Парафія Пресвятої Діви Маріі Неустанної Допомоги, Бровари

Парафия Божьей Матери Ченстоховской. Мариуполь.

четвер, 27 березня 2014 р.

Великопістні Реколекції - 27-29 березня 2014

ПАРАФІЯЛЬНІ РЕКОЛЕКЦІЇ ВЕЛИКОПІСТНІ
27-29 березня 2014 Р. Б.
Проголошує О. Віталій Прилeпа,
Hастоятель Парафії Святого Духа в смт. Брусилів




27 березня (четвер)
– Кордонівка - 11:00 - Свята Меса;
– Ружин - 18:00 - Свята Меса;

28 березня (п'ятниця)
– Вишневе - 10:00 - Свята Меса;
– Зарудинці - 13:00 – Хресна Дорога;
14:00 - Свята Меса;
– Ружин - 17:00 – Хресна Дорога;
18:00 - Свята Меса;

29 березня (субота)
– Городок - 11:00 - Свята Меса;
– Ружин - 18:00 - Свята Меса;

20 березня (неділя)

Привітання С. Юстини Солтис BPS в нашій Парафії

– Ружин - 8:30 Гіркі Жалі і Свята Меса
18:00 - Свята Меса
– Зарудинці - 12:00 - Свята Меса і Гіркі Жалі;

вівторок, 25 березня 2014 р.

Послання на Великопістні Реколекції - 27-29 березня 2014

DUCHOWA ADOPCJA DZIECKA POCZĘTEGO


"Naród który zabija własne dzieci, jest narodem bez przyszłości”
Jan Paweł II

HISTORIA

DUCHOWA ADOPCJA

To modlitwa w intencji adoptowanego dziecka oraz jego rodziców. Trwa dziewięć miesięcy  mniej więcej tyle, ile ciąża kobiety.
Duchową Adopcję Dziecka Poczętego zainicjowała Błękitna Armia Matki Bożej Fatimskiej. Informacje na temat tej inicjatywy przeniknęły do Polski za pośrednictwem artykułu Pawła Milcarka, zamieszczonego w „Rycerzu Niepokalanej” ze stycznia 1987 roku. W Polsce inicjatywa zakiełkowała w kościele pw. Ducha Świętego oo. Paulinów w Warszawie przy ul. Długiej. Powstała grupa pod nazwą Straż Pokoleń. Pierwszej Duchowej Adopcji dokonano 2 lutego 1987 roku.
Na początku 1994 roku powołano do życia ogólnopolski Ruch Krzewienia Duchowej Adopcji, pod patronatem Przeora Jasnej Góry. 25 i 26 marca 1994 roku na Jasnej Górze w Częstochowie odbyła się promocja Duchowej Adopcji i pierwsze przyrzeczenia przed Cudownym Obrazem Matki Bożej Królowej Polski.

CZYM JEST?

Duchowa Adopcja jest ślubem, którego treścią jest modlitewne zobowiązanie podjęte przez konkretną osobę w intencji ocalenia zagrożonego życia dziecka w łonie matki oraz sprawiedliwego i prawego życia po urodzeniu  dziecka, którego imię znane jest jedynie Bogu.
Istotą Duchowej Adopcji jest codzienna modlitwa, trwająca przez dziewięć miesięcy i obejmująca specjalną modlitwę w intencji dziecka i jego rodziców oraz jedną z tajemnic Różańca, a także dobrowolnie podjęte praktyki religijne, takie jak: Komunia Święta, post, aktywne wspieranie dzieł charytatywnych (pomoc samotnym matkom, rodzinom wielodzietnym, osobom starszym, chorym itd.). Bardzo cennym zobowiązaniem może być także pozyskiwanie nowych zwolenników Duchowej Adopcji oraz apostolstwo w obronie życia.

