У п’ятницю, 11 квітня, в Шаргороді на Вінниччині відбулася Дієцезіяльна Хресна Дорога.
Перед молебнем у храмі св. Флоріана відбулася Служба Божа, яку очолив ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський.
Після Меси, незважаючи на дощ, численні вірні разом з єпископом, священиками і монахинями пройшли стояннями Хресної Дороги, які будують у місті.
Під час Хресної дороги вірні молилися за мир в Україні.
Крім молитви, важливо також вчинки милосердя та піст, — наголосив владика Леон і додав, що Хресна Дорога є такою особливою молитвою, яка завжди приносить користь. Єпископ закликав людей завжди жертвувати від себе щось Богу.
Наступна Хресна Дорога у Шаргороді відбудеться 30 травня.
Запрошуємо переглянути фотогалерею
>>> тут <<<
Часточка Єрусалиму в Шаргороді
У Вселенській Церкві стало традицією у дні Великого Посту проходити з молитвами Хресним Шляхом Ісуса Христа на Голгофу. Такі молитовні заходи мали місце ще у першому тисячолітті по смерті і воскресінню Господа нашого. Але зупинок (стацій) було не багато. В одинадцятому столітті був зроблений крок до їх впорядкування, а у 14 столітті християни під проводом Братів – Францисканців матеріально символізували цей Шлях, було ж тоді лише 12 зупинок. І лише у наш час Хресний шлях набув остаточного завершення і до нього було додано ще 2 зупинки, які символізують зняття з хреста і поховання Ісуса Христа. Тепер це повністю канонічно завершена молитовна дорога, яка символізує останні три дні життя, смерті і воскресіння Ісуса Христа, і яку у великій скорботі і молитвах щороку проходять християни Вселенської Церкви, а також православні та християни інших конфесій.
У дні Великого Посту у Шаргороді, що у Вінницькій області, відбувся Всеукраїнський Дієцезіальний молебень Хресної Дороги усіх людей доброї волі. Святу Месу очолив Ординарій Кам’янець Подільської Дієцезії єпископ Леон Дубравський (OFM). Після Святої Меси він провів віруючих Хресною Дорогою вздовж стоянь, які будуються. На це дійство Брати- Францисканці і прихожани Шаргородської Парафії Св. Флоріана запросили священиків і вірних з багатьох областей України. Серед них – Київщина, Вінниччина, Житомирщина, Чернівці.
х. Частина прихожан з місцевого кос-тьолу з’єдналися з ружинцями, і наш «Рафіка», фиркаючи і підстрибуючи на дорожних вибоїнах, жваво мчав у Шаргород. Дорогою християни співали молитовні піснеспіви, коронку до Божого Милосердя. Інколи «Рафік» не знав достеменно, куди далі везти тих, хто сидів у його «животі» і тоді о. Лаврентій, запитуючи перехожих, допомагав йому віднайти правильний шлях. І ось ми у Шаргороді. Велична будова Костьолу Св. Флоріана, зведеного графом Потоцьким у 18 столітті. Поруч – православний Храм, одночасно з Костьолом зведений за кошти графа. Моліться, люди. Хто яку віру сповідує, тій і віддавайте свою душу, тепло своїх християнських сердець. На Святу Месу і Хресну Дорогу з’їхалось десятки сотень людей. Настоятель костьолу св. Флоріана о. Рафал теплим словом вітає всіх із значущою подією у християнському житті, бажає віруючим миру, порозуміння, щоб душі їх корились волі Божій. Розпочинається Свята Меса. На ній присутні секретар папського нунція о. Петро, представники Францисканського Ордену, Ордену Вербистів, священики з усіх парафій Вінниччини, інших областей, величезна кількість християн. Єпископ Леон Дубравський виголошує проповідь. Він звертається до присутніх зі словами вдячності, що знайшли можливість прибути на Святу Молитву, закликає їх до єдиної мети: чинити Божу волю, бо саме в цьому полягає повна досконалість душі. В мирському житті настав час не розкидати, а збирати каміння, шукати шляхи порозуміння між людьми, чути один одного і не силою, а розумом вирішувати спірні питання. Читаються стихи з Євангелії. Отець Лаврентій виголошує стих з Євангелії від Іоана. Співаються піснеспіви, які су-проводжує органна музика у виконанні органістки Нелі Шевчук. Живий голос у поєднанні з величним звучанням органу сіє в душах людей благодатні зерна Божої Віри, щоб у цьому житті наші здобутки не полягали в отриманні лише потіх від Бога, а у виконанні Його волі. «Адже любити Бога, – зазначала св. Тереза, – не означає мати лише почуття любові, але служити Йому покірно і безстрашно».
