.
4. Преображення Господа на горі Тавор.
5. Встановлення Євхаристії.

Частина третя - Скорботна.
 

1. Ісус у Гетсиманському саду.
2. Бичування Ісуса.
3. Вінчання Ісуса терновим вінком.
4. Хресна дорога Ісуса.
5. Розіп’яття і похорон Ісуса.

Частина четверта - Славна
 

1. Воскресіння Ісуса.
2. Вознесіння Ісуса.
3. Зішестя Святого Духа.
4. Вознесіння Богородиці на небеса.
5. Коронування Богородиці на Царицю неба й землі.

Читаємо Розарій так:
1. Робимо знак хреста і говоримо: « В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.Амінь».
2. На хрестику веревиці молимось Символ віри («Вірую в Бога...»)
3. На великому зернятку молимось «Отче наш».
4. На трьох малих зернятках молимось «Радуйся, Маріє...», про віру, надію, любов.
5. Далі молимось таким чином:
По черзі розважаємо таємниці з тієї частини, яка відповідає дню тижня. На кожну десятку зерняток припадає одна таємниця.
На великому зернятку молимось один раз «Отче наш...», на кожному з десяти малих зерняток – «Радуйся, Маріє...» після чого додаємо молитву «Слава Отцю...».
Можна також читати таку молитву:
« О Ісусе, прости нам гріхи наші, врятуй від вогню пекельного, приведи на небо усі душі, а особливо ті, які найбільше потребують Твого милосердя».
Так само на наступних десяти малих і одному великому зернятках розважається кожна наступна таємниця.
Перед початком кожної таємниці можна прочитати такі роздуми.

Таємниці радісні - (Понеділок, субота)
1. У цій таємниці ми будемо роздумувати про те, як Архангел Гавриїл благовістив Пресвятій Діві, що Вона зачне від Святого Духа й стане Матір’ю Божого Сина.
2. Пресвята Діва, дізнавшись, що її родичка Єлисавета готується стати матір’ю, поспішила відвідати її та залишалась коло неї три місяці.
3. У віфлеємському вертепі Діва Марія народила Божого Сина Ісуса Христа і поклала Його в ясла.
4. Діва Марія і святий Йосип принесли маленького Ісуса до храму, щоб присвятити Його небесному Отцю й поклали немовля на руки старця- пророка Симеона.
5. Пресвята Діва та святий Йосип, загубивши дванадцятирічного Ісуса в Єрусалимі, шукали Його три дні і знайшли між вчителями Закону в храмі.

Таємниці світла - (Четвер)
1. Ісус, Агнець Божий приймає з рук Йоана хрещення, щоб взяти на себе гріхи світу, щоб освятити воду, яка на нашому хрещенні чинить нас усиновленими дітьми Божими.
2. Ісус, за заступництвом Пресвятої Діви Марії, своєї Матері, перетворює воду у вино, вперше являючи свою небесну славу учням.
3. Ісус постійно своїм словом і вчинками являє милосердне обличчя Бога грішникам і закликає їх до покаяння, бо Царство Боже наблизилось до них.
4. Перед своєю смертю Ісус бажає зміцнити віру апостолів, тому на горі Тавор у незвичайний спосіб являє Петру, Якову і Йоану свою небесну божественну славу.
5. На останній Тайній Вечері Ісус Христос встановлює апостолів священниками Нового Завіту і вперше дає їм себе у Таїнстві Євхаристії.

Таємниці скорботні - (Вівторок, п’ятниця)
1. У Гетсиманському саду Господь Ісус проливав кривавий піт за наші гріхи.
2. Роздягнувши й прив’язавши до стовпа Ісуса жорстоко бичували за наказом Пилата.
3. За наші гріхи Ісуса увінчали терновим вінком.
4. Ісус ніс на собі важкий хрест і падав під його тягарем декілька разів.
5. На Голгофі Ісуса роздягнули й цвяхами прибили до хреста, на якому Він помер у присутності своєї скорботної Матері.

Таємниці славні - (Середа, неділя)
1. Господь Ісус переможно воскрес на третій день після своєї мучинецької смерті, щоб вже більше не вмирати.
2. У присутності своєї Пресвятої Матері та учнів Ісус вознісся на небеса.
Це відбулося на сороковий день після його воскресіння із мертвих.
3. На десятий день після свого вознесіння Ісус Христос, як і обіцяв, послав Діві Марії та апостолам Утішителя – Святого Духа.
Це сталося в Єрусалимі.
4. Пресвята Діва закінчила своє земне життя і з душею і тілом була взята ангелами на небаса.
5. Син Божий коронував свою Пресвяту Матір на Царицю неба і землі.

Душпастирський лист Ружинської Парафії про похорони

Душпастирський лист Ружинської Парафії про похорони

ЧОМУ МЕНЕ ОБМАНУЛИ?

