Пастирський Лист Єпископів Київсько-Житомирської дієцезії з нагоди Року віри 2012

Пастирський Лист

Єпископів Київсько-Житомирської дієцезії

з нагоди Року віри 2012

Преподобні Отці священики,

дорогі сестри монахині,

усі брати і сестри в Ісусі Христі!

Звертаємося до Вас у зв’язку з тим, що цього року, в нашій римсько-католицькій Церкві, Папа Римський Бенедикт ХVI присвятив цей рік темі віри, який було відкрито 11 жовтня в базиліці Святого Петра у Ватикані.

«Додай нам віри». (Лк 17, 5) Це благання апостолів до Ісуса Христа котрі зрозуміли, що тільки через віру вони зможуть збудувати особисті відносини з Господом, та бути на висоті покликання, бути Його учнями. Це прохання було вмотивоване досвідченням їхнього обмеження. Не чулися бо, достатньо сильними, щоб вибачити брату. Віра є необхідною також для здійснення знаків, що свідчать про присутність Царства Божого у світі. Смоківниця, що висохла від самих коренів, послужила Ісусові, для утвердження учнів в вірі: «Майте віру в Бога. Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: Двигнись і кинься у море, та не сумніватиметься у своїм серці, лише віруватиме, що станеться те, що каже, – то буде йому так. Тому й кажу вам: Усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите, – і буде вам так». (Мк 11, 22-24).

Також євангеліст Матей підкреслює важливість віри для виконання великих справ. «Насправді я вам кажу: якщо матимете віру і не сумніватиметеся не тільки зможете робити те, що я зробив з цим деревом, але якщо скажете цій горі: «Двигнись і кинься в море! – воно станеться» (Мт 21, 21). Іноді, Господь Ісус докоряє «Дванадцятьом», за їхню малу віру. На питання, чому вони не змогли вигнати демона, Вчитель відповідає: «через вашу малу віру» (Мт 17, 20). На Тиверіадському морі, перед тим, як втихомирити бурю, Ісус звертається до учнів: «Чого ви лякливі, маловіри?» (Мт 8,26) потрібно довіритися Богові і Його провидінню, а не перейматися матеріальними благами. « коли зілля польове, яке сьогодні є, а завтра вкидають його до печі, Бог так одягає, то чи не багато більше вас, маловірні?» (Мт 6, 30; пор. Лк 12, 28).

Подібна ситуація повторюється перед розмноженням хлібів. Коли учні забули взяти хліб, перед тим як перейшли на другий берег, Господь Ісусу каже: «Чого перемовляєтесь між собою, маловіри, – тому, що не взяли хліба? І досі не збагнули? Чи ж ви не пам'ятаєте п'ятьох хлібів для п'ятьох тисяч, – а скільки ви кошів зібрали?» (Мт 16, 8-9). В Євангелії Матея особливе місце займає описання Ісуса, що йде по воді до апостолів, які були в човні. Та після того, як розвіяв їхній страх, сприймає умовну бажання Петра: «Господи, коли це ти, повели мені підійти водою до тебе!» (Мт 14, 28). На початку Петро йде по воді без труднощів, «Але, бачачи що вітер був сильний, злякався і занурюючись, крикнув: «Господи, рятуй мене!». Раптом Ісус «простягнув руку, схопив його і каже йому: «Маловіре; чого засумнівався?». (Мт 14, 30-31). Разом Ісус і Петро сідають до човна і вітер втихає. Учні, свідки цього явлення упали ниць, простерлися перед Господом і чинять повне визнання віри: «Ти істинно – Син Божий!». (Мт 14, 33).

В особі Петра можна розпізнати внутрішній стан багатьох віруючих, так само як цілих християнських спільнот, у багатьох країнах та передусім в державах давньої Євангелізації. Різні партикулярні Церкви, в дійсності пізнали не тільки віддалення віруючих, від сакраментального життя та християнських практик через малу віру, але чимало є таких що взагалі втратили віру (Мт 17, 17; 13, 58). Разом з тим, немало церков досвідчує також після першого ентузіазму стомлення та страх перед складними ситуаціями сучасного світу. Подібно як Петро, бояться неприязної атмосфери, спокус різного характеру, а також викликів, які є понад людські сили. Як для Петра, також і для віруючих, спасіння приходить тільки від Господа Ісуса. Тільки Він може простягнути руку і скерувати на безпечне місце дорогою віри.

Ці короткі роздуми про віру в Євангелії нам допомагають побачити тему XIII Синоду єпископів: «Нова Євангелізація для переказу християнської віри». Важливість віри в такому контексті, представляється ще більш зміцненою рішенням Святого Отця Бенедикта XVI про відкриття Року Віри котрий офіційно розпочалося 11 жовтня 2012 року, тобто в 50-ту річницю (11.10.1962) відкриття ІІ Ватиканського Екуменічного Собору і в 20-ту (11.10.1991) річницю видання Катехизму Католицької Церкви.

Ще один раз справдиться слово Господа Ісуса скероване до Апостола Петра, скелі на котрій Господь побудував свою Церкву. (пор. Мт 16, 19): « я молився за тебе, щоб віра твоя не ослабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів» (Лк 22, 32). Ще раз перед нами відкриються «Двері Віри» (Діян 14, 27).

Як завжди, також і сьогодні, євангелізація має за ціль переказ християнської віри. Вона стосується на першому місці, спільноти учнів Ісуса Христа, зорганізованих в локальні церкви, віруючі котрих регулярно збираються для Літургійних святкувань, слухають Слово Боже, приймають таїнства, особливо Євхаристію, турбуючись про дальший переказ скарбу віри членам їхніх родин, їхніх спільнот, їхніх парафій. Це вони роблять за посередництвом пропозицій і свідчення християнського життя, катехуменат, катехеза та діла милосердя. Йдеться про євангелізацію в загальному розумінні, як регулярну дію Церкви.

