У середу, 13 листопада, парафія святого Станіслава, єпископа і мученика, переживала особливе свято – річницю смерті отця Владислава Ванагса – священика, який вдихнув життя у цю парафію, а також заснував Дім Милосердя і будівлю, яку пізніше єпископ Ян Ольшанський передав для формування Духовної Семінарії Святого Духа.
Сам спомин смерті церковна спільнота відзначала у неділю, 10-ого листопада, але урочиста Служба Божа відбулася у середу з огляду на можливість присутності особливого гостя – єпископа-емерита Києво-Житомирської дієцезії Яна Пурвінського. Єпископ Ян був пов’язаний з о. Владиславом не тільки спільною батьківщиною, а й і тісними дружніми відносинами.
У вступному слові на літургійному зібранні настоятель парафії о. Віктор Лутковський привітав гостей, серед яких варто назвати: настоятеля ордену отців-мар’янів о. Павла Островського, ректора нашої семінарії о. В’ячеслава Грумницького, ректора Інституту Богословських Наук о. Віктора Білоуса, а також директора Дому Милосердя о. Віктора Ткача.
Настоятель парафії о. Віктор особливо тішився присутністю і головуванням на Службі Божій єпископа Яна Пурвінського: «З великою радістю вітаю єпископа Яна, який, як і отець Владислав Ванагс, за часів комуністичної влади приїхав з Латвії на Україну для проповідування Божої Любові».
У своїй проповіді єпископ Ян згадував про нелегкий час, у який йому, як і о. Владиславу, довелося працювати: «Дуже часто, зустрічаючись з людьми, о. Владислав вітав їх словами «Мир Вам!». Ці слова вписані на його меморіальному надгробному пам’ятнику. Що ж означають ці слова? «Мир вам» – саме таким привітанням зустрів воскреслий Ісус Христос своїх учнів у будинку, де вони зі страхом переховувались… «Мир вам» сьогодні отець Владислав вже говорить з «другого боку» – з того берегу, де вічно панує правда, мир, радість, щастя і Бог».
Варто також зауважити, що ця святкова Євхаристія транслювалася для всіх слухачів «Радіо Марія – Україна».
Після завершення Літургії за чудовим звичаєм усі вірні прослідували за єпископом-емеритом до могили отця Владислава Ванагса, щоб спільно помолитись молитвою «Ангел Господній»: «…Нехай спочиває у мирі, а світло віковічне нехай йому світить».
Біографічна довідка:
Отець Владислав Ванагс народився 4 квітня 1931 року в Латвії, в побожній родині.
Після закінчення навчання у школі, допомагав батькові в полі. У 1949–1952 роках Владислав служив в Радянській Армії. Після військової служби, він отримав в місті Єлгава (біля Риги) землю на якій працював. У 1954 році працював керівником транспорту у закладах, що виготовляли сільськогосподарську техніку.
Після перенесення тяжкої хвороби Владислав почав часто ходити до церкви і на сповідь, почав співати в церковному хорі. Після довгих роздумів і молитов прийняв тверде рішення – йти навчатись до семінарії (у віці 38 років!) в Ризі. Згодом, під час навчання у семінарії, Владислав був прийнятий до Ордену Отців Мар’янів.
Після п’яти років навчання у 1973 році Владислав став священиком і ченцем Ордену Отців Мар’янів. Протягом наступних двох років о. Владислав працював у парафіях Ладгалії, Вілені, Резекні і Лієпаї (в портовому місті, яке розташоване над Балтійським морем).
Згодом отця Ванагса було скеровано в Україну до Городка на Поділлі, куди він приїхав 23 лютого 1977 року. Крім збудованого на новому місці праці храму, о. Владислав також будує храми св. Йосипа (район Мархлівка) і св. Фаустини (станція Вікторія) у м. Городок.
Після завершення будівництва храму св. Станіслава о. Владислав Ванагс вирішив побудувати біля костелу притулок для вбогих, бездомних, старших людей. Назвав його «Будинком Милосердя». Тоді ж в серці о. Владислава зародилась ідея будівництва семінарії.
Після номінації Кам’янець-Подільського єпископа Яна Ольшанського в 1991 р. о. Владислав Ванагс поїхав до нього за благословенням. Нововисвячений єпископ запропонував тоді створити велику семінарію, котра безпосередньо готувала б кандидатів до священства. Так в Городку виникла Вища Духовна Семінарія під покровом Святого Духа.
Отець Владислав Ванагс працював в Україні в 1977-2001 роках. Працюючи протягом 10 років він збудував ще двадцять нових церков і дев’ять – реставрував.
28 березня 2001 року Фундація «Діло Нового Тисячоліття» призначила о. Владиславу Ванагсу першу нагороду «Тотус» за видатні заслуги в пропаганді культури та християнської праці, харитативної і навчально-виховної діяльності.
11 листопада 2001 року дзвони парафіяльного Храму в Городку повідомили про те, що після важкої невиліковної хвороби отець Владислав Ванагс відійшов до вічності. Сьогодні особистість отця Ванагса є непересічною, що досі користується беззаперечним авторитетом у місті. Його внесок у розвиток духовного життя мешканців Городка є величезним.
Текст: кл. Денис Сікорський
Фото: кл. Вадим Здоров
Мартеріал біографічної довідки взятий з сайту парафії св. Станіслава, єпископа
Немає коментарів:
Дописати коментар