PAWEŁKI - ПАВЕЛКИ

  

PAWEŁKI - ПАВЕЛКИ

НОВЕННА ДО СВЯТОГО ПАВЛА ПЕРШОГО ПУСТЕЛЬНИКА

 

ГІМН ДО СВЯТОГО ПАВЛА ПЕРШОГО ПУСТЕЛЬНИКА

1. Гнів цезаря розбудився

Християнську кров губить.

Святий Павло заповзявся,

Щоби Господу служить.

         Там піду, де тиша грає,

         Небо у росі блищить.

         Де пустеля серце має,

         Прагну Господа зустріть.

2. Так Святий Павло Пустельник

Розстається з світом цим.

Щоб собі вийти на зустріч

З Божим Царством Пресвятим.

         Розстається без вагання,

         Світ для нього марнота.

         І на марно всі благання

         Шле йому його сестра.

3. Гірко кличе у розпачі:

«Брате мій, ти дорогий!

За тобою серце плаче,

Ти ще дуже молодий.

         Не кидай нашого дому,

         Глянь на світ і розрадій.

         Тяжко буде жить самому.

         Залишайся, братку мій.

4. Твоє тіло серед зною

Кволе завжди і слабке,

Нездатне до цього бою.

Життя нам гірким буде.

         Тут тебе слава чекає,

         А в пустелі забуття.

         Музика в палацах грає,

         А у пущі каяття.

5. Та даремна є та мова

І багатств усіх краса.

Каже так душа Павлова:

«Прагну йти на Небеса.»

         Йде вперед сміливим кроком,

         Несе Богу життя цвіт.

         Шле молитви над потоком.

Світу залишає світ.

6. Гляньмо вслід Павлу Святому:

Всього зрікся він, що мав.

В своїм віці молодому,

Богові життя віддав.

         Свою одіж з пальми має.

         Це вже не м'яке вбрання.

         Від світських вигод тікає

         І шукає забуття.

7. Джерело вод не всихає,

Квітне там зелений гай,

А Павло надію має

Заслужити в Бога рай.

         Працю він не полишає,

         Тіло кволе хоч болить.

         На землі він ложе має,

         На твердім камені спить.

8. Так Святому вік минає,

Знаки Бог йому дає.

Щодня ворон прилітає,

В дзьобі своїм хліб несе.

         Аж знайшов його Антоній.

         О, як любить Бог тебе!

         Ще один Господній воїн.

         Вдвічі хліба крук несе.

9. Кинувся Павло в обійми:

«Брате мій, це вже пора.

Хай Господь до себе прийме.

Спів Йому і похвала.

         Задля мене вчини службу,

         Грішнику ласкавим будь.

         Атанасія одежу

         Дай мені в останню путь.

10. Йде Антоній у дорогу,

Вертає, й шату несе.

В серці чує він тривогу;

Божа Воля не мине.

         А коли прийшов в пустелю,

         Біля келії ворот,

Бачить мертве Павла тіло –

Божий храм святих чеснот.

11. Бачить він – небесним шляхом

Душа Павла в Небо йде.

Тож із гірким душі вдихом

Вслід свою молитву шле.

         В плащ звиває святе тіло

         В путь до вічного життя,

         Щоб воно в землі не тліло.

         В Богу справжнє є буття.

12. А згадавши про могилу,

Зажурився міцно він.

Де візьме такую силу;

Не вставать мені з колін.

         Раптом леви із діброви

         Грізні на зустріч ідуть.

         Бо Господь наш Бог Чудовий; -

         Звірі яму в землі рвуть.

13. Святий Павле, що на Небі,

Ми усі твої сини,

Закликай всіх нас до себе,

Молитвами притягни.

         Дай від злого міць, лік, зброю,

         І до Неба вірний путь,

         Де на віки ми з Тобою

         Прагнем з Богом вічно жить.

 

Молись за нас, Святий наш Отче Павле Перший Пустельнику.

Щоб ми удостоїлись обітниць Христових.

Молімося.

Боже, Котрий вчинив, що Святий Павло наш Отець на пустині осягнув святість, * зроби за Його посередництвом, щоб ми, розвиваючи в собі духа молитви та служіння, * наближалися в любові до Тебе. Через Христа Господа нашого. Амінь.

 

*  *  *