Люди на волі є вільні у виборі часу, дня, місця, куди б піти на Службу Божу. А от в’язні й у цьому обмежені. Парадокс полягає в тому, що вони якраз найбільше її потребують. Про Євхаристію у в’язниці "Католицький Вісник" розмовляє зі священиком Константином Пантелеєм, керівником відділу з душпастирства в пенітенціарній системі України Патріаршої курії УГКЦ.
Чи в Україні в’язні мають можливість брати участь у Богослужінні?
На жаль, з різних причин відправлення Служби Божої для ув’язнених у пенітенціарній установі є можливе лише принагідно. Тож в’язням бракує систематичної участі в Божественній Літургії, як це відбувається на волі.
У західних країнах Літургія у в’язниці є чимось самим собою зрозумілим, і можна спостерігати участь у ній персоналу разом із в’язнями. Наприклад, у Польщі начальник однієї з в’язниць супроводжує Месу грою на органному синтезаторі; офіцери стоять струнко; і в’язні, і працівники установи причащаються з однієї чаші. Це – результат тривалої праці священика в установах виконання покарань. Таких досконалих зразків Літургії в Україні ми заледве ще знайдемо.
Літургія – складне дійство. Чи всі в’язні розуміють, що відбувається під час Служби Божої?
За умов, коли у Службі Божій бере участь обмежена кількість осіб, вона переживається дуже інтимно. Інколи в’язні зовсім не розуміють, що промовляється у молитвах, проте цілком сприймають таємничість і сакраментальність літургійного часу та простору. На волі буває навпаки (усміхається): досить непогано розуміємо, що відбувається і чому, проте кудись зникає відчуття таємничості.
Звісно, тлумачення Літургії є необхідне. Так само, як і у звичайній парафії. За допомогою спеціальних євхаристійних проповідей слід пояснювати, що таке Таїнство Євхаристії, Літургія Слова, Літургія Жертви, щоб сприяти глибшому втаємниченню та розумінню Євхаристійної молитви. Проте я сам учуся страху Божого у в’язнів під час Літургії, спостерігаючи за їхньою присутністю на Службі Божій. Коли в’язень запалює свічку і ставить її на свічник – це літургійний акт, який асоціюється з цілим його стоянням на Божественній Літургії. В’язні, немов ті палаючі свічки, присутні на Службі. Для них може бути незрозумілим сам хід Літургії, те, що робить священик, куди входить, які жести чинить, куди повертається, – усе це для них така сакраментальна тайна, що в’язні перебувають у надзвичайному благоговінні та духовному напруженні від усвідомлення Божественної присутності. Тоді в’язниця стає особливим місцем зустрічі з Богом. Це дуже надихає, і священик із цього приводу надзвичайно радіє.
Як відбувається обряд Причастя?
Для в’язнів, серед яких є поділ на касти, Причастя є особливим моментом Літургії. Воно найбільше руйнує в’язничні звичаї та спричиняє розв’язання конфліктів між групами.
Є категорія в’язнів, які за законами злочинного світу відчужені від загалу – "недоторканні". Такі в’язні підходять до Причастя насамкінець. Та все ж Причастя відбувається. У той самий час і в тому самому місці. Ба більше – коли священик споживає з тої самої чаші після всіх, то ні в кого не виникає обурення: як це він то робить, та й ще після "недоторканних". Тож таким чином священик, говорячи на проповіді, що в Господа всі є одно, власними діями підтверджує ці слова. Це є значним проривом, який долає всілякі поділи та відчуження.
Інтерв’ю провела Вікторія СЕМЕНОВА
"КВ" в електронному форматі
YouTube - Відео з цього повідомлення електронної пошти