З допомогою Святого Духа, ця Євангелізація так мовлячи, звичайна, повинна бути оживлена новою завзятістю. Необхідно шукати нові методи і нові яскраві форми для того щоб передати сучасній людині одвічну істину Ісуса Христа, завжди нове джерело всякої новини. Тільки солідна і міцна віра, властива мученикам, спроможна оживити безліч пасторальних проектів середнього та широкого діапазону, вселити життя в існуючі структури, розбудити пасторальну креативність на висоті, що є необхідна для сучасної людини, а також відповідна до очікувань нинішнього суспільства. Відновлений динамізм християнських спільнот надасть новий імпульс також і місійній діяльності (Missio ad gentes), потрібній сьогодні як ніколи, маючи на увазі чисельність людей, які не знають Ісуса Христа, не тільки в далеких країнах, але також в краях старої євангелізації.

Оживляючись Святим Духом, християни будуть більше вразливі на братів і сестер котрі хоча були хрещені віддалилися від Церкви та християнських практик. До них в особливий спосіб керується нова євангелізація, щоб допомогти їм відкрити красу християнської віри й радості з особистої зустрічі з Господом Ісусом в Церкві, і спільноті віруючих. Бог добрий і милосердний, постійно простягає свою руку до людини і до Церкви, завжди готовий виконати справедливість для своїх вибраних. Вони ж, в свою чергу, запрошені схопитися за Його руку і з вірою просити допомоги. Ця умова є надзвичай актуальна, оскільки про це говорить сам Ісус: «Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру?» (Лк 18, 8). З цієї рації, також сьогодні Церква й християни повинні гаряче молитися: «Вірю, поможи моєму невірству!». (Мк 9, 24).

Дорогі брати і сестри, для того щоб наше християнське життя відповідало цим очікуванням і потребам Церкви наших часів, будемо молитися про благодать Духа Святого, «якого вилив на нас щедро через Ісуса Христа, нашого Спаса». (Тита 3, 6) благаючи ще раз Господа Ісуса: «додай нам віри!». (Лк 17, 5).

Протягом цього року в парафіях нашої Дієцезії, кожної першої неділі перед Святою Службою буде проведена в костьолі передмесальна катехиза з наміром поглибити знання Євхаристійної Літургії, а також закріпити духовні плоди І-го Євхаристійного Конгресу. Крім того, заохочую настоятелів парафій протягом поточного року проголошувати катехитичні проповіді щоб поглибити знання нашої віри представленої в Катехизмі Католицької Церкви 20 річницю якого ми обходимо.

Користуючись нагодою виражаємо всім свою повагу, а також з серця на цей рік уділяємо Апостольське благословення.

Дано у Києві 4.10.2012 року

Архієпископ Петро Мальчук

дієцезіальний єпископ-ординарій

Київсько-Житомирський

Єпископ Станіслав Широкорадюк

єпископ-помічник

Київсько-Житомирський

Єпископ Віталій Скомаровський

єпископ-помічник

Київсько-Житомирський

Пастирський лист обов’язково прочитати в усіх парафіях в неділю, 14 жовтня 2012 року,
на кожній Службі Божій

Коронка до Божого Милосердя

Коронка до Божого Милосердя

ЦЕРКВА закликає вірних частіше звертатися до Божого Милосердя, яким Бог хоче обдаровувати всіх людей. Визначеним часом для читання цієї молитви є третя година дня ( година смерті Ісуса Христа на хресті). Якщо о цій годині немає можливості ввійти до храму, то моліться там, де ви знаходитесь. Читається ця молитва на звичайній веревиці.
Початок:
Отче наш... Радуйся, Маріє... Вірую в Бога...
На великих зернятках:
Предвічний Отче! Жертвую Тобі Тіло і Кров, Душу і Божество улюбленого Сина Твого, Господа нашого Ісуса Христа, на ублагання за гріхи наші та всього світу.
На малих зернятках:
Заради Його тяжких страждань будь милосердний для нас та всього світу.
Закінчення:
Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний! Помилуй нас і весь світ (3 рази).
О, Крове і Водо, що витекли із серця Ісусового, як струмінь милосердя для нас! Я довіряю Вам!

Таїнства

Таїнства

Таїнства – це видимий знак невидимої Божої благодаті. Їх є сім і вони охоплюють усі важливі хвилини життя християнина.

Таїнство Хрещення
Через хрещення ми звільняємось від гріха і відроджуємось як діти Божі, стаємо членами Христа, і вщеплені в Церкву, стаємо учасникамиїї місії. Головний обряд Хрещення полягає у занурюванні у воду кандидата або ж у поливанні його голови водою, закликаючи Пресвяту Трійцю, тобто Отця і Сина і Святого Духа.
- ті, що вмирають за віру,оглашенні і всі люди, які під впливом благодаті, на знаючи Церкви, щиро шукають Бога і намагаються сповнити Його волю, можуть спастися, навіть якщо не отримали Хрещення;
- Хрещення уділяється дітям, бо воно є ласкою і даром Божим який не передбачає заслуг людини; діти охрещені у вірі Церкви;
- щодо дітей, які померли без Хрещення, то церковна Літургія закликає нас мати надію на Боже милосердя і молитися за їхнє спасіння;
- звичайно таїнство Хрещення здійснюють єпископ або священик, а в Латинській Церкві – також диякон.
У разі необхідності хрестити може кожний, навіть неохрещений, якщо має для цього намір і вживає тринітарну формулу Хрещення.(Необхідний намір – це бажання робити те, що робить Церква, коли вона хрестить);
- щоб благодать Хрещення могла розвиватись, важливою є допомога батьків, особливо хресного батька і хресної матері, які повинні бути глибоко віруючими, здатними і готовими допомогти новоохрещеному – дитині чи дорослому-на його шляху християнського життя.
Містичне значення відправи обряду хрещення:
1. Знак Хреста початку Сл.Божої витискає печать Христа на тому, хто Йому належатиме.
2. Голошення Слова Божого освітлює об’явлену правду кандидатам та згромадженню і викликає відповідь віри, невіддільну від Хрещення.
3. Вода для Хрещення посвячується молитвою Епіклези ( або в ту хвилину, або в Пасхальну ніч).
4. Занурення або поливання означає смерть для гріха і входження в життя Пресвятої Трійці.
5. Помазання святим миром означає передавання дару Святого Духа новоохрещеному.
6. Білий одяг символізує, що охрещений «одягнувся в Христа» і воскрес із Христом.
7. Свічка, запалена від пасхальної свічки, означає, що Христос осяяв новоохрещеного.
8. Урочисте благословення завершує відправу Хрещення.

