Пастирський Лист Єпископів Київсько-Житомирської дієцезії з нагоди Року віри 2012

Пастирський Лист

Єпископів Київсько-Житомирської дієцезії

з нагоди Року віри 2012

Преподобні Отці священики,

дорогі сестри монахині,

усі брати і сестри в Ісусі Христі!

Звертаємося до Вас у зв’язку з тим, що цього року, в нашій римсько-католицькій Церкві, Папа Римський Бенедикт ХVI присвятив цей рік темі віри, який було відкрито 11 жовтня в базиліці Святого Петра у Ватикані.

«Додай нам віри». (Лк 17, 5) Це благання апостолів до Ісуса Христа котрі зрозуміли, що тільки через віру вони зможуть збудувати особисті відносини з Господом, та бути на висоті покликання, бути Його учнями. Це прохання було вмотивоване досвідченням їхнього обмеження. Не чулися бо, достатньо сильними, щоб вибачити брату. Віра є необхідною також для здійснення знаків, що свідчать про присутність Царства Божого у світі. Смоківниця, що висохла від самих коренів, послужила Ісусові, для утвердження учнів в вірі: «Майте віру в Бога. Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: Двигнись і кинься у море, та не сумніватиметься у своїм серці, лише віруватиме, що станеться те, що каже, – то буде йому так. Тому й кажу вам: Усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите, – і буде вам так». (Мк 11, 22-24).

Також євангеліст Матей підкреслює важливість віри для виконання великих справ. «Насправді я вам кажу: якщо матимете віру і не сумніватиметеся не тільки зможете робити те, що я зробив з цим деревом, але якщо скажете цій горі: «Двигнись і кинься в море! – воно станеться» (Мт 21, 21). Іноді, Господь Ісус докоряє «Дванадцятьом», за їхню малу віру. На питання, чому вони не змогли вигнати демона, Вчитель відповідає: «через вашу малу віру» (Мт 17, 20). На Тиверіадському морі, перед тим, як втихомирити бурю, Ісус звертається до учнів: «Чого ви лякливі, маловіри?» (Мт 8,26) потрібно довіритися Богові і Його провидінню, а не перейматися матеріальними благами. « коли зілля польове, яке сьогодні є, а завтра вкидають його до печі, Бог так одягає, то чи не багато більше вас, маловірні?» (Мт 6, 30; пор. Лк 12, 28).

Подібна ситуація повторюється перед розмноженням хлібів. Коли учні забули взяти хліб, перед тим як перейшли на другий берег, Господь Ісусу каже: «Чого перемовляєтесь між собою, маловіри, – тому, що не взяли хліба? І досі не збагнули? Чи ж ви не пам'ятаєте п'ятьох хлібів для п'ятьох тисяч, – а скільки ви кошів зібрали?» (Мт 16, 8-9). В Євангелії Матея особливе місце займає описання Ісуса, що йде по воді до апостолів, які були в човні. Та після того, як розвіяв їхній страх, сприймає умовну бажання Петра: «Господи, коли це ти, повели мені підійти водою до тебе!» (Мт 14, 28). На початку Петро йде по воді без труднощів, «Але, бачачи що вітер був сильний, злякався і занурюючись, крикнув: «Господи, рятуй мене!». Раптом Ісус «простягнув руку, схопив його і каже йому: «Маловіре; чого засумнівався?». (Мт 14, 30-31). Разом Ісус і Петро сідають до човна і вітер втихає. Учні, свідки цього явлення упали ниць, простерлися перед Господом і чинять повне визнання віри: «Ти істинно – Син Божий!». (Мт 14, 33).

В особі Петра можна розпізнати внутрішній стан багатьох віруючих, так само як цілих християнських спільнот, у багатьох країнах та передусім в державах давньої Євангелізації. Різні партикулярні Церкви, в дійсності пізнали не тільки віддалення віруючих, від сакраментального життя та християнських практик через малу віру, але чимало є таких що взагалі втратили віру (Мт 17, 17; 13, 58). Разом з тим, немало церков досвідчує також після першого ентузіазму стомлення та страх перед складними ситуаціями сучасного світу. Подібно як Петро, бояться неприязної атмосфери, спокус різного характеру, а також викликів, які є понад людські сили. Як для Петра, також і для віруючих, спасіння приходить тільки від Господа Ісуса. Тільки Він може простягнути руку і скерувати на безпечне місце дорогою віри.

