Гелловін – це язичництво

«Гелловін – це язичництво, не що інше», 

- єпископ Станіслав Широкорадюк

Невдовзі у Католицькій Церкві згадуватимемо всіх святих і всіх померлих вірних. Єпископ-помічник Київсько-Житомирської дієцезії Станіслав Широкорадюк з особливою теплотою згадує про це свято, адже, відправляючи Святу Месу за душі у чистилищі, неодноразово відчував їх допомогу.

У інтерв’ю для Католицького Медіа-Центру Владика розповідає про важливість урочистості, яка у ці дні особливим чином нагадує про Церкву тріумфуючу, страждаючу і подорожуючу, і застерігає бути обережними з такими народними гуляннями як Гелловін.

Владико, ось наближаються дні, під час яких Католицька Церква згадує і святих, і померлих... Наскільки важливі ці дні є як для живих, так і для померлих?

Перш за все, я думаю, важливі для живих, тому що ми, коли згадуємо святих, просимо їхнього заступництва. А культ святих у Католицькій Церкві - це дуже велике духовне багатство. Це прикраса різних богослужінь і велике заступництво. Я вважаю, що Католицька Церква має велике щастя, що є культ. І тому для живих він у першу чергу дуже потрібний, потрібне їхнє заступництво. Друге питання для померлих, тих, які чекають у чистилищі. Тому що молитва Церкви, а знаємо, що Церква є потрійною Церквою: Церква, яка воює на землі за своє спасіння; Церква, яка страждає у чистилищі і Церква тріумфуюча в Небі. Саме це дуже гарно поєднує ці два свята. Усіх Святих - тріумфуюча Церква, молимося за померлих, які страждають у чистилищі, і ми, живі, які потребуємо їхнього заступництва. Ось це нас єднає всіх. Це дуже глибока теологія, яку ми маємо у нашій Церкві.

Отож, скарб, який ми маємо, бачимо, що сьогодні певною мірою перебуває під загрозою. Чому? Україна зараз є незалежною державою, кордони відкриті. Культури інших країн, інших народів так само проникають і в Україну. Вже ні для кого не є таємницею, що Гелловін в Україні має щораз більше прихильників. І постає питання для християн чи ми можемо брати участь у цьому святкуванні, чи можемо поставити для дітей того ж самого гарбуза... Де є ця межа і чи сумісне святкування Гелловіну з святкуванням Усіх Святих?

Є такий вираз мавпування, коли людина щось робить, то мавпа любить повторювати. Правда? Стосовно речей святих таке мавпування відбувається з боку грішного світу. Власне, Церква молиться за померлих, молиться за заступництво святих, вказує на дуже важливий зв'язок між живими і померлими, а грішний світ хоче його чимось підмінити, підмінити на це святкування. Замість того, щоби включитися у нього так як Церква навчає, вони пробують підмінити, дати щось інше. І це загрожує не тільки дню Всіх Святих, який підмінюється Гелловіном. Гадаєте Різдво не під загрозою? У деяких державах святкування Різдва розуміється лише подарунками, святкуванням і феєрверками, а з чим це свято пов'язане, Хто народився, про це вже не говориться. Це саме відбувається зі святом Усіх Святих. Нам треба бути обережними у цих питаннях. Я вважаю, що вірних потрібно навчати, що ми не можемо наше християнство повертати знову в той язичницький світ. Бо це язичництво, не що інше. Так, ми християни. Навпаки такі звичаї ми охрестили… Було багато поганських звичаїв, традицій, які ми впровадили у християнство. Нешкідливі звичаї і традиції. Якесь святкування, народне гуляння теж може бути - чому ні?! Але потрібно відрізняти що є святе, що пов'язане з культом святих - це свята справа, а що означає якесь гуляння на вулиці. Це зовсім інше. Власне, Гелловін нам хочуть дати як народне гуляння на вулицях, а це небезпечно для християнства. Ми не повинні піддаватися на такі спокуси, на такі провокації, я би сказав, навіть.

Церква вірить у сопричастя святих і я знаю, Владико, що на початку Вашого пастирського служіння, одразу після рукоположення, кардинал Юліан Вайводс перед тим як Ви вирушили назад в Україну, тоді ще радянську, сказав речі, які, мабуть, служили допомогою не одній людині. У своїй книзі [«Короткий спогад про маленьку історію» - ред.] Ви згадували, що він каже: «Я знаю, що вас чекає важка місія, але коли буде дуже важко відправте Св. Месу за померлих, за душі в чистилищі, і вони вам допоможуть». Скажіть, будь ласка, чи Ви скористалися з цієї нагоди, а можливо комусь порадили?

