ХРЕСНА ДОРОГА

ХРЕСНА ДОРОГА (Віршована)

Вступна молитва

Люблю Тебе, Спасителю мій милий,
Й з цілого серця жалую за те,
Що ворогам Твоїм додав я сили,
Щоб розпинали тіло пресвяте.
Прости мене, Ісусе милосердний,
За всі гріхи, що кривди завдали
Тобі Святому... Нині я усердно
Молитимусь, щоб слави і хвали
Тобі одному лиш слова звучали...
І хай мізерна жертва ця моя
На користь душ, що в горі і печалі,
А коло них вже втішуся і я.

СТАЦІЯ 1Ісуса засуджують на смерть Пилат невинного ІсусаЗасуджує на смерть.Та це не значить, що ми мусимПовторювать момент.Нехай осуджують нас люди,Та ми їх не судім,Тоді й Господь нас не осудитьЙ прийме в свій Отчий дім.Христос, з любови до нас, грішних,Стерпів наругу й суд...Терпім і ми, щоби ВсевишнійВід смерти спас свій люд.

СТАЦІЯ 2Ісус бере на Себе хрест Ісус бере хрест непосильнийЗа наші всі гріхи:Гріх первородний, що насильноПідсунув змій лихий,Гріх несвідомий і свідомий,Що вдень, а чи вночі...Йому наш кожний крок відомий,Та Він про це мовчить.Як зможу я і ти, мій брате,Полегшу дать Христу?Ми мусим власний хрест свій взятиЙ покірно донести!

СТАЦІЯ 3Ісус падає перший раз під хрестом Ісус, скатований, не можеНести той хрест тяжкий,Ніхто Йому не допоможе,І ллється піт гіркий.Ось зімліває Син ГосподнійЙ під тягарем паде,А ми, в гріхах своїх сьогодніЙого не підведем.Прости нам, Боже, ті провини,Що є Твоїм Хрестом,За нас страждаєш, Божий Сину,І млієш під хрестом.

СТАЦІЯ 4Ісус зустрічає Свою страждальну Матір Підводиться і хрест той двигаІсус Христос за нас,З цілого світу та кормига,Що взяв на Себе Спас.А на дорозі до Голготи,Із болями в серцях,Зустрілись Син і Божа Мати,Та не обняв їх страх,Лиш велич болю і стражданняІз вірою в очах,І усвідомлення завдання —Розбити смерти жах.

СТАЦІЯ 5Симеон з Киринеї помагає Ісусові нести хрест Знеможений Ісус так слабне,Що врешті зупинивсь.Глузують воїни нахабно,Що Господь так втомивсь.І змушують всі СимеонаХристові помогти,Щоби тягар той ще сьогодніЗумів Він донести.Щасливий ти, о Симеоне,Що розділив тягар...Дозволь, Ісусе, щоб до сконуЯ ніс Твій хрест, як дар.

СТАЦІЯ 6Вероніка обтирає лице Ісуса Любов до БогочоловікаПереборола страх,І приступила ВеронікаІз співчуттям в очах.Скривавлене Христа обличчяОбтерла полотном,Й на хустці образ став незвичнийІз терновим вінком.Стражденним образом вселивсяВ душі моїй Ісус,Щоб з ним зумів я вберегтисяВід всіх земних спокус.

СТАЦІЯ 7Ісус удруге паде під хрестом І знов знеможений СпасительВпадає під хрестом,Та всього людства відкупительНе зміг спочити там:Немилосердні, злобні людиСпочити не дали,Піддавшись підступам облуди,На смерть Христа вели.О, подивись, душе невдячна,На муки цих терпінь:Затьмило сонце восходячеГордині хтива тінь.

СТАЦІЯ 8Ісус промовляє до заплаканих жінок Народ, що свідком став страждання, А перш за все жінки, Не витримав, і крик ридання Став докором гірким. Але не Богові потрібно Наш жалісливий плач, А треба, щоб сльозами дрібно Змивали прикрість вдач. Не плачте, діти Авраама, Над Тим, що хрест несе, А над дітьми хай плачуть мами, Як Він їх не спасе

СТАЦІЯ 9Ісус паде утретє під хрестом І втретє падає Господь нашПіт тягарем твоїх гріхів,А ти не те що не підводиш, —А ще й розаплюєш свій гнів.І я, засліплений суєтним,Гріхами смутку завдаю,І біль Христу, бо ще не є тим,Що жертву Богові даю.О, дай снаги, щоб постановуРішучу нині я зробив:Життя почати чисте, нове,В якому гріх би свій згубив.

СТАЦІЯ 10Кати здирають одіж з Ісуса Здирають одяг безсоромно,Лишають з терня лиш вінець,І сором з болем невимовнимВ очах побачив Бог-Отець.Це я нечистими гріхамиДо наготи довів Христа,Це лайка та, що ми із вамиВпустили в мову неспроста.Чимало ще гріхів за нами,Що посоромили Христа, —Розстатись мусимо з гріхами,Щоб Спас страждати перестав.

СТАЦІЯ 11Ісуса прибивають до хреста І ось збулося: добровільноІсус за нас поклавсь на хрест,Біль невимовний, непосильнийПронизав тіло, кожний перст.Невинне тіло кат жорстокийДо древа цвяхами прибив,І щоб пробити ноги й руки,Я теж, мій Боже, пособив:Донині вчинками й думкамиМи розпинаємо Христа,Проте Христос не нарікає,А лиш чекає каяття.

СТАЦІЯ 12Ісус умирає на хресті Серед нестерпних мук фізичних,У болях від людських наруг,Син до Отця звернувсь заклично:„Прости їх, Отче, своїх слуг,Не знають бо сліпці в юрбі цій,Що творять тільки власний суд,Пробач їм шал людських амбіцій,Ти ж, жінко, матір’ю їм будь!”О, Боже, мною розіп’ятий,За нас пролляв Ти власну кров,Найбільший скарб дав — святу Матір,І батьківську свою любов.

СТАЦІЯ 13Ісуса здіймають з хреста Вже неживе, стражденне тілоІз древа хресного зняли,І серце матері стремтіло,Бо знову болі пройнялиВсю душу матері Марії,Що так леліяла Христа,Як кожна мати земна мріє,Щоб син на радість всім зростав.О найдорожча, люба Мамо,Небесна Ненько, Ти прости,Як Бог наш і Твій Син, так самоНас полюби і захисти.

СТАЦІЯ 14Ісуса кладуть до гробу Кладуть до гробу вже Господнє тіло,І тяжкий смуток серце огорта,А ми розгублено, в тривозі так несмілоДо ран Христових прикладем уста.Якби ж так завжди, як жінки побожні,Чи Йосип, Никодим та ще Іван,Були готові і були спроможніІз Божим свій погоджувати план,Щоб святе Тіло й Кров святу ГосподнюПриймали щиро після каяття,І не від завтра, а вже від сьогодні,Щоб дар Господній сенсом став життя.

Закінчення

На хресній, Боже, на Твоїй дорозі
Пізнав я, Христе, всю Твою любов...
Вчини, щоб духом залишивсь я в Бозі
І прибігав до тебе знов і знов.
Всі почуття, що зворушили душу,
Хай би зостались в серці назавжди...
За душі, що в чистилищі, я прошу,
Від них, мій Спасе, кару відведи.
І Ти, Маріє, Матінко небесна,
Вставляйсь за мене і за всіх людей,
Аж поки душі праведних воскреснуть
І Син Твій в славі до нас всіх зійде.