ISTOTA PRZYRZECZEŃ

W znaczeniu religijnym i teologicznym ślub jest uczynioną Bogu obietnicą dokonania lub zaniechania czegoś, zaś przedmiotem tej obietnicy jest dobro wyższe, przekraczające to, do czego jesteśmy zobowiązani z samego prawa, naturalnego czy pozytywnego. I tak np. nie może być przedmiotem ślubowania uczestnictwo w niedzielnej lub świątecznej Mszy świętej, gdyż do tego zobowiązani jesteśmy na mocy prawa Bożego i kościelnego. Możemy natomiast ślubować dodatkowy udział w Eucharystii czy innych nabożeństwach.
Przedmiotem ślubowania może też być zaniechanie czegoś. Może to się wyrażać w pewnych ograniczeniach, dotyczących np. używek, godziwej rozrywki, spożywania pokarmów (post).
W wypadku Duchowej Adopcji podstawowym przedmiotem ślubowania jest modlitwa w intencji poczętego dziecka i jego rodziców (jedna tajemnica Różańca przez dziewięć miesięcy) i podjęcie ofiary (w dowolnej formie) wynagrodzenia Bogu za grzechy dzieciobójstwa.
Ślubowanie jest ważne, gdy następuje z wolnego i świadomego wyboru ślubującego. Każdy zobowiązany jest do przemyślenia decyzji, którą ma podjąć, bowiem niedotrzymanie złożonej obietnicy, lekceważenie i zaniedbywanie zobowiązań wynikających ze ślubowania jest nieuporządkowaniem moralnym, a jako takie jest grzechem.
Ślub Duchowej Adopcji jest ślubem czasowym, trwającym dziewięć miesięcy, a więc przeciętny okres przebywania dziecka w łonie matki od chwili poczęcia do urodzenia.
Ślubowanie Bogu ma również wielką wartość religijną dla samego ślubującego ? umacnia bowiem jego postawę wewnętrzną, bardziej mobilizuje do gorliwego życia chrześcijańskiego, pogłębia więź człowieka z Bogiem. I chociaż niektórzy krytykują śluby, uważając je za ograniczenie człowieka i jego swobody, to jednak trzeba podkreślić, że takie „ograniczenie” jest jak najbardziej godne, gdyż dokonuje się przez wolny ludzki wybór, osobistą decyzję , jest więc wyrazem pełnej wolności uzyskiwanej w ofiarnym oddaniu się Bogu.

KTO MOŻE ADOPTOWAĆ?

Osoba, która podejmuje Duchową Adopcję, spełnia zaszczytny akt ofiary. Chociaż dziecka nigdy nie zobaczy, nie przytuli, nie przygarnie do serca, broni jego życia. Wypowiadając słowa modlitwy, prosi również Jezusa o zmianę nastawienia rodziców do zagrożonego dziecka, o nowe, poprawne ukształtowanie ich psychiki, by zrozumieli, że rodzina jest niezastąpioną wspólnotą, ale spełni swą rolę tylko wtedy, gdy będzie zbudowana na wzajemnej miłości.
Bardzo ważne jest, by Duchową Adopcję podjęli zwłaszcza ludzie młodzi , uczniowie, studenci, młode małżeństwa. Jeśli bowiem podejmą ofiarę modlitwy o ocalenie od zagłady jednego nieznanego im dziecka, to nie dopuszczą nigdy do śmierci własnego poczętego dziecka.
Podjęcie Duchowej Adopcji jako modlitewnego indywidualnego zobowiązania zapoczątkowuje zbiorowe przyrzeczenie złożone przez grupę osób w kościele, w czasie uroczystej Mszy świętej lub nieszporów, w jedno ze świąt (np. Matki Bożej, najlepiej w święto Zwiastowania). Samej uroczystości przyrzeczeń powinno się nadać bogatą oprawę. Możliwe jest również przyrzeczenie poza kościołem, na przykład podejmowane przez osoby starsze, chore, niepełnosprawne, a złożone później na ręce kapłana.
Święta Boża Rodzicielko i Matko Dobrej Rady! Przyrzekamy Ci, z oczyma utkwionymi w Żłóbek Betlejemski, że odtąd staniemy wszyscy na straży budzącego się życia. Walczyć będziemy w obronie każdego dziecięcia i każdej kołyski równie mężnie, jak ojcowie nasi walczyli o byt i wolność narodu płacąc obficie własną krwią. Gotowi jesteśmy raczej śmierć ponieść, aniżeli śmierć zadać bezbronnym. Dar życia uważać będziemy za największą łaskę Ojca Wszelakiego Życia i za najcenniejszy Skarb Narodu.

Formuła przyrzeczenia Duchowej Adopcji
Wszyscy razem:
Wysławiam Cię, Ojcze, Panie nieba i ziemi, że zakryłeś te rzeczy przed mądrymi i roztropnymi, a objawiłeś je prostaczkom. Tak, Ojcze, gdyż takie było Twoje upodobanie,
Powtarzamy za celebransem lub każdy osobno:
Najświętsza Panno, Bogarodzico Maryjo, wszyscy Aniołowie i Święci. Wiedziony(a) pragnieniem niesienia pomocy w obronie nie narodzonych, ja,…….postanawiam mocno i przyrzekam, że od dnia w święto/uroczystość…………biorę w Duchową Adopcję jedno dziecko, którego imię jedynie Bogu jest wiadome, aby przez dziewięć miesięcy każdego dnia modlić się o uratowanie jego życia oraz o sprawiedliwe i prawe życie po urodzeniu. Tymi modlitwami będą:
  • JEDNA TAJEMNICA RÓŻAŃCA
  • MOJE DOBROWOLNE POSTANOWIENIA
  • MODLITWA, KTÓRĄ DZIŚ PO RAZ PIERWSZY ODMÓWIĘ.
Modlitwa codzienna
Panie Jezu, za wstawiennictwem Twojej Matki, Maryi, która urodziła Cię z miłością, oraz za wstawiennictwem św. Józefa, człowieka zawierzenia, który opiekował się Tobą po narodzeniu, proszę Cię w intencji tego nie narodzonego dziecka, które duchowo adoptowałem, a które znajduje się w niebezpieczeństwie zagłady. Proszę, daj rodzicom miłość i odwagę, aby swoje dziecko pozostawili przy życiu, które Ty sam mu przeznaczyłeś. Amen