Притча: Було двоє друзів. Один віруючий, який завжди ходив до костьолу, молився, був міністрантом, а другий був з невіруючої сім'ї. І просив часто цей міністрант свого друга, щоб він пішов з ним до костьолу, а той постійно відмовлявся і казав, що мусить відробити домашнє завдання зі школи, пізніше приготуватись до вступних екзаменів, знайти роботу, побудувати дім. І так відкладав з року на рік молитву і Бога. А ще в дома йому казали, що коли хочеш бути людиною з великої літери, то мусиш гарно і багато вчитись, здобути зо два дипломи, мати добру роботу, багато грошей, гарну жінку, прекрасних дітей, багату хату, дорогу машину – і тоді будеш щасливий. І він так йшов за цим лозунгом, як його повчали в дома. Вже цей віруючий товариш не був йому потрібен, минали роки і він справді добився всього в житті на що сподівався – мав дім, не одну машину, жінку, дітей, свою фірму, багато грошей, але не мав Бога. Одного дня щось його в середині заболіло, звернувся він до лікаря і після обстеження лікар йому сказав, що він хворий на рак і потрібно швидко готуватись до смерті. Цей молодий чоловік розчарований вибігає на поріг поліклініки і на весь голос кричить: «Чому мене обманули? Чому мені ніхто не сказав, що існує смерть?»

       Дорогий Брате і Сестро! Тебе ніхто не обманув, що смерті не має. Ти часто є свідком багатьох похоронів і може не задумуєшся над цим, який би ти хотів мати похорон і, найголовніше, як би ти хотів помирати.

       Отож сьогодні читаючи цей лист, подумай, як повинен виглядати похорон і як тобі потрібно приготуватись до зустрічі з Богом. Дуже часто, на жаль, багато наших похоронів є запереченням того, що ми є християнами. На цих похоронах не має нічого, що би могло засвідчити про те, що ми є віруючими людьми. Можемо навести певні приклади:

Музика. Музика є різною, веселою, сумною. Найчастіше ми з музикою веселимося на весіллі, днях народженні, випровадженні до війська, на дискотеках. Але не тоді, коли вся родина сумує і коли не час на гуляння, і коли музика перешкоджає в молитві. На цей час потрібно співати набожні пісні та відмовляти молитви за покійного.

Обіди та вечері. Гостинність – це заслуга перед Богом. Але коли найближчі сусіди збігаються на похорон заради того, щоб поїсти, то таких друзів родині померлого не потрібно. І в такому разі з похорону робиться весілля і поганство. Замість того, щоб молитись і побути біля померлого, щоб віддати йому останню пошану, то рідні бігають по кухні і по базару, щоб нагодувати все село. А тим більше коли є на похоронах випивка, то в такому разі ми не можемо казати, що ми віримо в Бога. Не раз люди говорять, щ0о їм не шкода для мами чи тата хліба. Це вже кажуть після смерті. А потрібно було за життя подумати про хліб для батьків.

Прощання з порогами. Колись люди відчуваючи близькість смерті, скликати рідних і прощались з ними залишаючи гарний родинний заповіт батька чи матері. А нині люди часто вмирають несподівано, бо без Бога і не встигають попрощатись. Тому хтось видумав прощання через те, що гойдають труну на порозі. Це не є повага до покійного, а сміховисько і дитяча невихованість.

Перевертання крісел. Люди думають, що смерть сидить на кріслі біля покійного і коли випроваджують тіло померлого з дому, хочуть таким чином вигнати смерть з хати. Це є забобони. Бо не тільки релігійної суті там не має, але й навіть культури.

Закривання дверей. Смерть ніколи не заходить дверима, а приходить у вимірі часу. Через швидке замикання дверей за покійником ми вчимо молодше покоління забобонів і життя у страшному нереальному і неправдивому житті. А часто в домі залишаються люди, які йдуть за труною і перед їхніми очима замикаються двері. Це дуже образливий жест.

Недопускання дітей до покійного. Діти повинні знати, що існує смерть і їх потрібно до цього готувати. Найкраще це зроблять батьки, які пояснюють дітям, що любов їхня триває по за границями смерті, у вічному вимірі, бо є вона від Бога. А відганяти дітей від покійного не можна, бо діти потім зростають в страху перед смертю і бояться кожної тіні.

Хліб на труні. Хліб – це святе. Хліб ми цілуємо і стараємось шанобливо споживати. А труна не є гідним місцем для хліба. Це попросту профанація Божого дару, бо хліб є символом Євхаристії.

Рушники на хресті. Оздобою та прикрасою хреста є сам Ісус Христос. Не потрібно навішувати на хрест усякі тряпки, бо хрест тоді є схожий на швабру, а не на хрест. Це є символ нашого спасіння і ми повинні в нього вдивлятись без перешкод.

Закривання дзеркал. Смерть є невидимою і не є особою, не має ані душі ані тіла. І тому в дзеркалі не можливо побачити смерть. Не потрібно на автомобілях закривати дзеркал, щоб не спричинити автокатастрофи, бо водій мусить бачити, що робиться навколо автомобіля. Так само не мусять машини їхати за похоронною процесією. Можуть сміливо випереджувати. Бо часом на кладовище потрібно йти дуже далеко і всі машини тягнуться за похороном. Це тільки людська видумка.