Не тільки скористався, а й постійно користуюся. Знаєте, я дуже вдячний цьому геніальному єпископу, який пройшов нелегкий шлях як людина, як священик, як єпископ. Він пережив ті найстрашніші часи переслідування, він знав в'язницю, знав, що таке заслання і добре знав радянську владу, яка ніби дозволяла Церкві існувати, але жити нормально не давала. Я знаю як він страждав через це. І він сам черпав з цього. Коли він нас рукоположував, у нього сльози текли. Він говорив: «Ви як ті Божі агнці. Вам прийдеться дуже багато зализувати ран у вашому житті. І посилаю вас дійсно як Божих ягнят між вовків. Буде не тільки важко, буде небезпечно. І пам'ятайте, коли буде дуже важко, не знатимете, що робити, відправте Святу Месу за померлих, особливо за ті душі в чистилищі, які не мають жодного порятунку, за яких ніхто не молиться». У перші ж роки мого священицького служіння я почав це практикувати. Коли я відчував якийсь тиск, коли мені було страшно, навіть коли їздив до старших священиків радитися як мені бути, ті священики говорили те ж саме: «Молися, молися!» А коли я відправив одну службу за померлих, відчув, що дійсно є якась, знаєте, впевненість, що померлі допомагають, і навіть, більше. Мені кілька разів уві сні являвся мій настоятель, який мене послав у семінарію, о.Андрій Гладисевич. Він підтримав мене, що дійсно так треба робити, треба молитися, і що Свята Меса за померлих допоможе у будь-якій ситуації. І тепер, я би сказав, що ми теж переживаємо не прості часи. Ми пережили часи Радянського Союзу, пережили часи розвалу, коли не знали з чого починати. І я завжди відчував... Я священикам теж раджу: «Якщо вам дуже важко, хтось переживає кризу віри, кризу свого покликання, моліться за померлих!» Душі в чистилищі чекають на нашу молитву, якщо ми їм допоможемо своєю молитвою, своєю Месою, вони за вас ніколи не забудуть. І це правда. Допомагають.

Мені особливо подобаються ці свята. Пам'ятаю, у дитинстві у нас була гарна традиція, коли бабуся приходила і розповідала про наших заступників, про святого Станіслава, мученика і єпископа, іншим розповідала про святого Віктора, наприклад. Завжди на день Усіх Святих ми згадували про своїх небесних заступників і що це означає, що до них потрібно сьогодні особливо молитися, сьогодні особливе свято - день Усіх Святих. А вже після обіду це святкування перетворювалося на подорож на кладовище, порядок на якому наводили ще за кілька тижнів. А молитва ввечері була вже за померлих. Ми запалювали свічки, молилися. Це я пам'ятаю з самого дитинства. Так і сьогодні Святі Меси відправляються у день Усіх Святих, а ввечері молитва плавно переходить за померлих. Особливо у цих перших вісім днів, коли Церква уділяє відпусти за відвідування кладовища, які можна жертвувати тільки за померлих. Це дійсно великі благодаті, які Церква розділяє, авторитетно розділяє. Теологічно можемо підтвердити все те, що нас єднає зі святими і з душами в чистилищі, і ми живі, які ще подорожуємо і чекаємо на вхід до Дому Бога Отця. Це дуже важливо, тому я ще раз хочу підтвердити, що насправді молитва за померлих дуже багато нам допомагає.

Отже, як Церква на землі воююча, як ми згадали, маємо ще багато чого зробити. Просити про заступництво наших святих, але також молитися за наших померлих. Дякуємо Вам, Владико, за таке роз'яснення і за показання цих важливих речей, бо часто ми можемо забігатися, можемо дбати про інші речі, але забути про істотні обов'язки християнина.

Навіть ще більше хочу сказати. Я нещодавно був у Бердянську, де є місійний край християн, де вони ще такі невпевнені, дуже мало християн, особливо малою є католицька громада. І ось мені один чоловік розказав як він прийшов у Католицьку Церкву. Він говорить: «Я не вірив, мене ніхто не міг переконати у вірі, мене ніхто не міг переконати у тому, що Бог є і в тому, що ви займаєтеся благодійністю», бо там є такий харизматичний отець Здислав Зайоц, який провадить центр, багато дітей приходить... Він рахував, що це спосіб такого собі прозелітизму, втягування до своєї церкви. Не вірив. І що його навернуло? Що його переконало, як ви думаєте? Коли він з цими бездомними дітьми пішов на кладовище і там є місце виділене для бездомних людей. Стоять таблички «Невідомий мужчина», «Неизвестная женщина», якийсь там Ваня по кличці. Такі таблички стоять. І вони на цьому кладовищі роблять ідеальний порядок, ставлять свічки, запалюють, відправляють Службу. І ось, коли він це побачив, він говорить: «Я прозрів!. Добре, там тягнуть до себе дітей живих, але що вони хочуть від цих померлих, ще й бездомних?» І це його переконало. Ось вам заступництво людей з того світу. Я рахую, що це ті померлі проклали йому дорогу до віри. Кладовища навертають людей. Якщо ми придивимось уважно, задумаємося над своїм життям і молитимемось за померлих, то вони роблять навіть такі чудеса, що невіруюча людина стає автоматично віруючою.

Нехай, отже, вони допомагають нам у нашому християнському житті і Вам, Владико, у Вашому пастирському служінні. Дуже вам дякую!

Дякую!

Розмовляв отець Сергій Захарченко ОМІ