Odpowiedzi na najczęściej stawiane pytania:
1.         Co to jest Duchowa Adopcja?
Duchowa Adopcja jest modlitwą w intencji dziecka zagrożonego zabiciem w łonie matki. Trwa dziewięć miesięcy i polega na codziennym odmawianiu jednej tajemnicy różańcowej – radosnej, bolesnej lub chwalebnej (Ojcze nasz i 10 Zdrowaś Maryjo) oraz specjalnej modlitwy w intencji dziecka i jego rodziców. Do modlitw można dołączyć dowolnie wybrane dobre postanowienia.
2.         Jakie mogą być dodatkowe postanowienia?
Dodatkowymi postanowieniami mogą być np.: częsta spowiedź i Komunia święta, adoracja Najświętszego Sakramentu, czytanie Pisma Świętego, post o chlebie i wodzie, walka z nałogami, pomoc osobom potrzebującym, dodatkowe modlitwy jak litanie, nowenny, koronki… Należy podejmować postanowienia realne, mając na uwadze indywidualne możliwości wykonania.
3.         Czy można podejmować Duchową Adopcję bez dodatkowych postanowień?
Tak. Dodatkowe postanowienia nie są obowiązkowe, choć adoptujący chętnie je podejmują.
4.         Jak zrodziła się Duchowa Adopcja?
Powstała po objawieniach w Fatimie, stając się odpowiedzią na wezwanie Matki Bożej do modlitwy różańcowej, pokuty i zadośćuczynienia za grzechy, które najbardziej ranią Jej Niepokalane Serce. W roku 1987 została przeniesiona do Polski. Pierwszy ośrodek Duchowej Adopcji powstał przy kościele Ojców Paulinów w Warszawie. Stąd Duchowa Adopcja rozprzestrzenia się na kraj i poza jego granice.
5.         Jakie są owoce Duchowej Adopcji?
Duchowa Adopcja skutecznie leczy głębokie zranienia wewnętrzne, spowodowane grzechem aborcji. Pozwala matkom odzyskać wiarę w Boże Miłosierdzie, przynosząc pokój ich sercom. Jako bardzo konkretny, bezinteresowny i osobisty dar (modlitwy, ofiary i postu), pomaga (w szczególności ludziom młodym) kształtować charakter, walczyć z egoizmem, odkrywać radość odpowiedzialnego rodzicielstwa, uzdalniając do postrzegania miłości i seksu oczyma Boga. Ucząc systematycznej modlitwy i pozytywnego działania, pogłębia kontakt z Bogiem. Pomaga odkrywać głęboki sens zaniedbanych praktyk ascetycznych. Może się stać czynnikiem odrodzenia wspólnej modlitwy i miłości w rodzinach.
6.         Kto może podejmować Duchową Adopcję?
Każdy. Osoby świeckie, konsekrowane, mężczyźni, kobiety, ludzie w każdym wieku. Jedynie dzieci podejmują Duchową Adopcję pod opieką rodziców.
7.         Ile razy można podjąć Duchową Adopcję?
Można podejmować ją wielokrotnie, pod warunkiem wypełnienia poprzednich zobowiązań.