Відбувається Святе Таїнство Сповіді та Причастя. Йде пряма трансляція Богослужіння на «Радіо Марія».
Не всі з однаковим душевним станом прийшли у Храм Божий. Хтось із внутрішньою посухою, інший – із внутрішньою потіхою. Але, як кажуть святі отці, внутрішні потіхи Господь дарує рідко і то правдоподібно слабким душам, щоб не зупинялись на дорозі чесноти. А духовні розкоші, як винагорода за вірність у служінні Богові, чекають нас у вічності. Прихожани моляться, звіряючи, напевно, свій душевний стан зі словом Божим
Делегацію з Ружина очолив о. Лаврентій. Він майстерно керував костьольним «Рафіком», і через певний час його колеса міряли шлях на Вінниччині. У Комсомольському ружинці заїхали до костьолу св. Яна Непомуцена, де делегацію радо зу-стріли настоятель Ордену Пресвятих Сердець Ісуса і Марії Ян Дзядкевич та прихожани. Просторе приміщення костьолу, велика територія навколо будови, оригінально виконана ніша для статуї Божої Матері викликали захоплення і повагу до творінь людських, в молитовному дусі єднали серця віруюч
и. Свята Меса завершилась. Розпочинається Хресний Хід.
Єпископ Леон Дубравський у своїм казанні зазначив, що Хресна Дорога у Шаргороді схожа на ту, якою прийшов Спаситель у Єрусалимі і є ніби часточкою Єрусалиму на Україні. І, дійсно, рельєф нагадує місцевість столиці православ’я. Тут і схили, і підйоми, та й завершується вона на невисокій горі. Сама дорога протяжністю не велика. Якщо йти нею без ноші, у доброму здоров’ї, то здолати цю відстань немає ніяких труднощів. Але якщо йде нею виснажена, побита людина та ще й несе на собі важкий тягар, над якою постійно збиткується оскаженілий натовп, ця відстань стає неймовірно довгою, вона перетворюється на пекельні муки. У Шаргороді на всіх Ісусових зупинках (стаціях) зведені каплички, де можна помолитися, віддати данину шани Отцю Небесному. Ось перша. На ній символізується початок страждань Ісуса, де Пилат віддає Його на розтерзання розлюченому натовпу. Пилат вмиває руки, ніби знімає з себе відповідальність за скоєний злочин, адже засудив, віддав на страту невинного, але не відмиває душу свою, на яку ліг великий гріх. Всі моляться «Отче наш», «Радуйся, Маріє», «Вірую», гуртом промовляють: «Поклоняємося Тобі, Христе, і величаємо Тебе, бо Ти через Хрест свій відкупив світ». Через гучномовці чути слова єпископа по всій довжині процесії, молитовні піснеспіви. Ось капличка, що символізує третю зупинку. На ній Ісус перший раз падає під вагою своєї ноші – хреста. Шаргородці відтворили цей момент скульптурною композицією – Ісус лежить придавлений хрестом. Біля кожної каплички – зупинка, всі моляться, десятки сотень прихожан вголос величають свого Спасителя. За дійством, насупившись, мовчки спостерігає небо. Сьома зупинка. Ісус вдруге падає під хрестом. Починається найтяжчий відрізок Його Хресного Шляху. Не витримує і небо. Воно починає плакати дрібними сльозами, а далі дужче і дужче, а під кінець, немов дитина, що на мить загубилась від матусі, розверзлось у нестримному риданні.
Восьма зупинка. Ісус просить Єрусалимських жінок, аби плакали над особистими гріхами. А небо, як на замовлення, виконує це прохання. Недобудована дорога перетворилась у суцільне глиняне місиво. Руда вінницька глина коржами липне до взуття, яку практично неможливо струсити. Але ніхто не полишає Хресного Ходу. Ось ідуть бабці, у яких спини нахилені паралельно дорозі, і, щоб підтримувати свій хід, у кожній руці по палиці, з допомогою їх вони рухаються до кінцевої зупинки. Лише непохитна віра в Ісуса, Його правду життя, Його вчення здатні надихати на такі вчинки. Йдуть діти, молодь, люди середнього віку, дідусі з бабусями… Всі в єдиному молитовному пориві долають Хресний Шлях.
