ВЕЛИКИЙ РІЗНОБАРВНИЙ СВІТ

ВЕЛИКИЙ РІЗНОБАРВНИЙ СВІТ

Серед проблем, які обговорювали під час ІІ Ватиканського Собору, можна виділити два блоки – теологічного і соціального спрямування. Перший стосувався питань правди віри, другий – життя мирян у цьому світі. Декларації, декрети, конституції стали тими документами, які пояснюють католикам позицію Церкви щодо означених складних питань. Декларація Nosta Ætate, ухвалена 28 жовтня 1965 р. на VII сесії Собору, належить радше до другого блоку питань, але, безумовно, глибоко закорінена в теології.

Спільна мета

У досить лаконічній Декларації про ставлення Церкви до нехристиянських релігій окреслено головні моменти, що їх отці Собору вважали за необхідне зазначити стосовно співіснування католиків у великому світі поруч із вірними інших релігій. У вступі було наголошено: "В наші часи, в які людський рід щораз тісніше об’єднується та й збільшується співзалежність між іншими народами, Церква уважніше приглядається своїм відносинам до не-християнських релігій".

Було наголошено на спільності походження всіх народів і на тому, що всі ми творимо єдину спільноту. Попри те, що різні народи живуть у різних куточках земної кулі, вони мають спільне походження – їх створив Бог, мають спільну мету – осягнення Бога, "якого проведіння й свідчення благодаті та спасительні настанови відносяться до всіх, доки не зійдуться вибрані разом у Святому Граді, який опромінюватиме слава Божа, де народи ходитимуть у його світлі".

У Декларації вказується, що всі народи однаковою мірою перебувають в очікуванні, коли врешті-решт знайдуться відповіді на складні загадки життя. Усі однаковою мірою стикаються з екзистенційними питаннями: "що таке людина, який толк і яка ціль нашого життя, що таке смерть, суд, ...найглибше і невисказанне таїнство, яке огортає наше існування, з якого ми вийшли і до кого йдемо?"

Шляхи в напрямку…

У другому пункті Декларації було окреслено різнорідні нехристиянські релігії. Можна сказати, що це загально-антропологічний пункт, де звертається увага на спільні риси психології всіх людей, незалежно від того, яким чином вони звертаються до тієї тайної сили, що діє у явищах природи та в подіях людського життя,... деколи визнавання Найвищого Божества, а то й Отця. Це пізнання і відчуття просякає глибоким почуттям їхнє життя. А релігії, пов’язані з прогресом культури, відповідають на ті ж питання більш витонченими поняттями та більш виробленою мовою.

Важливо було дати лаконічну характеристику найбільшим нехристиянським релігіям, щоби показати, яким чином сповідники цих релігій торують свій шлях у напрямку до Бога. Про індуїзм було сказано, що головною рисою є аскеза, що люди там дошукуються Божих таїн і виявляють творчість і здатність до фантазування в невичерпному багатстві міфів і філософському пошукові, який спрямований передусім на самообмеження і відмову від надміру в усьому.

У буддизмі, відповідно до різнорідних його форм, визнається основна невистачальність цього змінного світу і навчається людей такого шляху, яким вони побожно і з довір’ям могли б набути стан досконалого освободження. Визначається, що головною метою буддистського шляху є те, що люди побожно, з довірою, завдяки власним зусиллям або за допомогою вищих сил могли би досягнути остаточного просвітлення. Отці Собору погоджуються з тим, що всі релігії спрямовані на те, щоб допомогти людині, що вони стараються різними способами зарадити неспокоєві серця людей, вказуючи різні шляхи, тобто вчення та заповіді життя й священні обряди.

За всього різноманіття різних шляхів до Бога Католицька Церква не заперечує жоден із них, не відкидає нічого з того, що в тих релігіях є правдиве і святе. У документі наголошується, що, попри відмінні погляди на те, що католицизм визнає і проповідує, вона шанує промінь тієї Правди, що просвітлює всіх людей.

Про іслам

У третьому пункті Декларації окремо говориться про стосунки із ісламською релігією. Відносини з ісламом завжди були одним із наріжних каменів будування взаємин з нехиристиянами. І немає де правди діти, ці стосунки не були легкими. Тому цілком природно, що ісламу було приділено особливу увагу. Декларація починається зазначенням того, що Церква цінує також мусульман, що почитають Бога живого й існуючого, милостивого і всемогутнього, Творця неба і землі...