8.         Czy trzeba za każdym razem składać przyrzeczenia?
Tak.
9.         Czy można adoptować więcej niż jedno dziecko?
Duchowa Adopcja dotyczy jednego dziecka.
10. Czy wiemy, jakiej narodowości będzie adoptowane dziecko?
Nie wiemy. Imię dziecka zna jedynie Bóg.
11.      Skąd pewność, że Bóg wysłucha mojej modlitwy?
Naszą pewność opieramy na wierze we Wszechmocy nieograniczone Miłosierdzie Boże. Bóg jest dawcą życia i Jego wolą jest, by każde poczęte dziecko żyło i było otoczone miłością rodziców.
12.         Czy jest grzechem, jeżeli danego dnia zapomni się odmówić modlitwę?
Zapomnienie nie jest grzechem. Grzechem jest świadome i dobrowolne zlekceważenie składanego Bogu przyrzeczenia.
13.      Czy przerywa się Duchową Adopcję, gdy zaniedbało się modlitwę przez dłuższy czas?
Długa przerwa (miesiąc, dwa) przerywa Duchową Adopcję. Należy wtedy ponowić przyrzeczenie i starać się je dotrzymać. W wypadku krótkiej przerwy należy Duchową Adopcję kontynuować, przedłużając modlitwę o opuszczone dni.
14.         Czy Duchową Adopcję mogą podejmować osoby żyjące w związkach niesakramentalnych?
Tak, podobnie jak i osoby rozwiedzione.
15.      Czy ważna jest Duchowa Adopcja podjęta za pośrednictwem radia?
Tak.
16.       Czy przyrzeczenia Duchowej Adopcji muszą być składane w formie uroczystej, wyłącznie w kościele w obecności kapłana?
Wskazane jest, by przyrzeczenia były przeprowadzane uroczyście, chociaż można je złożyć także prywatnie.
17.      Czy Duchową Adopcję mogą podejmować osoby, które nie uczestniczyły w przygotowaniach – chore, niepełnosprawne, w sędziwym wieku?
Tak. Mogą podejmować prywatnie.
18.       W jaki sposób można złożyć przyrzeczenia prywatnie?
Odczytać formułę przyrzeczenia (najlepiej przed krzyżem lub obrazem) i od tego momentu przez kolejnych dziewięć miesięcy odmawiać jedną dowolnie wybraną tajemnicę różańca oraz modlitwę w intencji dziecka i rodziców. W celu zapamiętania dobrze jest zapisać datę rozpoczęcia i zakończenia modlitwy.
19.      Jak krzewić modlitwę Duchowej Adopcji?
  • POZYSKAĆ KILKA OSÓB ZAINTERESOWANYCH DUCHOWĄ ADOPCJĄ
  • UZYSKAĆ ZGODĘ KSIĘDZA PROBOSZCZA NA PRZEPROWADZENIE PRZYRZECZEŃ DUCHOWEJ ADOPCJI W KOŚCIELE
  • SKONTAKTOWAĆ SIĘ Z OŚRODKAMI DUCHOWEJ ADOPCJI, GDZIE MOŻNA UZYSKAĆ MATERIAŁY, PEŁNE INFORMACJE ORAZ POMOC W PRZEPROWADZENIU PRZYRZECZEŃ.
 Adresy:
CENTRALNY OŚRODEK KRZEWIENIA DUCHOWEJ ADOPCJI
JASNA GÓRA ul. O. A. Kordeckiego 2 PL 42-225 Częstochowa 25 Tel.: 034/37-77-415 mail: adopcja.duchowa@jasnagora.pl 

