Таїнства
Таїнства – це видимий знак невидимої Божої благодаті. Їх є сім і вони охоплюють усі важливі хвилини життя християнина.
Таїнство Хрещення
Через хрещення ми звільняємось від гріха і відроджуємось як діти Божі, стаємо членами Христа, і вщеплені в Церкву, стаємо учасникамиїї місії. Головний обряд Хрещення полягає у занурюванні у воду кандидата або ж у поливанні його голови водою, закликаючи Пресвяту Трійцю, тобто Отця і Сина і Святого Духа.
- ті, що вмирають за віру,оглашенні і всі люди, які під впливом благодаті, на знаючи Церкви, щиро шукають Бога і намагаються сповнити Його волю, можуть спастися, навіть якщо не отримали Хрещення;
- Хрещення уділяється дітям, бо воно є ласкою і даром Божим який не передбачає заслуг людини; діти охрещені у вірі Церкви;
- щодо дітей, які померли без Хрещення, то церковна Літургія закликає нас мати надію на Боже милосердя і молитися за їхнє спасіння;
- звичайно таїнство Хрещення здійснюють єпископ або священик, а в Латинській Церкві – також диякон.
У разі необхідності хрестити може кожний, навіть неохрещений, якщо має для цього намір і вживає тринітарну формулу Хрещення.(Необхідний намір – це бажання робити те, що робить Церква, коли вона хрестить);
- щоб благодать Хрещення могла розвиватись, важливою є допомога батьків, особливо хресного батька і хресної матері, які повинні бути глибоко віруючими, здатними і готовими допомогти новоохрещеному – дитині чи дорослому-на його шляху християнського життя.
Містичне значення відправи обряду хрещення:
1. Знак Хреста початку Сл.Божої витискає печать Христа на тому, хто Йому належатиме.
2. Голошення Слова Божого освітлює об’явлену правду кандидатам та згромадженню і викликає відповідь віри, невіддільну від Хрещення.
3. Вода для Хрещення посвячується молитвою Епіклези ( або в ту хвилину, або в Пасхальну ніч).
4. Занурення або поливання означає смерть для гріха і входження в життя Пресвятої Трійці.
5. Помазання святим миром означає передавання дару Святого Духа новоохрещеному.
6. Білий одяг символізує, що охрещений «одягнувся в Христа» і воскрес із Христом.
7. Свічка, запалена від пасхальної свічки, означає, що Христос осяяв новоохрещеного.
8. Урочисте благословення завершує відправу Хрещення.
Через хрещення ми звільняємось від гріха і відроджуємось як діти Божі, стаємо членами Христа, і вщеплені в Церкву, стаємо учасникамиїї місії. Головний обряд Хрещення полягає у занурюванні у воду кандидата або ж у поливанні його голови водою, закликаючи Пресвяту Трійцю, тобто Отця і Сина і Святого Духа.
- ті, що вмирають за віру,оглашенні і всі люди, які під впливом благодаті, на знаючи Церкви, щиро шукають Бога і намагаються сповнити Його волю, можуть спастися, навіть якщо не отримали Хрещення;
- Хрещення уділяється дітям, бо воно є ласкою і даром Божим який не передбачає заслуг людини; діти охрещені у вірі Церкви;
- щодо дітей, які померли без Хрещення, то церковна Літургія закликає нас мати надію на Боже милосердя і молитися за їхнє спасіння;
- звичайно таїнство Хрещення здійснюють єпископ або священик, а в Латинській Церкві – також диякон.
У разі необхідності хрестити може кожний, навіть неохрещений, якщо має для цього намір і вживає тринітарну формулу Хрещення.(Необхідний намір – це бажання робити те, що робить Церква, коли вона хрестить);
- щоб благодать Хрещення могла розвиватись, важливою є допомога батьків, особливо хресного батька і хресної матері, які повинні бути глибоко віруючими, здатними і готовими допомогти новоохрещеному – дитині чи дорослому-на його шляху християнського життя.
Містичне значення відправи обряду хрещення:
1. Знак Хреста початку Сл.Божої витискає печать Христа на тому, хто Йому належатиме.
2. Голошення Слова Божого освітлює об’явлену правду кандидатам та згромадженню і викликає відповідь віри, невіддільну від Хрещення.
3. Вода для Хрещення посвячується молитвою Епіклези ( або в ту хвилину, або в Пасхальну ніч).
4. Занурення або поливання означає смерть для гріха і входження в життя Пресвятої Трійці.
5. Помазання святим миром означає передавання дару Святого Духа новоохрещеному.
6. Білий одяг символізує, що охрещений «одягнувся в Христа» і воскрес із Христом.
7. Свічка, запалена від пасхальної свічки, означає, що Христос осяяв новоохрещеного.
8. Урочисте благословення завершує відправу Хрещення.