Промови та мітинги на кладовищі. Окрім священика ніхто не повинен проводити обряд похорону. А на всі інші промови потрібно мати дозвіл священика.

Відкрита труна під час процесії. Труна повинна бути закритою під час молитви, Літургії і процесії. Покійний не мусить дивитись з труни, бо він все бачить з Неба.

Роздавання гостинців на кладовищі. Молитись на похороні – це обов’язок усіх християн. А за обов’язок не платиться. Тому не потрібно роздавати гостинці і осмішитись перед людьми, які потім вас осудять.

Покладання їжі на гробах. Кожна їжа – це дар від Бога. Не можна їжі марнувати і залишати на гробах, бо приходять пси і розтягують все по цілому кладовищі. А тим більше не можна лити горілку на гріб, бо потрібно окроплювати свяченою водою і ставити свічку на гробі а не булочку.

І часто так є, що коли хтось помирає, то всі різні справи вирішуються відразу, а священика повідомляють в останню чергу. А мало би бути навпаки.

Отож подаємо певні правила що до похорону. Потрібно в усьому слухати священика і з ним радитись. Священик йде тільки на християнський похорон: без горілки, музики, обіду і інших забобонів та до тих людей, які мали щось спільне з Богом – ходили до костьолу, сповідались, причащались і не відреклись віри. Інакше похорон відбудеться без священика. Похорон католицький в обряді має три частини: молитва в домі померлого, Свята Меса в костьолі і молитва на кладовищі. Ці три речі мусять бути. Є різні винятки, які потрібно усталити зі священиком. Якщо запрошуєте священика на похорон, то майте на увазі, що все потрібно виконати по Божому і згідно зі вченням Церкви та вимогами обряду. Також потрібно подбати про транспорт для священика і якщо даємо пожертвування на костьол як вдячність за похорон, то не можете цього робити під час молитви, лише дискретно у вільнішому часі, чи при зголошенні похорону.

6 серпня 2012 Р. Б.

Урочистість Переображення Господнього

MODLITWY DODATKOWE DO RÓŻAŃCA - ДОДАТКОВІ МОЛИТВИ ДО РОЗАРІЯ

MODLITWY DODATKOWE DO RÓŻAŃCA

Chwała Ojcu i Synowi i Duchowi Świętemu.

Jak była na początku, teraz i zawsze i na wieki wieków. Amen.

Niech będzie pochwalony Przenajświętszy Sakrament.

Prawdziwe Ciało i Krew Pana naszego Jezusa Chrystusa. Teraz i zawsze i na wieki wieków. Amen.

O, Maryjo, bez grzechu pierworodnego poczęta,

Módl się za nami, którzy się do Ciebie uciekamy i za wszystkimi, którzy się do Ciebie nie uciekają, a zwłaszcza za nieprzyjaciółmi Kościoła Świętego i poleconymi Tobie.

O, Maryjo, Matko i Królowo duchowieństwa!

Módl się za nami, uproś dla nas licznych i świętych kapłanów, oraz gorliwe osoby zakonne i misyjne.

O, mój Jezu Miłosierny, odpuść nam nasze winy, zachowaj nas od ognia piekielnego i zaprowadź do Nieba wszystkie dusze,

I dopomóż szczególnie tym, którzy najbardziej potrzebują Twojego Miłosierdzia.

Wieczny odpoczynek racz zmarłym dać, Panie,

A światłość wiekuista niechaj im świeci na wieki wieków. Amen.

Dobry Jezu, a nasz Panie,

Daj im wieczne spoczywanie.

Panie, wysłuchaj modlitwy nasze,

A wołanie nasze niech do Ciebie przyjdzie.

Błogosławmy Panu.

Bogu chwała.

A dusze wiernych zmarłych

Przez Miłosierdzie Boże niech odpoczywają w pokoju wiecznym. Amen.

ДОДАТКОВІ МОЛИТВИ ДО РОЗАРІЯ

Слава Отцю і Сину і Святому Духові.

І нині , і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Нехай буде прославлене Пресвяте Таїнство.

Істине Тіло і Кров Господа нашого Ісуса Христа. Тепер і завжди, і на віки вічні. Амінь.

О, Маріє, без гріха первородного Зачата.

Молись за нас, які до Тебе прибігаємо і за усіх, які до Тебе не приходять, а особливо за ворогів Святої Церкви і Тобі відданих.

О, Маріє, Мати і Царице духовенства.

Молись за нас, випроси для нас численних і святих священиків, а також ревних осіб монаших та місійних.

О, мій Ісусе Милосердний, прости нам провини наші, визволи нас від вогню пекельного і приведи до Неба усі душі.

А особливо допоможи тим, які найбільше потребують Твого Милосердя.

Вічне спочивання даруй померлим, Господи.

А світло віковічне нехай їм світить на віки вічні. Амінь.

Ісусе Добрий і Милосердний.

Дай їм відпочинок мирний.

Господи, вислухай молитви наші.

А благання наші хай до Тебе прийдуть.

Благословімо Господа.

Богу слава.

А душі вірних померлих

Через Милосердя Боже нехай спочивають у мирі вічному. Амінь.