Дев’ята зупинка. Ісус падає третій раз. Ноги Його підкошуються, побите, знівечене тіло не витримує важкої ноші. Його б’ють, змушують піднятися і далі нести свій хрест. Єпископ читає молитви, всі моляться, слухають стихи з Євангелії, виконують молитовні піснеспіви.
що далі?» Допоможи ж нам, Боже, щоб ми могли знайти Тебе, жити з Тобою. Не забуваймо і людей покинутих, щоб ми повірили у воскресіння і життя вічне. Воскресіння – перемога світла над темрявою, життя над смертю, добра над злом, любові над ненавистю. Любімо Бога, і Він полюбить нас, бо ми діти Його, а батько добрий завжди любить своїх дітей. Просімо Бога, щоб Він зцілив наші рани, направив нас на путь істинний.
Тож молімося, шануймо Бога, Його Церкву, Віру християнську і ближніх своїх та
Десята зупинка. З Ісуса здирають одяг, Його збезчестили, принизили гідність людську, а одіж Його, кинувши жереб, по-ділили вояки між собою. У натовпі лунають вигуки: «Що ти за Бог, що не можеш себе захистить?» Ісус не відповідає. Той, що одним словом втихомирив шторм на морі, оживляв мертвих, давав зір незрячим, міг в одну мить знищити всіх своїх кривдників. Але Його суть земна полягає в іншому. Він при-йшов рятувати світ від гріховності, дарувати людству дальше життя, а не нищити його.
Одинадцята стація. Ісуса прибивають до хреста. Величезні ковані цвяхи пронизують змордоване тіло.
Це найганебніше покарання, яке застосовували лише для мерзенних бандитів. Ісус посередині, по боках – два бандити. Натовп волає: «Нехай зійде з хреста, і ми увіруємо в нього». Ісус не сходить. Він виконує волю свого Отця Небесного.
Дванадцята стація. Ісус вмирає на хресті. Один з воїнів, вмочивши в оцет шматок тканини, змастив губи Ісусу. Після цього Він схилив голову і вимовив: «Звершилось» – і віддав духа. Якщо жити любов’ю жертовно, то все у любові стане життям.
Тринадцята стація. Ісуса знімають з хреста, дозволяють Матері побути з Тілом свого Сина. Смерть не здатна зруйнувати любов, змішались кров і сльози, людство викуплене з лабет гріха великою жертовною любов’ю.
І ось остання, чотирнадцята стація. Ісуса кладуть до гробу, висіченого у скелі, а Йосиф Ариматейський обгорнув його тіло полотном і прикотив великий камінь до входу у гріб. Хресний Хід, який символізував шлях Ісуса на Голгофу, завершився.
На кожній із символічних зупинок Ісуса єпископ Леон Дубравський і всі, хто допомагав йому здійснити Хресний Хід, не зважаючи на сильний дощ, сповна виконали всі передбачені молитовні заходи. Останні три стації у Шаргороді знаходяться на високому пагорбі поруч одна одної. Не знаю, з чим це пов’язане, але після завершення Хресного Ходу вщух і дощ. Люди, хто бажав, пішли на чай з пирогами, на які їх запросив настоятель костьолу св. Флоріана о. Рафал, а наша делегація подякувала за трапезу сім’ї Нелі Шевчук і вирушила до рідного Ружина.
У костьолі в Шаргороді я взяв освячену молитвами вербову гілочку і посадив її на березі ружинського ставу. Хай росте як символ єднання християн, як учасниця Хресного Ходу.
***
В останню п’ятницю Великого Посту за участю Святішого Отця Франциска у Римському Колізеї відбувся Всесвітній Хресний Хід. З молитвами учасники Хресної Дороги пройшли всі 14 стацій, а мільйони вірних по всьому світу дивилися цю подію по телевізору і слухали ґрунтовний коментар. На завершення Хресного Ходу з Промовою до віруючих звернувся Святіший Отець Франциск. Він, зокрема, сказав, що Христос узяв всі наші гріхи на себе. Важкий Його Хрест. Страждання близьких посилюють біль. Але Бог і на хресті являє свою любов до людей, незалежно від раси і віросповідання. Він прощає людську жорстокість, коли наше життя добігає кінця, перед християнином постає логічне запитання: «А братів і сестер у вірі нашій. Хай мир і порозуміння запанують на всій землі. Франц ГРОЗОВСЬКИЙ, член Спілки журналістів України Фото: с. М. Юстини
Запрошуємо переглянути фотогалерею
>>> тут <<<
Немає коментарів:
Дописати коментар