Таїнство Миропомазання (Конфірмації)
Через Таїнство Миропомазання зв’язок охрещених із Церквою стає досконалішим, вони збагачуються особливою силою Святого Духа і зобов’язані сильніше поширювати і захищати віру словом і ділом як справжні свідки Христа.
Знаки Миропомазання:
Помазання святим миром є знаком посвячення.
Миропомазаний отримує «знак» - печать Святого Духа.
Ця печать означає цілковиту належність до Христа і вічне служіння Йому, а також обітницю Божої опіки в час випробувань.
Відправа розпочинається відновленням обітниць Хрещення і визнанням віри тих, хто буде миропомазаний. Потім єпископ простирає руки над головами усіх, хто миропомазується і молиться про вилиття Святого Духа.
Далі – помазання чола миром під час покладання рук і словами « Прийми печать дару Святого Духа»
Щоб прийняти Миропомазання, треба перебувати в стані благодаті. Слід прийняти Таїнство Покаяння, наполегливішою молитвою треба приготуватися до покірного і відкритого прийняття сили і ласк Святого Духа. Для Миропомазання кандидати повинні шукати духовної допомоги хресних батьків. Уділити Таїнство Миропомазання може єпископ. (Якщо християнинові загрожує небезпека смерті, то кожний священик може уділити йому Миропомазання).
Таїнство Миропомазання може прийняти той, хто досягнув віку розсудливості і належно до цього приготувався.

Таїнство Євхаристії
Це Таїнство Ісус Христос встановив на Тайній Вечері напередодні своєї смерті на хресті. Таїнство здійснюється під час кожної Божественної Літургії, яка є безкровною хресною Жертвою Христа.
Коли священик промовляє слова Ісуса Христа:
«Це є Тіло Моє», «Це є Кров Моя», хліб і вино перетворюються у Тіло і Кров Христа силою Святого Духа, якого він закликає.
Коли під час Святої Літургії віруючі приймають Святі Дари (причащаються), сам Ісус Христос входить в їхні душі, зцілює та освячує їх.
Після перетворення дарів у кожній частині хліба і вина перебуває весь Розіп’ятий і Воскреслий Спаситель в усій повноті своєї Божественної і людської природи. Відвідуючи нашу душу, Христос приносить з собою силу та різноманітні дари, що необхідні нам для духовного життя. Це відповідь Бога на всі наші благання і жертви, а також доказ прощення та примирення.
Причащатися у католицькій Церкві може той, хто є охрещений, хто є підготовлений до цього таїнства, хто на серці не має важкого гріха.
Святе Причастя слід приймати часто (під час Святої Літургії), навіть щоденно. З поважної причини можна приймати Святе Причася і поза Літургією. Проте не можна забувати про відповідне для цього приготування. Безпосереднім приготуванням до Святого Причастя є молитва й обов’язковий піст протягом однієї години перед Причастям. Пресвята Євхаристія – «джерело і вершина нашого християнського життя». Невичерпне багатство цього таїнства виражається у різних назвах, які йому даються: Євхаристія, Вечеря Господня, Ламання хліба, Євхаристійне зібрання, Спомин страстей і Воскресіння Христа, Свята Жертва, Свята і Божественна Літургія, Причастя, Свята Меса.

Таїнство Покаяння і Примирення
Святе Таїнство Покаяння і Примирення – це велика таємниця Божої любові та милосердя до грішних. Бо, коли ми омиті з наших гріхів через Святе хрещеня та обдаровані освячуючою благодаттю, знову чинимо через свою слабкість нові гріхи, то Господь не відкидає нас і не відвертається від нас. А, навпаки, знову готовий нам простити, якщо ми щиро каємось та вирішуємо виправитись. Але для отримання Його прощення Він вимагає від нас визнати нашу провину перед священиком та з його уст отримати відпущення наших гріхів. Ісус чекає нашого покаяння та рішення виправитися. Адже після свого Воскресіння Христос сказав апостолам, а через них – всім їхнім спадкоємцям – єпископам та священикам: «Прийміть Духа Святого: кому відпустите гріхи, тим відпустяться, а кому затримаєте, затримаються» (Йн 20. 22-23). Святе Таїнство Покаяння називається також Сповіддю, тобто визнанням гріхів перед священиком. Але сповідь – це тільки одна умова Таїнства Покаяння. Щоб гідно прийняти це святе Таїнство, треба:
1. Усвідомити собі свої гріхи під час іспиту совісті.
2. Розкаятись у скоєних гріхах.
3. Прийняти тверде рішення виправитися.
4. Щиро визнати свої гріхи перед священиком.
5. Відшкодувати матеріальні і моральні збитки скривдженим.
Якщо священика немає ми повинні викликати в собі почуття розкаяння та постановити виправитися. А при найближчій нагоді визнати свої гріхи перед священиком. Тоді Господь прощає нам наші гріхи, навіть якщо промине багато часу, поки ми зустрінемо священика.

Про іспит совісті
Робити іспит совісті – це означає пригадати собі усі вчинені гріхи і розкаятись у них. Хто сповідається вперше повинен пригадати собі гріхи, вчинені під час свідомого життя, коли вже міг розпізнати що є добро, а що – зло. Той, хто уже сповідався, під час іспиту совісті пригадує усі гріхи, вчинені після останньої сповіді. Тут дуже важливо вміти прислухатись до голосу своєї совісті. Від цього залежить наскільки наша сповідь буде щирою.
На початку іспиту совісті потрібно помолитись до Святого Духа, щоб Він допоміг пригадати здійснені злі вчинки.
Потім варто подумати:
1. Коли ти останнього разу сповідався?
2. Чи була сповідь дійсною, тобто, чи ти, сповідаючись, не затаїв якогось гріха?
3. Чи каявся ти у скоєному злі і чи виконав покуту?
Якщо якоїсь із цих умов не було дотримано, потрібно про це сказати священикові, бо, якщо попередня сповідь була недійсною, то її треба повторити. Після цього необхідно згадати Божі та церковні заповіді та запитати себе, скільки разів ці гріхи було допущено, особливо тяжкі.

