Чи ми випереджуємо одновірців пошаною? - СВІДКИ ЄГОВИ

Чи ми випереджуємо одновірців пошаною?

«Виявляючи братерську любов, майте ніжні почуття одні до одних. Випереджуйте одні одних пошаною» (РИМ. 12:10).

У ЛИСТІ до римлян апостол Павло показує, наскільки нам, християнам, важливо виявляти любов до одновірців. Він нагадує, що наша любов має бути «нелицемірною». Також апостол згадує про «братерську любов» і каже, що її необхідно виявляти з «ніжними почуттями» (Рим. 12:9, 10а).

² Звичайно, виявляти братерську любов — значить не просто мати теплі почуття до інших. Такі почуття слід показувати на ділі. Зрештою ніхто не знатиме про нашу любов і почуття, поки ми якимось чином їх не виявимо. Тому Павло дає пораду: «Випереджуйте одні одних пошаною» (Рим. 12:10б). Що означає виявляти пошану? Чому так важливо випереджати одновірців пошаною? Як це робити?

Повага і пошана

³ Єврейське слово, перекладене як «пошана», буквально значить «тяжкість». Людина, якій виявляють пошану, має вагу або значимість в очах інших. Те саме єврейське слово також перекладається у Святому Письмі як «слава» і вказує на велике цінування того, кого шанують (Бут. 45:13). Грецьке слово, перекладене в Біблії як «пошана», передає думку про цінність, повагу й шану (Луки 14:10). Дійсно, ті, кого ми шануємо, є для нас дорогоцінними.

⁴ Що означає шанувати інших? Усе починається з поваги. Слова «пошана» і «повага» нерідко вживаються разом, тому що тісно пов’язані між собою. Пошана є виявом, або вираженням, поваги. Іншими словами, повага стосується насамперед того, як ми сприймаємо брата, а пошана — того, як ми обходимося з ним.

⁵ Хіба християнин по-справжньому цінуватиме одновірців, якщо не матиме до них глибокої поваги? (3 Ів. 9, 10). Подібно як рослина пишно росте і довго живе, якщо вкорінена в доброму ґрунті, так і пошана буде справжньою і тривалою, якщо ґрунтується на щиросердій повазі. Оскільки лицемірна пошана не походить від щирої поваги, рано чи пізно вона «зів’яне». Отже, не дивно, що Павло перед тим, як заохотити до вияву пошани, дав чітку пораду: «Нехай любов ваша буде нелицемірною». (Рим. 12:9; прочитайте 1 Петра 1:22).

Шануймо тих, хто створений «на Божу подобу»

⁶ Щира повага вкрай необхідна для вияву пошани, тому не забуваймо біблійнихпричин, чому варто поважати всіх братів і сестер. Розгляньмо дві з них.

⁷ На відміну від решти земних істот, люди були створені «на Божу подобу» (Як. 3:9). Отож ми, подібно до Бога, маємо такі риси, як любов, мудрість і справедливість. Звернімо увагу на те, що́ ми ще отримали від Творця. Псалмописьменник говорить: «Господи... Слава Твоя понад небесами! ...Учинив Ти його [чоловіка] мало меншим від Бога, і славою й величчю [«честю», Хом.] Ти коронуєш його» (Пс. 8:2, 5, 6; 104:1)*. Бог «коронував», або наділив, людей у цілому гідністю, славою і честю, тобто пошаною. Коли ми поважаємо гідність іншої людини, ми, по суті, визнаємо Джерело людської гідності, Єгову. І якщо в нас є всі підстави поважати людей загалом, то наскільки ж більше нам варто поважати одновірців! (Ів. 3:16; Гал. 6:10).

Члени однієї родини

⁸ Ще одну причину, чому нам слід поважати одні одних, наводить апостол Павло. Перш ніж заохотити до вияву поваги, він пише: «Виявляючи братерську любов, майте ніжні почуття одні до одних». Грецький вислів, перекладений як «ніжні почуття», вказує на тісні узи, які об’єднують сердечну і турботливу сім’ю. Отже, вживаючи цей вислів, Павло наголошує, що стосунки між членами збору мають бути такими ж тісними і сердечними, як у дружній сім’ї (Рим. 12:5). Крім того, пам’ятаймо, що апостол писав помазаним християнам, тим, кого, наче дітей, усиновив один Батько, Єгова. Тому сповненою глибокого змісту є думка про те, що вони належали до дружньої сім’ї. Таким чином, помазані християни за днів Павла мали дуже вагому причину поважати одні одних. Те саме можна сказати про помазанців у наш час.

