Багатство традицій нашої Церкви є майже неосяжним, проте це не означає, що ми як християни не повинні прагнути його осягнення. Церковні легенди є надзвичайно важливою складовою цих традицій, якою не варто легковажити. Саме тому "КВ" вводить особливу рубрику "Церковні легенди", у якій ми будемо знайомити наших читачів із цією частиною наших традицій.
![]()
Коли брати-проповідники мешкали ще разом при церкві св.Сикста, а їхня кількість сягала ста осіб, благословенний Домінік одного разу вислав брата Яна з Калабрії та брата Альберта Римлянина до міста за милостинею. Ходили вони від ранку до третьої години, але нічого не знайшли. Поверталися брати додому без жодної допомоги, аж біля церкви св.Анастасії вийшла до них одна матрона, яка душе шанувала Орден проповідників. Бачачи, що брати не здобули ніякої милостині, жінка дала їм хлібину зі словами: "Щоби ви принаймні не поверталися так, цілковито без нічого!"
Отже, поверталися брати з тим єдиним хлібом, коли ось один чоловік чесного та пристойного виду наполегливо почав просити в них милостині. Ті почали відмовлятися: самі для себе не мають, тому не можуть йому дати. Але коли той продовжував просити ще наполегливіше, то сказав один із братів до іншого: "А що нам цей один хліб? Дамо його цьому чоловіку в ім’я Божої любові". Та й віддали йому той хліб. Незнайомець швидко зник, так що брати навіть не зауважили, куди він пішов. Коли вони повернулися додому, побожний отець Домінік вийшов їм назустріч. Обличчя його сяяло радістю, бо все йому вже було відомо, оскільки Дух Святий йому це об’явив. І сказав він їм: "Нічого не маєте, сини мої?" Ті відповіли: "На жаль, отче". Розповіли йому про все, також і про бідного, якому віддали хліб.
На це отець Домінік відповів: "То був ангел Господній. Напевно сам Господь нагодує своїх слуг. Ходімо на молитву!" Увійшов отець до церкви, а коли за хвилину вийшов, то наказав братам, щоби закликали людей на обід. Ті відповіли йому: "Отче святий, чому ти кажеш нам це робити, якщо ми не маємо що покласти на цей стіл?" Але отець, передчуваючи, що має статися, сказав їм: "Господь нагодує своїх слуг". Оскільки ті зволікали з виконанням наказу, то отець прикликав економа, брата Роджера, і сказав йому: "Скликай братів на обід, бо ж Господь попіклується про своїх слуг".
Нарешті брати накрили стіл і поставили посуд. На поданий знак усі увійшли до трапезної. Блаженний отець поблагословив стіл, брати посідали, і брат Генріх Римлянин почав їм читати.(Одним із давніх звичаїв життя в монастирі є обов’язок мовчання. Навіть під час обіду монахи не розмовляють між собою, у цей час читається якась побожна книга. Щоправда, сьогодні цей звичай зберігається здебільшого у великих монастирях. На спільну розмову призначено окремий час, т.зв. рекреація). Блаженний Домінік, склавши руки, розпочав молитися над столом. І ось, згідно з тим, що отець, натхнений Духом Святим передбачав – силою Божого провидіння зненацька з’явилися посеред трапезної двоє юнаків надзвичайної краси, несучи дві білосніжні скатертини, наповнені хлібом. (Звернімо увагу на євангельську атмосферу цієї історії). І, починаючи від наймолодших (Ця легенда дала початок гарному звичаю в домініканських монастирях, що під час обіду тарілки з їжею подаються зазвичай спочатку наймолодшим) – один з правого кінця столу, другий – з лівого, – поклали перед кожним братом добре випечений хліб. Коли дійшли до блаженного Домініка, також і перед ним поклали хлібину та, уклонившись, одразу зникли, а звідки прийшли та куди пішли – то аж до сьогоднішнього дня не відомо. Блаженний Домінік сказав тоді до братів: "Їжте, брати, хліб, що його вам Господь послав".
Потім наказав братам, що прислуговували, принести до столу вина. Ті відповіли: "Отче святий, нічого в нас немає". Тоді блаженний Домінік, наповнений пророчим духом, сказав їм: "Ідіть до діжки та подайте братам вина, яке Господь нам послав". Пішли ті за наказом та знайшли діжку, повну найкращого вина, а зачерпнувши, занесли братам. І промовив блаженний Домінік: "Пийте, брати, вино, що його Господь послав". Тому їли вони та пили скільки хотіли – того дня, наступного та й третього дня.
Після обіду наказав святий отець увесь хліб та вино, що залишилося, роздати вбогим, бо не хотів, щоби щось залишилося в домі. Але протягом трьох днів нікого не посилав за милостинею, бо Господь дав їм хліба та вина досить. Потім святий отець виголосив перед братами прекрасну промову, у якій нагадував їм, щоб ті навіть у злиднях не сумнівалися в Божому провидінні.
За давніми домініканськими легендами опрацювала Ірина Островська
"КВ" в електронному форматі
Приклади випусків за 2011 р. - тут files.mail.ru/8PPUP6
І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6
При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.
Немає коментарів:
Дописати коментар