Таїнство Єлеопомазання
Таїнство Єлеопомазання хворих має на меті вділити християнинові особливу благодать, коли він має труднощі, пов’язані зі станом важкої хвороби або зі старістю. Щораз, коли християнин важко хворіє, він може прийняти Єлеопомазання, а також тоді, коли його стан погіршується. Суть відправи цього Таїнства полягає в помазанні чола і рук хворого.
Це помазання супроводжується літургійною молитвою священика, яка просить особливої благодаті цього Таїнства.
Уділяти це Таїнство можуть лише священики, використовуючи єлей, освячений єпископом.
Наслідками особливої балагодаті таїнства Єлеопомазання хворих є:
- з’єднання хворого з терпіннями Христа для свого добра і добра всієї Церкви;
- зміцнення, мир і відвага зносити по-християнськи страждання хвороби або старість;
- прощення гріхів, якщо хворий не зміг його отримати через таїнство Покаяння;
- відновлення здоров’я, якщо це служить духовному добру;
- приготування до переходу у вічне життя.

Таїнство Священства
Уся Церква є священичим народом. Завдяки Хрещенню всі вірні беруть участь у священстві Христа. Ця участь названа «загальним священством вірних». На його основі і для його служби існує інша участь у місії Христа, передавана через Таїнство Священства ( Рукоположення), завданням якого є служити в спільноті в ім’я і в особі Христа-Голови.
Від початків рукоположне служіння вділювалось і виконувалось на трьох ступенях: єпископському, пресвітерському і дияконському.
Єпископ отримує повноту Таїнства Рукоположення, яке залучає його до Колегії Єпископів і робить його видимим главою довіреної йому єпархії. Єпископи як наступники апостолів і члени Колегії несуть свою частку в апостольській відповідальності і місії всієї Церкви під владою Римського Архиєрея, наступника св.Петра.
Священики об’єднані з єпископами у священичній гідності і водночас залежать від них у виконуванні своїх пастирських функцій; вони покликані, щоб бути мудрими співпрацівниками єпископів; навколо своїх єпископів вони формують пресвітерат, який разом із єпископами несе відповідальність за єпархію. Від єпископа вони отримують обов’язок керувати парафіяльною спільнотою або здійснювати конкретну церковну функцію. Диякони є служителями, рукоположеними для виконання завдань служіння Церкві; вони не отримують службового священства, але свячення дає їм важливі функції служіння Слову Божому, у здійсненні Божого культу, у пастриській діяльності і харитативній службі. Ці завдання вони повинні виконувати під пастирською владою свого єпископа.
Церква уділяє таїнства Рукоположення тільки охрещеним чоловікам, придатність яких до сповнення служби було належно перевірена.
Відповідальність і право допускати когось до прийняття священства належить владі Церкви. Уділення цього таїнства належить єпископам.

Таїнство Подружжя
Таїнство Подружжя означає єдність Христа і Церкви. Вона дає подружжю благодать любити один одного любов’ю, якою Христос полюбив Церкву; благодать Таїнства вдосконалює таким чином людську любов подружжя, зміцнює їх нерозривну єдність та освячує їх на шляху до вічного життя. Подружжя базується на згоді тих, що беруть шлюб, тобто, на бажанні віддати себе одне одному, взаємно і остаточно, з метою жити в союзі вірної і плідної любові. Оскільки шлюб ставить подружжя у публічний стан життя в Церкві, то треба, щоб він відбувався публічно, під час літургійної відправи перед священиком, свідками та спільнотою вірних.
Єдність, нерозривність, відкритість до плідності належать до сутності подружжя. Полігамія несумісна з єдністю подружжя; розлучення розділяє те, що Бог з’єднав; відмова від плідності позбавляє подружнє життя від його найпрекраснішого дару – дитини.
Повторене одруження розлучених при живому законному членові подружжя суперечить задумові і законові Божому, якого навчив Христос.
Християнське родинне вогнище є місце, де дітям вперше звіщається віра. Ось чому родинний дім слушно названо «домашньою Церквою», спільнотою благодаті і молитви, школою людських чеснот і християнської любові.
( за матеріалами Катехизму Католицької Церкви, Синод Української Греко-Католицької Церкви, 2002 р.Б., Християнський молитовник, видання VI, Вінниця 2006)

Розарій

Розарій

Розарій – дуже поширена серед християн молитва. ЇЇ назва означає «вінок з троянд». Ця молитва пов’язана з роздумами про двадцять таємниць з життя Ісуса Христа та Богородиці. Розарій поділяється на чотири частини, кожна з яких має п’ять таємниць.

Частина перша - Радісна.

1. Благовіщення.
2. Відвідини святої Єлизавети.
3. Різдво Христове.
4. Жертвування Ісуса в Єрусалимському храмі.(Стрітення).
5. Знайдення Ісуса в храмі.

Частина друга - Світла.

1. Хрещення Ісуса в Йордані.
2. Перше чудо в Кані Галілейській.
3. Проголошення Божого Царства та заклик до навернення.
4. Преображення Господа на горі Тавор.
5. Встановлення Євхаристії.

Частина третя - Скорботна.
 

1. Ісус у Гетсиманському саду.
2. Бичування Ісуса.
3. Вінчання Ісуса терновим вінком.
4. Хресна дорога Ісуса.
5. Розіп’яття і похорон Ісуса.

Частина четверта - Славна
 

1. Воскресіння Ісуса.
2. Вознесіння Ісуса.
3. Зішестя Святого Духа.
4. Вознесіння Богородиці на небеса.
5. Коронування Богородиці на Царицю неба й землі.

Читаємо Розарій так:
1. Робимо знак хреста і говоримо: « В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.Амінь».
2. На хрестику веревиці молимось Символ віри («Вірую в Бога...»)
3. На великому зернятку молимось «Отче наш».
4. На трьох малих зернятках молимось «Радуйся, Маріє...», про віру, надію, любов.
5. Далі молимось таким чином:
По черзі розважаємо таємниці з тієї частини, яка відповідає дню тижня. На кожну десятку зерняток припадає одна таємниця.
На великому зернятку молимось один раз «Отче наш...», на кожному з десяти малих зерняток – «Радуйся, Маріє...» після чого додаємо молитву «Слава Отцю...».
Можна також читати таку молитву:
« О Ісусе, прости нам гріхи наші, врятуй від вогню пекельного, приведи на небо усі душі, а особливо ті, які найбільше потребують Твого милосердя».
Так само на наступних десяти малих і одному великому зернятках розважається кожна наступна таємниця.
Перед початком кожної таємниці можна прочитати такі роздуми.