Пастирське звернення з нагоди Дня Святості Життя

Мокшицький

Дорогі брати в Христовому священстві!
Богопосвячені особи!
Дорогі в Христі Брати і Сестри!

Урочистість Господнього Благовіщення провадить нас, віруючих в Христа, до Назарету. За життя Марії це було мале містечко, в якому звичайним ритмом проходило життя людей, які належали до Вибраного Народу. Час там визначали шабати, що минали, та інші свята, приписані релігії Мойсея, а думки всього народу скеровувалися на прихід Месії. Сьогоднішня Євангелія свідчить про те, що виповнилися прагнення Вибраного Народу. Архангел Гавриїл прийшов до Марії з Назарету, щоб сповістити їй, що це на ній виповняться обітниці пророків, а її Син, який буде зачатий чудотворним  і непорочним способом за благодаттю Святого Духа, буде Сином Всевишнього.
Надзвичайність цієї події підтверджує певна деталь у культі віри Церкви. Отож, два рази на рік – в Урочистість Благовіщення та Різдва Христового – під час молитви Символ Віри, на слова: «воплотився з Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком», стаємо на коліна, щоб тим самим прославити Бога, який в дарі Єдинородного Сина переступив границю людського розуміння і дав доказ випереджуючій, «видимій» любові.
Опис благовіщення залишається для нас надзвичайно важливим знаком, який отримуємо від самого Бога. В першу чергу мусимо зауважити вартість дару життя. Божий Син приймає людське тіло, таке, яке маємо ми з вами. Цей знак пригадує нам про повагу до життя, яке ми отримали, життя, яке мусимо прожити згідно з Божими Заповідями і євангельськими вказівками. Шанувати своє життя – це турбуватися про його фізичний і духовний розвиток. Ми отримали життя з Божої руки, тож дозвольмо, щоб після його завершення ми повернулися в Божі руки і були приєднані до сонму святих та блаженних.
Вслуховуючись у слова сьогоднішнього Євангелія, чуємо згоду на волю Божу з уст Марії, Божої Матері. Рішення Марії залишається для нас чудовим прикладом прийняття Божої волі. Цей знак повинен пригадувати усім нам, що посеред багатьох очікувань Бога, є також  те, що ми християни станемо на стороні життя, особливо того, яке ще саме не може боротися за себе, тобто за життям дитяти, зачатої в лоні жінки. Колись говорили, що час вагітності є благословенним станом, тобто святим, бо чим же є благословення, як не ознакою святості.
Возлюблені в Христі!
Минулої неділі ми, вірні, молилися актом Присвячення України Непорочному Серцю Пресвятої Діви Марії, який Єпископи склали 20 березня цього року. Посеред багатьох постав, які нас в ньому засоромлюють, були перелічені гріхи абортів, оскільки наша країна належить до грона тих держав, в який робиться найбільше абортів. Якщо людина підносить руку на благословенний стан, то вона обирає зло. Найболіснішим фактом є те, що роблять аборти також християни, а між ними віросповідники Римо-Католицької Церкви. Тому віддаючись під опіку Божої Матері, ми вдивлялися в Її Непорочне Серце, щоб не тільки жаліти та перепрошувати за цей гріх, а й складати у цьому серці надію на те, що відвернемося від зла і навернемося до святого життя, щоб на такому фундаменті будувати благословенний, щасливий, відповідальний і відкритий на волю Бога дім.
Знаком навернення до святості є конкретні дії, пов’язані з охороною зачатого життя, якому загрожує небезпека позбавлення права на життя. Тому прошу і заохочую кожного зрілого католика приєднатися до світового руху охорони ненародженого життя. Ним є Рух Духовної Адопції. Започаткувався цей рух невдовзі після об’явлень Матері Божої в Фатімі, стаючи відповіддю на заклик Богородиці, щоб молитися на розарії, покутувати і винагороджувати за гріхи, які найбільше ранять Її Непорочне Серце.
Про те, що існує необхідна потреба великої молитви за життя говорив бл. Йоан Павло ІІ в енцикліці «Evangelium Vitae». У відповідь на його слова щороку в кожній країні святкується День Святості Життя, який є нагодою до того, щоб «державна, суспільна влада і громада задумалися над покладеною на них відповідальністю за охорону і будування поваги до людського життя, особливо найменших, найслабших людей і тих, які приречені на допомогу інших».
Тому, розраховуючи на Вашу відповідальність прошу Вас, брати і сестри, підтримайте Духовну Адопцію, тобто моліться в намірі дитини, якій загрожує смерть в лоні матері. Ця молитва передбачена на дев’ять місяців, стільки, скільки триває благословенний стан матері, і складається зі щоденного десятка однієї таємниці розарію, спеціальної молитви в намірі дитини і її батьків. Хоча особа, яка вирішить духовно адаптувати дитину, не знає ким є «її» маля, а також не знає імені дитяти, бо воно відоме лише Богові, проте своєю молитвою може її врятувати.
Всі, які прагнуть долучитися до цієї чудової справи Церкви можуть сьогодні скласти обітниці пов’язані з Духовною Адопцією. Вчинімо це під заступницькою опікою Матері Божого Сина і відважно скажімо «нехай зі мною станеться по Твоєму слову».
Дякуючи усім за турботу про життя, випрошуючи для Вас щедрі Божі благодаті від щирого серця Вас благословляю – В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.
Львів,  Урочистість Господнього Благовіщення
25 березня 2014 року

Архієпископ Мечислав Мокшицький
Львівський Митрополит
Голова Конференції Римсько-Католицьких Єпископів України


День Захисту Життя

Послання на Урочистість Благовіщення Господнього - 25 березня 2014

понеділок, 24 березня 2014 р.