⁹ А як щодо тих, хто належить до «інших овець»? (Ів. 10:16). Хоча Бог ще не усиновив їх як своїх дітей, вони можуть доречно називати одні одних братами і сестрами, тому що утворюють одну об’єднану по цілому світі християнську родину (1 Пет. 2:17; 5:9). І якщо християни з інших овець повністю усвідомлюють, який сенс вони вкладають у слова «брат» і «сестра», то також мають переконливу підставу глибоко поважати одні одних. (Прочитайте 1 Петра 3:8).

Чому пошана така важлива?

¹⁰ Чому так важливо поважати інших і ставитись до них з пошаною? Шануючи братів і сестер, ми відчутно сприяємо процвітанню та єдності цілого збору.

¹¹ Звісно, ми, як правдиві християни, розуміємо, що близькі стосунки з Єговою і допомога його духу — це невичерпне джерело сили (Пс. 36:8; Ів. 14:26). Водночас ми отримуємо підбадьорення, коли одновірці на ділі нас цінують (Прип. 25:11). Нас зміцнюють щирі слова вдячності і поваги. Це додає нам сил і далі з радістю й рішучістю йти дорогою життя. Ви, без сумніву, теж так почуваєтесь.

¹² Єгова знає нашу вроджену потребу відчувати повагу. Тому у своєму Слові він спонукує нас «охоче виявляти повагу одні до одних». (Рим. 12:10, «Сучасний англійський переклад»; прочитайте Матвія 7:12). Усі християни, які від цілого серця слухаються цієї поради, сприяють сердечності і любові в християнському братстві. Отож нам було б добре подумати: «Коли востаннє я словом і ділом виявляв глибоку повагу до брата чи сестри?» (Рим. 13:8).

Обов’язок кожного

¹³ Хто має випереджувати інших пошаною? У Листі до євреїв Павло говорить про християнських старійшин як про «тих, хто бере серед вас провід» (Євр. 13:17). Дійсно, старійшини дають керівництво в багатьох справах. Все ж, як пастирям отари, їм, безумовно, треба випереджувати пошаною одновірців, у тому числі інших старійшин. Приміром, коли старійшини зустрічаються, щоб обговорити духовні потреби збору, вони шанують одні одних тим, що уважно слухають кожного старійшину. До того ж вони виявляють пошану, коли, приймаючи рішення, зважають на погляди і висловлювання всіх старійшин (Дії 15:6—15). Але нам слід пам’ятати, що лист Павла до римлян скеровувався не лише до старійшин, а й до цілого збору (Рим. 1:7). Тож у ширшому значенні порада випереджати інших пошаною стосується всіх християн.

¹⁴ Звернімо увагу на ще одну думку в пораді Павла. Він радив одновірцям у Римі не тільки виявляти пошану, але й випереджувати інших у цьому. У чому суть цієї думки? Поміркуймо над прикладом. Чи вчитель радитиме групі письменних учнів вчитися читати? Ні. Вони вже вміють читати. Натомість учитель прагне допомогти таким учням читати краще. Подібно й ми, правдиві християни, вже вирізняємося любов’ю одні до одних, яка спонукує нас виявляти пошану (Ів. 13:35). Але так само як учні можуть поліпшуватися в читанні, ми можемо ще повнішою мірою випереджуватиінших пошаною (1 Фес. 4:9, 10). Цей обов’язок лежить на кожному з нас. Можемо запитати себе: «Чи я випереджаю інших членів збору пошаною?»

Шануймо «принижених»

¹⁵ Ким у зборі ми не повинні нехтувати, виявляючи пошану? Боже Слово говорить: «Хто милостивий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолужить йому» (Прип. 19:17). Як нам керуватися поміщеним тут принципом, стараючись випереджувати інших пошаною?

¹⁶ Ви погодитеся, що більшості людей вдається шанувати тих, хто вищий від них, але до нижчих від себе вони можуть ставитися з меншою повагою або взагалі їх не поважати. Проте Єгова поводиться по-іншому. Він каже: «Я шаную тих, хто шанує Мене» (1 Сам. 2:30; Пс. 113:5—7). Єгова виявляє пошану до всіх своїх служителів, які його шанують. Бог не нехтує «скромними [«приниженими», НС]». (Прочитайте Ісаї 57:15; 2 Хр. 16:9). Авжеж, ми хочемо наслідувати Єгову. Щоб проаналізувати, чи ми щиро шануємо інших, було б мудро запитати себе: «Як я ставлюся до тих, хто не має особливих обов’язків у зборі?» (Ів. 13:14, 15). Відповідь на це запитання покаже, наскільки ми поважаємо інших. (Прочитайте Филип’ян 2:3, 4).