Таємниці радісні - (Понеділок, субота)
1. У цій таємниці ми будемо роздумувати про те, як Архангел Гавриїл благовістив Пресвятій Діві, що Вона зачне від Святого Духа й стане Матір’ю Божого Сина.
2. Пресвята Діва, дізнавшись, що її родичка Єлисавета готується стати матір’ю, поспішила відвідати її та залишалась коло неї три місяці.
3. У віфлеємському вертепі Діва Марія народила Божого Сина Ісуса Христа і поклала Його в ясла.
4. Діва Марія і святий Йосип принесли маленького Ісуса до храму, щоб присвятити Його небесному Отцю й поклали немовля на руки старця- пророка Симеона.
5. Пресвята Діва та святий Йосип, загубивши дванадцятирічного Ісуса в Єрусалимі, шукали Його три дні і знайшли між вчителями Закону в храмі.

Таємниці світла - (Четвер)
1. Ісус, Агнець Божий приймає з рук Йоана хрещення, щоб взяти на себе гріхи світу, щоб освятити воду, яка на нашому хрещенні чинить нас усиновленими дітьми Божими.
2. Ісус, за заступництвом Пресвятої Діви Марії, своєї Матері, перетворює воду у вино, вперше являючи свою небесну славу учням.
3. Ісус постійно своїм словом і вчинками являє милосердне обличчя Бога грішникам і закликає їх до покаяння, бо Царство Боже наблизилось до них.
4. Перед своєю смертю Ісус бажає зміцнити віру апостолів, тому на горі Тавор у незвичайний спосіб являє Петру, Якову і Йоану свою небесну божественну славу.
5. На останній Тайній Вечері Ісус Христос встановлює апостолів священниками Нового Завіту і вперше дає їм себе у Таїнстві Євхаристії.

Таємниці скорботні - (Вівторок, п’ятниця)
1. У Гетсиманському саду Господь Ісус проливав кривавий піт за наші гріхи.
2. Роздягнувши й прив’язавши до стовпа Ісуса жорстоко бичували за наказом Пилата.
3. За наші гріхи Ісуса увінчали терновим вінком.
4. Ісус ніс на собі важкий хрест і падав під його тягарем декілька разів.
5. На Голгофі Ісуса роздягнули й цвяхами прибили до хреста, на якому Він помер у присутності своєї скорботної Матері.

Таємниці славні - (Середа, неділя)
1. Господь Ісус переможно воскрес на третій день після своєї мучинецької смерті, щоб вже більше не вмирати.
2. У присутності своєї Пресвятої Матері та учнів Ісус вознісся на небеса.
Це відбулося на сороковий день після його воскресіння із мертвих.
3. На десятий день після свого вознесіння Ісус Христос, як і обіцяв, послав Діві Марії та апостолам Утішителя – Святого Духа.
Це сталося в Єрусалимі.
4. Пресвята Діва закінчила своє земне життя і з душею і тілом була взята ангелами на небаса.
5. Син Божий коронував свою Пресвяту Матір на Царицю неба і землі.

Душпастирський лист Ружинської Парафії про похорони

Душпастирський лист Ружинської Парафії про похорони

ЧОМУ МЕНЕ ОБМАНУЛИ?

Притча: Було двоє друзів. Один віруючий, який завжди ходив до костьолу, молився, був міністрантом, а другий був з невіруючої сім'ї. І просив часто цей міністрант свого друга, щоб він пішов з ним до костьолу, а той постійно відмовлявся і казав, що мусить відробити домашнє завдання зі школи, пізніше приготуватись до вступних екзаменів, знайти роботу, побудувати дім. І так відкладав з року на рік молитву і Бога. А ще в дома йому казали, що коли хочеш бути людиною з великої літери, то мусиш гарно і багато вчитись, здобути зо два дипломи, мати добру роботу, багато грошей, гарну жінку, прекрасних дітей, багату хату, дорогу машину – і тоді будеш щасливий. І він так йшов за цим лозунгом, як його повчали в дома. Вже цей віруючий товариш не був йому потрібен, минали роки і він справді добився всього в житті на що сподівався – мав дім, не одну машину, жінку, дітей, свою фірму, багато грошей, але не мав Бога. Одного дня щось його в середині заболіло, звернувся він до лікаря і після обстеження лікар йому сказав, що він хворий на рак і потрібно швидко готуватись до смерті. Цей молодий чоловік розчарований вибігає на поріг поліклініки і на весь голос кричить: «Чому мене обманули? Чому мені ніхто не сказав, що існує смерть?»

       Дорогий Брате і Сестро! Тебе ніхто не обманув, що смерті не має. Ти часто є свідком багатьох похоронів і може не задумуєшся над цим, який би ти хотів мати похорон і, найголовніше, як би ти хотів помирати.

       Отож сьогодні читаючи цей лист, подумай, як повинен виглядати похорон і як тобі потрібно приготуватись до зустрічі з Богом. Дуже часто, на жаль, багато наших похоронів є запереченням того, що ми є християнами. На цих похоронах не має нічого, що би могло засвідчити про те, що ми є віруючими людьми. Можемо навести певні приклади:

Музика. Музика є різною, веселою, сумною. Найчастіше ми з музикою веселимося на весіллі, днях народженні, випровадженні до війська, на дискотеках. Але не тоді, коли вся родина сумує і коли не час на гуляння, і коли музика перешкоджає в молитві. На цей час потрібно співати набожні пісні та відмовляти молитви за покійного.

Обіди та вечері. Гостинність – це заслуга перед Богом. Але коли найближчі сусіди збігаються на похорон заради того, щоб поїсти, то таких друзів родині померлого не потрібно. І в такому разі з похорону робиться весілля і поганство. Замість того, щоб молитись і побути біля померлого, щоб віддати йому останню пошану, то рідні бігають по кухні і по базару, щоб нагодувати все село. А тим більше коли є на похоронах випивка, то в такому разі ми не можемо казати, що ми віримо в Бога. Не раз люди говорять, щ0о їм не шкода для мами чи тата хліба. Це вже кажуть після смерті. А потрібно було за життя подумати про хліб для батьків.