Благовіщення Господнє

Римо-катол.: 25 березня (урочистість)
Благовіщення – це святкування, якого сучасний світ фактично позбавлений, а відповідно, дуже його потребує. Звістка про те, що зачато дитину, мало ким сприймається як Добра Новина.
Походження цієї церковної урочистості – «східне», тобто зафіксоване спочатку у східних Церквах, починаючи з V століття. На Заході свято прийнялося за часів Папи Григорія Великого (†304). Відзначення цього свята у Константинополі підтверджене з VI ст., в Антіохії – під кінець VI ст., у Єрусалимі – в першій половині VII ст. Підтвердження свята на Заході походять із VII ст. (Рим та Іспанія).
Це було свято високого рангу – урочистість Господня. Підкреслювався не так момент Благовіщення, як початок втілення Сина Божого, тобто перший акт Його приходу на світ. Потім свято набирало дедалі більшої марійності. Liber Pontificalis Папи Сергія І (687-701) велить, щоб у свято Благовіщення, подібно як у свято Стрітення, Різдва Богородиці та Успіння, виходила урочиста процесія з церкви св.Адріана до базиліки Матері Божої Більшої.
На євангельських словах Ангельського привітання – «благодаті повна» – Католицька Церква базує вчення про Непорочне Зачаття Пріснодіви. Якщо Марія була повна благодаті, то це означає, що Вона ніколи не могла бути її позбавлена.
Сцена Благовіщення належить до однієї з найулюбленіших в образотворчому мистецтві, починаючи з фресок у катакомбах ІІ ст. На цьому найдавнішому зображенні Марія сидить, а ангел зображений як звичайний юнак, без крил, але в туніці й палії (зображення з катакомб св.Прискіли). На фресках із катакомб св.Петра і Марцеліна. Починаючи з IV ст. Архангела Гавриїла вже зображають із крилами.
Перші зображення представляють Марію на троні (до ХІІ ст.), починаючи з XIV ст. у Марії з’являється оливкова галузка в руках.
Святкування Благовіщення в наші дні вимагає поновної християнізації. На запит про Благовіщення можна знайти набагато більше повір’їв, звичаїв і народної магії, ніж богословського матеріалу. Йдеться бо про зачаття Сина Божого, Спасителя світу, а не про те, яка дівчина коли заміж вийде і який одяг «принесе удачу» на Благовіщення.

Україну присвятили Непорочному Серцю Марії

Богородиця

У неділю у всіх римо-католицьких храмах України після кожної Служби Божої священики та вірні єдналися у молитві присвяти країни Непорочному Серцю Марії.
Присвятити Україну Непорочному Серцю Богородиці вирішили ієрархи під час 43 Конфереції Єпископів, яка відбулася у Харкові.
На закінчення Конференції єпископату, 20 березня, у Харківськіму кафедральному соборі римо-католицькі владики звершили Акт віддання України Непорочному Серцю Матері Божої.
А в неділю до цієї молитви пастирів приєдналися усі римо-католицькі спільноти в Україні.
Католики віддали Україну та всіх, кому загрожують військові дії, під опіку Богородиці. Присвятивши країну ЇЇ Непорочному Серцю, вірні просять про захист від злого, мир та благодать для українців та всіх людей доброї волі.
Нагадаємо, 6 квітня Українська Греко-Католицька Церква відновить Акт посвяти України під Покров Пресвятої Богородиці.

Урочистість Святого Йосипа Обручника Пресвятої Діви Марії


Урочистість Святого Йосипа є великим святом у Католицькій Церкві. Найчастіше це свято припадає під час Великого Посту, але є це день радості і цього дня не зобов’язує піст. В цей день навіть можна святкувати весілля, коли одружуються наречені.


У цьому 2014 році, в середу 19 березня, ми святкували цю урочистість подвійно – у нас в Ружині та в Козятині у Сестер Непорочного Зачаття Матері Божої. Їхня монастирна каплиця є присвячена Святому Йосипові, тому Сестри святкували свій відпуст – храмове свято, на яке також запросили нашу Парафію. Наш вікарій О. Олександр Кушлак проводив святкову Святу Месу, а настоятель з Козятина О. Олег Сакаєв проголошував святкову проповідь під час Святої Меси. Цим разом О. Лаврентій замінив органістого і прекрашав Літургію співом та музичним супровідом.

О 18:00 вечора наші парафіяни зійшлись до костьолу в Ружині і віддали честь Святому Йосипові під час Святої Меси. Урочисту проповідь виголосив нам наш О. Олександр. В цей день ми також вітали з іменинами нашу п. Юзефу Пилипчук, яка є нашою підтримкою парафії і гордістю парафіян.


Дякуємо усім, хто причинився до цієї Урочистості молитвою та працею. Нехай Всемилостивий Бог благословить Вам у життєвій щоденності.




Послання на Великий Піст - березень 2014

пʼятницю, 21 березня 2014 р.

ПАРАФІЯЛЬНІ РЕКОЛЕКЦІЇ ВЕЛИКОПІСТНІ

ПАРАФІЯЛЬНІ РЕКОЛЕКЦІЇ ВЕЛИКОПІСТНІ
27-29 березня 2014 Р. Б.
Проголошує О. Віталій Прилєпа,
настоятель Парафії Святого Духа в смт. Брусилів



27 березня (четвер)
Кордонівка - 11:00 - Свята Меса;
Ружин - 18:00 - Свята Меса;
28 березня (п'ятниця)
Вишневе - 10:00 - Свята Меса;
Зарудинці - 13:00 – Хресна Дорога;
14:00 - Свята Меса;
Ружин - 17:00 – Хресна Дорога;
18:00 - Свята Меса;
29 березня (субота)
Городок - 11:00 - Свята Меса;

Ружин - 18:00 - Свята Меса;


середу, 19 березня 2014 р.