Шануймо інших, присвячуючи їм час

¹⁷ Як нам передусім випереджувати одновірців пошаною? Присвячуючи їм свій час. Чому можна так сказати? Як християни, ми всі дуже зайняті, і численні зборові справи забирають у нас багато часу. Не дивно, що ми цінуємо час. Тому ми усвідомлюємо, що не повинні вимагати в братів і сестер надто багато часу. Ми теж цінуємо, коли інші члени збору розуміють, що не можна наполягати на тому, аби ми присвячували їм велику кількість свого часу.

¹⁸ А втім, ми розуміємо (особливо ті з нас, хто служить пастирем у зборі), що наша готовність відкласти свої справи, аби присвятити час одновірцям, свідчить про нашу повагу до них. Яким чином? Відкладаючи вбік свої справи заради братів, ми немовби кажемо їм: «Ви такі цінні для мене, що я радше проведу час з вами, ніж займатимусь своїми справами» (Марка 6:30—34). Існує і зворотній бік медалі: якщо ми не хочемо пожертвувати своїми справами задля братів, то показуємо, що не дуже цінуємо їх. Зрозуміло, що деякі нагальні справи не можна перервати. Все ж наша готовність або ж небажання присвячувати іншим свій час багато чого говорить про глибину нашої поваги до братів і сестер (1 Кор. 10:24).

Завжди випереджуймо одні одних пошаною

¹⁹ Як ще ми покажемо, що шануємо одновірців? Тим, що, присвячуючи їм час, ми ставимося до них з увагою. І знову Єгова подає нам приклад. Псалмоспівець Давид зазначає: «Очі Господні на праведних, уші ж Його — на їхній зойк» (Пс. 34:16). Ми намагаємося брати з Єгови приклад: скеровуємо всю свою увагу, тобто «очі» й «уші», на братів, особливо на тих, хто звертається до нас по допомогу. Так ми виявляємо їм пошану.

²⁰ З обговореного вище ми побачили, чому нам слід глибоко поважати одновірців. Крім того, ми шукаємо нагод першими виявляти пошану до всіх, у тому числі до «принижених». Так ми зміцнимо узи братерської любові і єдності в зборі. Хай кожен з нас не лише шанує інших, але й випереджує їх пошаною. Чи ви хочете це робити?

[Примітка]

Давидові слова у 8-му Псалмі мають також пророче значення і вказують на досконалу людину, Ісуса Христа (Євр. 2:6—9).

Чи ви пригадуєте?

• Як пов’язані між собою повага і пошана?

• Які ми маємо підстави шанувати одновірців?

• Чому важливо виявляти одні одним пошану?

• Як ми на ділі покажемо, що шануємо одновірців?

[Запитання для вивчення]

1, 2. а) Яку пораду Павло дає у своєму листі до римлян? б) Які питання ми розглянемо?

3. Що означає біблійне слово «пошана» єврейською та грецькою мовами?

4, 5. Як пов’язані пошана і повага? Поясніть на прикладі.

6, 7. Чому нам варто поважати інших?

8, 9. Яку причину для вияву поваги до одновірців наводить Павло?

10, 11. Чому так важливо поважати інших і ставитись до них з пошаною?

12. Як кожен з нас може сприяти сердечності і любові у зборі?

13. а) Хто має випереджувати інших пошаною? б) На що вказують слова Павла, записані в Римлян 1:7?

14. а) Покажіть на прикладі різницю між тим, щоб виявляти пошану і випереджуватиінших пошаною. б) Над чим нам варто поміркувати?

15, 16. а) Ким ми не повинні нехтувати, виявляючи пошану, і чому? б) Що покаже, чи ми глибоко поважаємо всіх братів і сестер?

17. Як нам передусім випереджувати одновірців пошаною і чому?

18. У чому може виявлятися наша готовність жертвувати часом заради одновірців, як видно з фотографії на сторінці 18?

19. Як ще ми покажемо, що шануємо одновірців?

20. Про що нам слід пам’ятати, коли йдеться про вияв пошани?