Прощання з порогами. Колись люди відчуваючи близькість смерті, скликати рідних і прощались з ними залишаючи гарний родинний заповіт батька чи матері. А нині люди часто вмирають несподівано, бо без Бога і не встигають попрощатись. Тому хтось видумав прощання через те, що гойдають труну на порозі. Це не є повага до покійного, а сміховисько і дитяча невихованість.

Перевертання крісел. Люди думають, що смерть сидить на кріслі біля покійного і коли випроваджують тіло померлого з дому, хочуть таким чином вигнати смерть з хати. Це є забобони. Бо не тільки релігійної суті там не має, але й навіть культури.

Закривання дверей. Смерть ніколи не заходить дверима, а приходить у вимірі часу. Через швидке замикання дверей за покійником ми вчимо молодше покоління забобонів і життя у страшному нереальному і неправдивому житті. А часто в домі залишаються люди, які йдуть за труною і перед їхніми очима замикаються двері. Це дуже образливий жест.

Недопускання дітей до покійного. Діти повинні знати, що існує смерть і їх потрібно до цього готувати. Найкраще це зроблять батьки, які пояснюють дітям, що любов їхня триває по за границями смерті, у вічному вимірі, бо є вона від Бога. А відганяти дітей від покійного не можна, бо діти потім зростають в страху перед смертю і бояться кожної тіні.

Хліб на труні. Хліб – це святе. Хліб ми цілуємо і стараємось шанобливо споживати. А труна не є гідним місцем для хліба. Це попросту профанація Божого дару, бо хліб є символом Євхаристії.

Рушники на хресті. Оздобою та прикрасою хреста є сам Ісус Христос. Не потрібно навішувати на хрест усякі тряпки, бо хрест тоді є схожий на швабру, а не на хрест. Це є символ нашого спасіння і ми повинні в нього вдивлятись без перешкод.

Закривання дзеркал. Смерть є невидимою і не є особою, не має ані душі ані тіла. І тому в дзеркалі не можливо побачити смерть. Не потрібно на автомобілях закривати дзеркал, щоб не спричинити автокатастрофи, бо водій мусить бачити, що робиться навколо автомобіля. Так само не мусять машини їхати за похоронною процесією. Можуть сміливо випереджувати. Бо часом на кладовище потрібно йти дуже далеко і всі машини тягнуться за похороном. Це тільки людська видумка.

Промови та мітинги на кладовищі. Окрім священика ніхто не повинен проводити обряд похорону. А на всі інші промови потрібно мати дозвіл священика.

Відкрита труна під час процесії. Труна повинна бути закритою під час молитви, Літургії і процесії. Покійний не мусить дивитись з труни, бо він все бачить з Неба.

Роздавання гостинців на кладовищі. Молитись на похороні – це обов’язок усіх християн. А за обов’язок не платиться. Тому не потрібно роздавати гостинці і осмішитись перед людьми, які потім вас осудять.

Покладання їжі на гробах. Кожна їжа – це дар від Бога. Не можна їжі марнувати і залишати на гробах, бо приходять пси і розтягують все по цілому кладовищі. А тим більше не можна лити горілку на гріб, бо потрібно окроплювати свяченою водою і ставити свічку на гробі а не булочку.

І часто так є, що коли хтось помирає, то всі різні справи вирішуються відразу, а священика повідомляють в останню чергу. А мало би бути навпаки.

Отож подаємо певні правила що до похорону. Потрібно в усьому слухати священика і з ним радитись. Священик йде тільки на християнський похорон: без горілки, музики, обіду і інших забобонів та до тих людей, які мали щось спільне з Богом – ходили до костьолу, сповідались, причащались і не відреклись віри. Інакше похорон відбудеться без священика. Похорон католицький в обряді має три частини: молитва в домі померлого, Свята Меса в костьолі і молитва на кладовищі. Ці три речі мусять бути. Є різні винятки, які потрібно усталити зі священиком. Якщо запрошуєте священика на похорон, то майте на увазі, що все потрібно виконати по Божому і згідно зі вченням Церкви та вимогами обряду. Також потрібно подбати про транспорт для священика і якщо даємо пожертвування на костьол як вдячність за похорон, то не можете цього робити під час молитви, лише дискретно у вільнішому часі, чи при зголошенні похорону.

6 серпня 2012 Р. Б.

Урочистість Переображення Господнього

MODLITWY DODATKOWE DO RÓŻAŃCA - ДОДАТКОВІ МОЛИТВИ ДО РОЗАРІЯ

MODLITWY DODATKOWE DO RÓŻAŃCA

Chwała Ojcu i Synowi i Duchowi Świętemu.

Jak była na początku, teraz i zawsze i na wieki wieków. Amen.

Niech będzie pochwalony Przenajświętszy Sakrament.

Prawdziwe Ciało i Krew Pana naszego Jezusa Chrystusa. Teraz i zawsze i na wieki wieków. Amen.

O, Maryjo, bez grzechu pierworodnego poczęta,

Módl się za nami, którzy się do Ciebie uciekamy i za wszystkimi, którzy się do Ciebie nie uciekają, a zwłaszcza za nieprzyjaciółmi Kościoła Świętego i poleconymi Tobie.

O, Maryjo, Matko i Królowo duchowieństwa!

Módl się za nami, uproś dla nas licznych i świętych kapłanów, oraz gorliwe osoby zakonne i misyjne.

O, mój Jezu Miłosierny, odpuść nam nasze winy, zachowaj nas od ognia piekielnego i zaprowadź do Nieba wszystkie dusze,

I dopomóż szczególnie tym, którzy najbardziej potrzebują Twojego Miłosierdzia.

Wieczny odpoczynek racz zmarłym dać, Panie,

A światłość wiekuista niechaj im świeci na wieki wieków. Amen.

Dobry Jezu, a nasz Panie,

Daj im wieczne spoczywanie.

Panie, wysłuchaj modlitwy nasze,

A wołanie nasze niech do Ciebie przyjdzie.

Błogosławmy Panu.

Bogu chwała.

A dusze wiernych zmarłych

Przez Miłosierdzie Boże niech odpoczywają w pokoju wiecznym. Amen.

ДОДАТКОВІ МОЛИТВИ ДО РОЗАРІЯ

Слава Отцю і Сину і Святому Духові.

І нині , і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Нехай буде прославлене Пресвяте Таїнство.