Ці короткі роздуми про віру в Євангелії нам допомагають побачити тему XIII Синоду єпископів: «Нова Євангелізація для переказу християнської віри». Важливість віри в такому контексті, представляється ще більш зміцненою рішенням Святого Отця Бенедикта XVI про відкриття Року Віри котрий офіційно розпочалося 11 жовтня 2012 року, тобто в 50-ту річницю (11.10.1962) відкриття ІІ Ватиканського Екуменічного Собору і в 20-ту (11.10.1991) річницю видання Катехизму Католицької Церкви.

Ще один раз справдиться слово Господа Ісуса скероване до Апостола Петра, скелі на котрій Господь побудував свою Церкву. (пор. Мт 16, 19): « я молився за тебе, щоб віра твоя не ослабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів» (Лк 22, 32). Ще раз перед нами відкриються «Двері Віри» (Діян 14, 27).

Як завжди, також і сьогодні, євангелізація має за ціль переказ християнської віри. Вона стосується на першому місці, спільноти учнів Ісуса Христа, зорганізованих в локальні церкви, віруючі котрих регулярно збираються для Літургійних святкувань, слухають Слово Боже, приймають таїнства, особливо Євхаристію, турбуючись про дальший переказ скарбу віри членам їхніх родин, їхніх спільнот, їхніх парафій. Це вони роблять за посередництвом пропозицій і свідчення християнського життя, катехуменат, катехеза та діла милосердя. Йдеться про євангелізацію в загальному розумінні, як регулярну дію Церкви.

З допомогою Святого Духа, ця Євангелізація так мовлячи, звичайна, повинна бути оживлена новою завзятістю. Необхідно шукати нові методи і нові яскраві форми для того щоб передати сучасній людині одвічну істину Ісуса Христа, завжди нове джерело всякої новини. Тільки солідна і міцна віра, властива мученикам, спроможна оживити безліч пасторальних проектів середнього та широкого діапазону, вселити життя в існуючі структури, розбудити пасторальну креативність на висоті, що є необхідна для сучасної людини, а також відповідна до очікувань нинішнього суспільства. Відновлений динамізм християнських спільнот надасть новий імпульс також і місійній діяльності (Missio ad gentes), потрібній сьогодні як ніколи, маючи на увазі чисельність людей, які не знають Ісуса Христа, не тільки в далеких країнах, але також в краях старої євангелізації.

Оживляючись Святим Духом, християни будуть більше вразливі на братів і сестер котрі хоча були хрещені віддалилися від Церкви та християнських практик. До них в особливий спосіб керується нова євангелізація, щоб допомогти їм відкрити красу християнської віри й радості з особистої зустрічі з Господом Ісусом в Церкві, і спільноті віруючих. Бог добрий і милосердний, постійно простягає свою руку до людини і до Церкви, завжди готовий виконати справедливість для своїх вибраних. Вони ж, в свою чергу, запрошені схопитися за Його руку і з вірою просити допомоги. Ця умова є надзвичай актуальна, оскільки про це говорить сам Ісус: «Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру?» (Лк 18, 8). З цієї рації, також сьогодні Церква й християни повинні гаряче молитися: «Вірю, поможи моєму невірству!». (Мк 9, 24).

Дорогі брати і сестри, для того щоб наше християнське життя відповідало цим очікуванням і потребам Церкви наших часів, будемо молитися про благодать Духа Святого, «якого вилив на нас щедро через Ісуса Христа, нашого Спаса». (Тита 3, 6) благаючи ще раз Господа Ісуса: «додай нам віри!». (Лк 17, 5).

Протягом цього року в парафіях нашої Дієцезії, кожної першої неділі перед Святою Службою буде проведена в костьолі передмесальна катехиза з наміром поглибити знання Євхаристійної Літургії, а також закріпити духовні плоди І-го Євхаристійного Конгресу. Крім того, заохочую настоятелів парафій протягом поточного року проголошувати катехитичні проповіді щоб поглибити знання нашої віри представленої в Катехизмі Католицької Церкви 20 річницю якого ми обходимо.

Користуючись нагодою виражаємо всім свою повагу, а також з серця на цей рік уділяємо Апостольське благословення.

Дано у Києві 4.10.2012 року

Архієпископ Петро Мальчук

дієцезіальний єпископ-ординарій

Київсько-Житомирський

Єпископ Станіслав Широкорадюк

єпископ-помічник

Київсько-Житомирський

Єпископ Віталій Скомаровський

єпископ-помічник

Київсько-Житомирський

Пастирський лист обов’язково прочитати в усіх парафіях в неділю, 14 жовтня 2012 року,
на кожній Службі Божій