Звернення до духовенства, богопосвячених осіб та мирян РКЦ в Україні

єпископат ркц
Останні драматичні події в нашій державі спонукають нас вже вкотре звернутися до усіх християн із закликом духовно підтримувати Україну в її змаганні жити в правді, творити цивілізоване суспільство, яке базується на високих духовних та моральних цінностях.
Ми, християни, твердо віримо і переконані, що життя згідне з Заповідями Божими є підставою суспільного ладу, безпеки та гарантом всебічного розвитку держави. Загроза миру в Україні є для сповідників Христа свого роду закликом до того, щоб навертатися до Бога. Наше навернення, молитва про мир у кожному людському серці, піст, милостиня, вчинки милосердя можуть багато змінити як у житті кожного з нас, так і в Україні, мешканцями якої ми є. Тому прошу кожного з Вас докласти максимум зусиль до того, щоб докорінні зміни на краще в Україні відбулися починаючи від нас самих.
Вірячи в Материнську Опіку над нами Пресвятої Діви Марії, Божої Матері та Матері всього людського роду, беручи під увагу Фатімське об’явлення, Конференція Римо-Католицьких Єпископів України 20 березня 2014 року на закінчення свого 43-го Пленарного Засідання присвятить Непорочному Серцю Діви Марії всю Україну та тих, кому загрожують воєнні дії. В цьому Акті проситимемо Непорочно Зачату про захист від Злого, мир та благодать жити в освячуючій ласці для українців та всіх людей доброї волі.
 Для того, щоб цей акт був молитвою всієї Церкви в Україні просимо, щоб у неділю 23 березня на закінчення кожної зі Святих Мес вірні разом зі священослужителями довірилися опіці Матері Божої словами того ж Акту присвячення України Непорочному Серцю Діви Марії.
Львів, 17 березня 2014 року
Конференція Римсько-Католицьких Єпископів України


Акт присвячення України Непорочному Серцю Марії пастирями Римо-Католицької Церкви в Україні


1. Кохана Царице і Мати наша, Царице святого Розарію, Допомого християн, Спасіння людського роду, Переможна Діво, ось ми смиренно падаємо перед Твоїм троном.
2. Приходимо у повноті довіри, що виблагаємо милосердя, отримаємо благодать і необхідну допомогу та захист у наших нещастях. Просимо про це не заради наших заслуг, на які ми не розраховуємо, але з огляду на нескінченну доброту Твого материнського Серця. Тобі, Маріє, Твоєму Непорочному Серцю ми віддаємо і присвячуємо себе у цю драматичну годину історії людства й історії України.
3. Єднаємося з усією святою Церквою, Містичним Тілом Твого Божественного Сина, яке страждає і кривавить у стількох місцях по світу. Єднаємося з усіма людьми, які у численних закутках світу страждають через війни, ненависть і несправедливість, із тими всіма, хто страждає, бо не пізнав любові Божої. Особливо ж ми єднаємося з Людом Божим, що ввірений нашій опіці на Українській землі, та всіма, хто на цій землі мешкає.
4. Нехай зворушить Тебе страждання стількох людей. Ми усвідомлюємо, що воно спричинене гріхом. Люд землі Української страждав невимовно через численні гріхи інших людей та через свої власні. Також і нині зло та гріх, здається, панують у серцях стількох сучасників, і на нашій землі теж. Гріхи абортів, пияцтва, корупції, розлучень, ненависті, брехні, насильства, жадоби, розпусти, несправедливості, легковаження слабкими та бідними — вони такі численні! Багато людей відкинули Бога або живуть так, ніби Його немає, ніби Він не є Любов. Також і на нас самих лежить провина і гріх.
5. О Матір милосердя, виблагай нам у Бога благодать милосердя і прощення! Випроси благодать навернення і християнського життя. Вимоли дар християнського примирення на землі Українській. Виблагай для нас насамперед ті благодаті, які в одну мить можуть перемінити людські серця, і які приготують і зміцнять такий жаданий мир! Царице миру, молися за нас та обдаруй світ і нашу Україну миром, що збудований на правді, справедливості й Христовій любові! Понад усе, принеси нам у дар мир духовний, аби Царство Боже могло зростати у спокої та злагоді.
6. Не відмовляй у своїй опіці невіруючим і тим усім, хто перебуває у тіні смертній. Вчини, аби й для них зійшло сонце істини! Зроби так, щоби разом із нами вони повторювали перед єдиним Спасителем ці слова: Слава во вишніх Богу, а на землі мир людям доброї волі! Випроси для нас відвагу проголошувати всім Євангеліє Твого Божественного Сина.
7. Смиренно Тебе просимо про благодать єдності між усіма, хто визнає Твого Сина як свого Спасителя, аби настала одна вівчарня і один пастир. Також покірно присвячуємо Тобі, кохана Мати і Царице, Твою улюблену Росію. Вона посідає особливе місце у Твоєму Непорочному Серці. Оточи її своєю материнською опікою.
8. Обдаруй святу Церкву Божу миром і свободою; стримай хвилі нового поганства і матеріалізму; зміцни у серцях віруючих любов до чистоти, практикування християнського життя і апостольську ревність, аби могло зростати число слуг Божих та примножувалися їхні заслуги.
9. Подібно як Серцю Твого Божественного Сина були присвячені Церква і все людство, яке в Ньому покладає свою надію, аби Він став для всіх невичерпним джерелом перемоги і спасіння, — так і ми присвячуємо себе назавжди Тобі й Твоєму Непорочному Серцю, о Мати і Царице наша, аби Твоя любов і опіка забезпечили перемогу Царства Божого, і щоби наша Україна та всі народи, примирені між собою та з Богом, Тебе благословляли і прославляли.