Істине Тіло і Кров Господа нашого Ісуса Христа. Тепер і завжди, і на віки вічні. Амінь.

О, Маріє, без гріха первородного Зачата.

Молись за нас, які до Тебе прибігаємо і за усіх, які до Тебе не приходять, а особливо за ворогів Святої Церкви і Тобі відданих.

О, Маріє, Мати і Царице духовенства.

Молись за нас, випроси для нас численних і святих священиків, а також ревних осіб монаших та місійних.

О, мій Ісусе Милосердний, прости нам провини наші, визволи нас від вогню пекельного і приведи до Неба усі душі.

А особливо допоможи тим, які найбільше потребують Твого Милосердя.

Вічне спочивання даруй померлим, Господи.

А світло віковічне нехай їм світить на віки вічні. Амінь.

Ісусе Добрий і Милосердний.

Дай їм відпочинок мирний.

Господи, вислухай молитви наші.

А благання наші хай до Тебе прийдуть.

Благословімо Господа.

Богу слава.

А душі вірних померлих

Через Милосердя Боже нехай спочивають у мирі вічному. Амінь.

Opis obrzędu otwarcia

Opis obrzędu otwarcia



Ojciec Święty Benedykt XVI rozpoczyna swój list apostolski Porta fidei słowami: „Podwoje
wiary są dla nas zawsze otwarte”. Odwołując się do tych słów proponujemy posługiwać się
określeniem „otwarcie Roku Wiary”, a nie „rozpoczęcie Roku Wiary”. Słowo „otwarcie” ma
tu podwójne znaczenie. Z jednej strony mówi o tym, Ŝe wiara otwiera przed nami BoŜy świat,
w którym powinniśmy odwaŜniej wejść, a z drugiej strony przypomina, Ŝe ta sama wiara
skłania nas do szerszego otwarcia własnego Ŝycia na Boga. O tych prawdach przypominają
słowa psalmisty: „Bramy podnieście swe szczyty, unieście się odwieczne podwoje, aby mógł
wkroczyć Król chwały” (Ps 24,7.9).
PrzeŜycie obrzędu otwarcia Roku Wiary w pewnym sensie przedłuŜyłoby się w
doświadczenia całego roku. „Otwarcie” stawałoby się w kolejnych tygodniach coraz szerszym
„otwieraniem”, a więc coraz lepszym poznawaniem BoŜego świata, do którego jesteśmy
zaproszeni i coraz radośniejszym otwieraniem dla Jezusa drzwi własnego serca.
Obrzęd otwarcia Roku Wiary, zarówno w czwartek, jak i w niedzielę, miałoby zawierałby
trzy elementy.
Światło przyniesione w procesji wejścia
Pierwszy element obrzędu otwarcia Roku Wiary miałby miejsce na początku Mszy Świętej.
W procesji wejścia niesiony byłby szczególny znak światła. W parafiach, które juŜ przeŜyły
nawiedzenie obrazu Jezusa Miłosiernego, mógłby to ten lampion lub świeca, która
przypomina ogień miłosierdzia i wszystkie dary Miłosiernego Pana, w tym równieŜ dar wiary,
odnowiony i pogłębiony w czasie nawiedzenia.
Ten wyróŜniony znak światła mógłby być jednym ze znaków obecnych w kościele przez cały
Rok Wiary. Niesiony w procesji wejścia przypominałby równieŜ o tym, Ŝe światło wiary jest
przekazywane z pokolenia na pokolenie i teraz my jesteśmy stróŜami tego światła i tego
ognia.
W czasie głównej Mszy Świętej moŜna przeŜyć bardziej uroczystą procesję światła niosąc w
niej dwanaście świec lub lampionów. Byłby to znak mówiący o tym, Ŝe wiara została nam
przekazana przez Apostołów i dziś my nosimy w sobie to samo światło, które im przekazał
Chrystus.
Główne akty otwarcia Roku Wiary
Główna część obrzędu „otwarcia Roku Wiary” miałaby miejsce po homilii. Najpierw kapłan
w homilii przypomniałby prawdę, Ŝe wiara jest darem, który otrzymaliśmy i stale
otrzymujemy. W świetle słowa BoŜego wyjaśniłby znaczenie wszystkich części obrzędu
otwarcia, a następnie zaprosił zgromadzonych, aby wsłuchali się w wyznanie wiary, które on
wypowie w imieniu Kościoła. Słuchanie z uwagą wyznania wiary Kościoła byłoby dla
uczestników znakiem przyjęcia wszystkich prawd wiary w taki sposób, jak wyjaśnia je
Kościół.
Po wyznaniu wiary przez kapłana, zgromadzeni wierni zaśpiewaliby aklamację, np.: Chwała
Ojcu i Synowi i Duchowi Świętemu lub Niech będzie chwała i cześć. Śpiew ten, powtórzony
trzykrotnie, byłby znakiem dziękczynienia za dar otrzymanej wiary, a takŜe gotowości do
podjęcia trudu pogłębienia swojej wiary.
Wysłuchanie wyznania wiary oraz aklamacja dziękczynna byłyby w Ŝyciu poszczególnych
osób głównym znakiem wejścia w Rok Wiary. PrzeŜycia te kryją w sobie równieŜ
indywidualny program na Rok Wiary. Ma to być rok uwaŜniejszego wsłuchiwania się w głos
Boga oraz gorliwszej odpowiedzi na dar Jego obecności pośród nas.
Znak przekazany po zakończeniu Mszy Świętej
Zaleca się, aby po wspólnym błogosławieństwie i rozesłaniu zgromadzonych, w czasie
końcowej pieśni, udzielić chętnym indywidualnego błogosławieństwa na dobre przeŜycie
Roku Wiary i przekazać im znak, który będzie dla nich pomocą w ich wysiłku umocnienia
wiary oraz w trosce o rozwój wiary bliskich. Jest nim obrazek, który został juŜ wcześniej
omówiony. MoŜna ten obrazek połoŜyć przy wyjściu z kościoła, aby wszyscy chętni mogli je
sobie zabrać.
Zaleca się teŜ, aby umoŜliwić wszystkim chętnym przyjęcie indywidualnego
błogosławieństwa na Rok Wiary oraz samego znaku. Wręczenie go przez kapłana moŜe być
równieŜ zewnętrznym wyrazem tego, co dokonało się w czasie Mszy Świętej podczas
obrzędu otwarcia Roku Wiary. Tam miał miejsce akt przekazania wiary i odpowiedzi
zgromadzonych. O tym wydarzeniu i jego znaczeniu moŜe równieŜ przypomnieć
proponowany obrazek z całą treścią jaką w sobie kryje.

