Добігає кінця ще один календарний рік. На різних площинах життя, в останній місяць кожного року, підбивають підсумки і приводять всілякі статистичні дані за пройдений рік. Для нас, християн, ще є додатковий привід, щоб підбити підсумки – Адвент, час, який дозволяє нам відповідно приготуватися на прихід Ісуса Христа. Це ще одна можливість для кожного з нас щоб роздумати над своїм життям, можливість інакше подивитися на самих себе, на оточуючу нас дійсність.
В цих адвентових роздумах спробуймо направити наші думки на таку важливу тему сучасності: на зачате життя і його захист.
В історію світу записані „чорними фарбами” практики вбивства ненароджених дітей. Період Французької революції чи період двох Світових війн позначені невинно пролитою кров’ю. Також політика, запроваджена в країнах Третього світу була „битвою з перенаселенням”, „битвою з голодом” і т.д.
Вбивство ненароджених дітей ще у стародавні части засуджував Гіппократ. В своїй „Клятві” суворо заборонив лікарям робити такі жахливі операції. „Primun non nocere” (По-перше не нашкодь), „Salus aegroti suprema lex esto” (Добро хворого, хай буде найвищим правом) – чи в медицині ХХІ століття слова цієї клятви завжди дотримуються? Чи вбивство ненароджених дітей має бути логотипом об’єднаної Європи?
Зараз ми живемо в епоху нігілізму, в епоху консумпціонізму, в епоху смерті. Щоразу частіше зіштовхуємось з ситуаціями, що людське співчуття приводить до абортивних клінік чи в кабінет лікаря, який чинить евтаназію. Живемо в епоху, в якій визначення особи є таким звуженим, що щоразу менша кількість з нас виконує його зазначені умови; в епоху, в якій практично всі моральні цінності знищені, що дозволяє трактувати людей як предмети, де медицина, нажаль, - провадить до смерті. Варто задуматись: куди прямує сучасний світ? Які цінності зараз найважливіші? І де в цьому всьому, в оточуючій нас реальності, є місце для іншої людини, місце для Бога?
„І сказав Бог: „Сотворімо людину на Наш образ і на Нашу подобу.” (...) Отже створив Бог людину на Свій образ і на Свою подобу (...)” (Бут. 1,26-27). В акті творіння людини криється специфічне і єдине в своєму роді ставлення творіння до Бога. Порівнюючи з іншими, з творіннями видимими і невидимими, людина була зачата і створена як образ і подоба Бога. Дар життя, який Бог-Творець дав людині, вимагає він неї, щоб мати свідомість її неоціненної цінності і щоб людина сприймала це відповідально. Церква безперервно охороняє постулату віри: „Ви чули, що було сказано передкам: „Не вбивай” (Мт. 5,21). „Людське життя є святим, тому що від самого початку вимагає творчого діяння Бога і залишається назавжди в спеціальному ставленні до Творця, єдиної своєї мети”. Від моменту зачаття життя кожної істоти має шануватись в абсолютний спосіб, тому що на землі є єдиними створінням, яке Бог „хтів для нього самого”, а душа розумна кожної людини є „безпосередньо створена” Богом. Святе Письмо особливо підкреслює заборону, про яку говорить п’ята заповідь „Не видаси вироку смерті невинному і справедливому” (Вих. 23,7); намірене вбивство невинної людини залишається справою великої суперечки: гідності людської особи зі святістю Творця; право, яке забороняє це, є загально зобов’язуючим правом: зобов’язує всіх і кожного, завжди і всюди.
Вчення Церкви протягом всього часу залишається незмінним і багаторазово пригадує, що людська істота має шануватись і бути трактована як особа від моменту свого зачаття, також від цього моменту потрібно визнати її права особи, а серед них невід’ємне право кожної невинної істоти на життя. Лише Бог є тим, хто дає життя і Він сам може його забрати. Однак ми самі досконало знаємо, що сучасний світ не шанує цього фундаментального права на життя.На початку місяця ми святкували свято Непорочного зачаття Пресвятої Діви Марії. День, в який ми згадуємо Ту, котра була вибраною на Матір Божого Сина. Ту, котра мала особливе місце в передвічному Божому плані спасіння людськості, Ту котра від початку свого існування була повна благодаті. Зараз ми радіємо з народження ЇЇ Сина, нашого Господа і Спасителя. Схиляючись над яслами, в яких лежить Боже Дитя, новонароджене і невинне, спробуймо хоча б на мить „затримати” вируючий навкруги нас світ і роздумати в своєму серці цю таємницю.Радіючи приходу Бога на світ, радіймо приходу на світ кожної дитини, бо кожна з них є Його образом, Його подобою. Кожна дитина, навіть ще ненароджена, є образом Божого Дитятка і вимагає від нас особливої поваги. Відбираючи життя у невинного, тим самим нищимо прекрасний Божий образ, образ Божої Любові, яка прийшла до людини з даром любові. В наш порядок вписався порядок Божої Любові, ми не мали жодного права, але попри все ми його отримали. Отже треба на цю велику любов відповідати любов’ю, інша відповідь не гідна її.
Можемо у Вігілійну ніч стати біля ясел, можемо йти за Віфлеємською зіркою і не дійти. Треба нам вдивлятися в Ісуса, покладеного на сіні, треба нам вслухатися як б’ється серце Бога..., бо ясла вчать нас покори, вчать нас послуху Богу і Його правам, серед них, праву до життя кожного!!!
Немає коментарів:
Дописати коментар