Конференція Римсько-Католицьких Єпископів України

вівторок, 18 березня 2014 р.

Святий Йосиф, Обручник Пресвятої Діви Марії


Римо-катол.: 19 березня (урочистість)
Найкраща постать для урочистості, як і для проголошення когось Покровителем цілої Церкви Божої, – це тихий виконавець волі Божої. Євангелія не зберегли для нас жодного його слова, лише кілька споминів про нього. Зокрема, що св.Йосиф Обручник був праведний.
Апокрифи кажуть, що він був удівцем похилого віку й погодився на «призначення» місцевої юдейської спільноти – стати чоловіком (опікуном) дівчині-сироті, чиї батьки давно померли. Не всі біблеїсти погоджуються з легендою про похилий вік Йосифа. Вона може бути лише «людським відгуком», своєрідним приквелом, що постав заради підкріплення ідеї про відсутність їхнього подружнього співжиття та, відповідно, чистоти Марії.
Євангелія виводять його родовід від царя Давида, але у Матея і Луки по-різному, тож «біографії» як такої ми не знайдемо. Це лише загальний доказ його походження з роду Давида. Професію Йосифа також визначають по-різному: від теслі до землеміра. Востаннє ми зустрічаємо спомин про нього, коли Ісусові було 12, батьки взяли Його з собою на свято, а потім шукали серед родичів. Після цього, загально вважається, Йосиф відійшов зі світу.
Для новозавітного, християнського мислення важливо те, що він був «праведний, справедливий, хороший» – dikaios. У чому ж полягала праведність Йосифа? – він не захотів… бути праведним. За юдейським законом, він був зобов’язаний оголосити вагітність зарученої з ним Марії, що виникла ще до їхнього подружнього життя, щоби громада її забила камінням на смерть. Така бо є праведність того, хто дотримується Закону. Йосиф же задумав потайки відпустити свою Наречену.
Праведність відповідно до духа Христового – це «милосердя хочу більше, ніж жертви». Про історію спасіння складно говорити, що «було би» так чи інакше; але, можливо, якби Йосип був праведний у старозавітному сенсі, то Бог знайшов би як урятувати Сина і Діву, але ангел би до Йосипа не прийшов.
День урочистості св.Йосифа, імовірно, пов’язаний з давньоримським святом богині Мінерви – покровительки ремесел. Його відзначали 19 березня разом зі святом Юпітера і Юнони – покровителів столиці й держави. Мірою того, як християнство навертало людей, «навертався» і календар. Розвиткові літургійного культу св.Йосифа сприяла активна діяльність францисканців, зокрема, сам Папа Сикст IV (колишній францисканець) ввів це свято 1479 року в церковний календар. Папа Григорій XV оголосив його 1621 року літургійно встановленим днем спомину, Бенедикт ХІІІ включив 1726 року ім’я Йосифа в Літанію до Всіх Святих, а Пій ІХ встановив 1847 року свято св.Йосифа – Покровителя Церкви.
В іконографії св.Йосиф представлений з Дитятком Ісус на руках, лілією в руці. Його атрибути – теслярське знаряддя, міх з водою, посох мандрівника, розквітлий пагін (Єссеїв), світильник, виноград.

Парафія Матері Божої з Люрд в с. Зарудинці

Парафія Матері Божої з Люрд в с. Зарудинці