Було, власне, зазначено складну історію, непорозуміння і ворожнечу, тому Священний Собор закликає усіх, щоб – забувши минуле – заправлялися щиро до взаємного розуміння, спільно берегли і плекали для всіх людей соціальну справедливість, моральні блага та мир і свободу.

Про юдаїзм

Четвертий пункт був присвячений надзвичайно складному і наболілому питанню – стосункам із юдеями. Історики Собору вказують, що цей пункт був найбільш дискутованим. У дискусіях брали участь представники консервативних і ліберальних течій. З одного боку, виступав кардинал Оттавіані, а з другого – де Любак і Беа. Після тривалих суперечок дійшли висновку, що Цей священний Собор, розважаючи таїнство Церкви, згадує зв’язок, що ним народ Нового Завіту пов’язаний духовно з народом Авраама.

Було наголошено: християни визнають, що початки віри та її вибрання знаходяться вже в Патріархів, у Мойсея і пророків, відповідно до спасительного Божого таїнства. ...не може Церква забути, що вона через той нарід, з яким Бог у своєму невисказаному милосерді схотів заключити Старий Заповіт, перейняла об’явлення Старого Завіту та кормиться з кореня доброї оливки, на яку були защеплені оливкові галузки народів. Було сказано, що християни добре знають, що до юдейського народу належали і апостоли, і їхні численні учні, і, що дуже важливо, Діва Марія та її Син.

Зрозуміло, що, говорячи про взаємини з юдаїзмом, не можна було уникнути й наріжного каменю непорозуміння між сповідниками Старого і Нового Завітів. За свідченням Священного Писання, Єрусалим не зрозумів часу своїх відвідин та й юдеї в великій частині не прийняли Євангелія, а що більше, немало їх спротивилось його поширенню. Та без огляду на це... юдеї залишилися Богові, якого покликання в благодаті не з-за покути, і далі улюбені заради батьків. У цих рядках міститься дуже важливий для нас, християн, сенс: нагадування про безмежне милосердя Бога, Який любить Своїх дітей попри помилки і хиби, які вони роблять. Саме таке розуміння Божого милосердя і Його любові дає нам ключ про порозуміння між католиками та юдеями.

Зрештою, християни мають більше спільних речей, ніж розбіжностей, і неможливо заперечувати надзвичайно важливу спільну спадщину двох споріднених релігій. Для того, щоб дійти спільності, потрібно звертатися до джерел, читати і вивчати цю спільну спадщину. Для одного з авторівДекларації, кардинала Августина Беа, який був фахівцем із близькосхідної філології, старожитні тексти були найважливішим свідченням необхідності пошуку порозуміння. Тому, отже, що християни і юдеї мають таку велику спільну духовну спадщину, цей Священний Собор бажає плекати й поручає взаємне і обопільне пізнання та цінення, що його досягається передовсім студіями біблійними та богословськими і братерськими розмовами.

Задача – вчитися

Останній пункт Декларації говорить нам про загальне братерство без дискримінації. У цьому заключному пункті наголошується на тому, що ті, хто вважають себе справжніми християнами, не можуть зі злобою чи осудом дивитися на своїх ближніх. Це коріниться в самій суті Бога, Який заповідав нам любов. Відношення людини до Бога-Отця, і відношення людини до людей-братів так пов’язане, що Писання каже: "Хто не любить, той не пізнає Бога" (1 Йн 4, 8)... Тому Церква відкидає всяку дискримінацію людей, або переслідування, заподіюванні з-за походження чи кольору, стану чи релігії, як чужі Христовому духові.

Від нас залежить, чи плекатимемо поміж себе Дух Христа, чи спроможемося відкрити своє серце для любові, не лише до ближнього свого, а й до того, хто далеко, не лише до того, хто знає, чим є хресне знамення, а й до того, хто стелить свій килимок для намазу. Бог створив для нас гарний і багатогранний світ, наша задача – навчитися в ньому творити красу взаємин і любові.

Тетяна ДЗЯДЕВИЧ

(Усі цитати подані відповідно до видання "Документи ІІ Ватиканського Собору", Львів "Свічадо", 1996).

ФОТО:

Нині Святий Престол продовжує діалог і з мусульманами…

… Святіший Отець зустрічається  також і з буддистами

"КВ" в електронному форматі

Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6

І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання наhttp://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/