UROCZYSTOŚĆ OTWARCIA ROKU WIARY W PARAFII

UROCZYSTOŚĆ OTWARCIA ROKU WIARY W PARAFII

W kościele parafialnym naleŜy przygotować tron dla Ewangeliarza lub Pisma Świętego (jeśli
wcześniej go nie zainstalowano) oraz miejsca na ołtarzach bocznych dla Dokumentów Soboru
Watykańskiego II i Katechizmu Kościoła Katolickiego, wydanych w duŜym formacie przez
Pallottinum. Jeśli kościół lub kaplica nie ma bocznych ołtarzy naleŜy przygotować właściwe
miejsce dla tych ksiąg.
Podczas uroczystego otwarcia Roku Wiary winna palić się świeca paschalna, a chrzcielnica
powinna zostać wyeksponowana i udekorowana kwiatami.
Podczas procesji wejścia wnosi się: Ewangeliarz lub, jeśli parafia go nie posiada, Pismo
Święte, Dokumenty Soboru Watykańskiego II oraz Katechizm Kościoła Katolickiego.
Ewangeliarz składa się na ołtarzu, pozostałe księgi na przygotowanym miejscu tak, by były
dostępne dla osób, które chcą do nich zajrzeć.
Akt pokuty moŜna zastąpić aspersją, nawiązując do początków wiary, Chrztu świętego
kaŜdego z uczestników liturgii.
W liturgii Słowa powinny uczestniczyć róŜne stany Kościoła. Po homilii następuje wyznanie
wiary, które powinno być odśpiewane przez wszystkich zgromadzonych (potrzebna próba
śpiewu przed rozpoczęciem celebry).
W procesji z darami przyniesione zostaną: najstarsza księga chrztów parafii, jako znak
wdzięczności za wiarę naszych przodków oraz chleb, wino i woda.
Modlitwę wiernych odczytają parafianie: dorośli, młodzieŜ, dzieci.
Wychodząc z kościoła wierni otrzymują obrazek z Chrystusem Pantokratorem z sycylijskiej
katedry w Cefalu z tekstem Credo (oficjalna ikona Roku Wiary przygotowana przez
Pallottinum), lub inny stosowny obrazek.

ПОСЛАНИЕ БОГОРОДИЦЫ, ЦАРИЦЫ МИРА

http://www.kimberleeconwayireton.net/

ПОСЛАНИЕ БОГОРОДИЦЫ, ЦАРИЦЫ МИРА
от 2 октября 2012 года
«Дорогие дети!
Я призываю вас и прихожу к вам, потому что
нуждаюсь в вас - апостолах, чистых сердцем.
Я молюсь, и вы молитесь о том,
чтобы Дух Святой вас вдохновлял и вел,
чтобы Он просветил и наполнил вас любовью и смирением.
Молитесь, чтобы Он исполнил вас благодатью и милосердием.
Только тогда, дети Мои, вы сможете понять Меня.
Только тогда поймете Мою боль за тех,
кто еще не познал Божьей любви. Только тогда сможете
помочь Мне. Вы станете Моими посланниками
света любви Божьей, дабы освещать путь тем,
у кого есть глаза, но кто не желает видеть.
Я хочу, чтобы все Мои дети увидели Моего Сына.
Я хочу, чтобы все Мои дети познали Его Царство.
Я вновь призываю вас и прошу молиться о тех,
кого избрал Мой Сын.
Благодарю вас».

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ на місяць ЖОВТЕНЬ

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ на місяць ЖОВТЕНЬ

в Ружині та Зарудинцях

______________________________________________________

НЕДІЛЯ

         Ружин

8.30 – Адорація, Молитва на Розарію і Сповідь

9.00 - Свята Літургія (Парафіяльна) і Суплікації

         Зарудинці

11.30 – Сповідь

12.00 – Свята Літургія

Адорація, Молитва на Розарію, Суплікації і Сповідь

         Ружин

17.30 – Адорація, Молитва на Розарію і Сповідь

18.00 - Свята Літургія і Вечірня

ПОНЕДІЛОК

         Ружин

8.00 - Свята Літургія (разом з Утренею)

17.30 – Адорація, Молитва на Розарію і Сповідь

18.00 - Свята Літургія і Вечірня

         Молебень до Святого Павла Першого Пустельника

             

ВІВТОРОК

         Зарудинці

15.00 – Сповідь, Свята Літургія

Адорація, Молитва на Розарію і Сповідь

         Ружин

8.00 - Свята Літургія (разом з Утренею)

17.30 – Адорація, Молитва на Розарію і Сповідь

18.00 - Свята Літургія і Вечірня

         Молебень до Святого Антонія

СЕРЕДА

         Ружин

8.00 - Свята Літургія (разом з Утренею)

17.30 – Адорація, Молитва на Розарію і Сповідь

18.00 - Свята Літургія і Вечірня

         Молебень до Святого Йосифа

ЧЕТВЕР

         Ружин

8.00 - Свята Літургія (разом з Утренею)

17.30 – Адорація, Молитва на Розарію і Сповідь

18.00 - Свята Літургія і Вечірня

         Молебень про покликання

П’ЯТНИЦЯ

         Зарудинці

15.00 – Сповідь, Свята Літургія

Адорація, Молитва на Розарію і Сповідь

         Ружин

8.00 - Свята Літургія (разом з Утренею)

17.30 – Адорація, Молитва на Розарію і Сповідь

18.00 - Свята Літургія і Вечірня

         Молебень до Божого Милосердя

          

СУБОТА

         доїздні Парафії по селах

11.00 – Сповідь, Свята Літургія

Адорація, Молитва на Розарію і Сповідь хворих

Ружин

8.00 - Свята Літургія (разом з Утренею)

17.30 – Адорація, Молитва на Розарію і Сповідь

18.00 - Свята Літургія і Вечірня

         Молебень до Матері Божої Ченстоховської