Таїнство Миропомазання (Конфірмації)
Через Таїнство Миропомазання зв’язок охрещених із Церквою стає досконалішим, вони збагачуються особливою силою Святого Духа і зобов’язані сильніше поширювати і захищати віру словом і ділом як справжні свідки Христа.
Знаки Миропомазання:
Помазання святим миром є знаком посвячення.
Миропомазаний отримує «знак» - печать Святого Духа.
Ця печать означає цілковиту належність до Христа і вічне служіння Йому, а також обітницю Божої опіки в час випробувань.
Відправа розпочинається відновленням обітниць Хрещення і визнанням віри тих, хто буде миропомазаний. Потім єпископ простирає руки над головами усіх, хто миропомазується і молиться про вилиття Святого Духа.
Далі – помазання чола миром під час покладання рук і словами « Прийми печать дару Святого Духа»
Щоб прийняти Миропомазання, треба перебувати в стані благодаті. Слід прийняти Таїнство Покаяння, наполегливішою молитвою треба приготуватися до покірного і відкритого прийняття сили і ласк Святого Духа. Для Миропомазання кандидати повинні шукати духовної допомоги хресних батьків. Уділити Таїнство Миропомазання може єпископ. (Якщо християнинові загрожує небезпека смерті, то кожний священик може уділити йому Миропомазання).
Таїнство Миропомазання може прийняти той, хто досягнув віку розсудливості і належно до цього приготувався.
Через Таїнство Миропомазання зв’язок охрещених із Церквою стає досконалішим, вони збагачуються особливою силою Святого Духа і зобов’язані сильніше поширювати і захищати віру словом і ділом як справжні свідки Христа.
Знаки Миропомазання:
Помазання святим миром є знаком посвячення.
Миропомазаний отримує «знак» - печать Святого Духа.
Ця печать означає цілковиту належність до Христа і вічне служіння Йому, а також обітницю Божої опіки в час випробувань.
Відправа розпочинається відновленням обітниць Хрещення і визнанням віри тих, хто буде миропомазаний. Потім єпископ простирає руки над головами усіх, хто миропомазується і молиться про вилиття Святого Духа.
Далі – помазання чола миром під час покладання рук і словами « Прийми печать дару Святого Духа»
Щоб прийняти Миропомазання, треба перебувати в стані благодаті. Слід прийняти Таїнство Покаяння, наполегливішою молитвою треба приготуватися до покірного і відкритого прийняття сили і ласк Святого Духа. Для Миропомазання кандидати повинні шукати духовної допомоги хресних батьків. Уділити Таїнство Миропомазання може єпископ. (Якщо християнинові загрожує небезпека смерті, то кожний священик може уділити йому Миропомазання).
Таїнство Миропомазання може прийняти той, хто досягнув віку розсудливості і належно до цього приготувався.
Таїнство Євхаристії
Це Таїнство Ісус Христос встановив на Тайній Вечері напередодні своєї смерті на хресті. Таїнство здійснюється під час кожної Божественної Літургії, яка є безкровною хресною Жертвою Христа.
Коли священик промовляє слова Ісуса Христа:
«Це є Тіло Моє», «Це є Кров Моя», хліб і вино перетворюються у Тіло і Кров Христа силою Святого Духа, якого він закликає.
Коли під час Святої Літургії віруючі приймають Святі Дари (причащаються), сам Ісус Христос входить в їхні душі, зцілює та освячує їх.
Після перетворення дарів у кожній частині хліба і вина перебуває весь Розіп’ятий і Воскреслий Спаситель в усій повноті своєї Божественної і людської природи. Відвідуючи нашу душу, Христос приносить з собою силу та різноманітні дари, що необхідні нам для духовного життя. Це відповідь Бога на всі наші благання і жертви, а також доказ прощення та примирення.
Причащатися у католицькій Церкві може той, хто є охрещений, хто є підготовлений до цього таїнства, хто на серці не має важкого гріха.
Святе Причастя слід приймати часто (під час Святої Літургії), навіть щоденно. З поважної причини можна приймати Святе Причася і поза Літургією. Проте не можна забувати про відповідне для цього приготування. Безпосереднім приготуванням до Святого Причастя є молитва й обов’язковий піст протягом однієї години перед Причастям. Пресвята Євхаристія – «джерело і вершина нашого християнського життя». Невичерпне багатство цього таїнства виражається у різних назвах, які йому даються: Євхаристія, Вечеря Господня, Ламання хліба, Євхаристійне зібрання, Спомин страстей і Воскресіння Христа, Свята Жертва, Свята і Божественна Літургія, Причастя, Свята Меса.
Це Таїнство Ісус Христос встановив на Тайній Вечері напередодні своєї смерті на хресті. Таїнство здійснюється під час кожної Божественної Літургії, яка є безкровною хресною Жертвою Христа.
Коли священик промовляє слова Ісуса Христа:
«Це є Тіло Моє», «Це є Кров Моя», хліб і вино перетворюються у Тіло і Кров Христа силою Святого Духа, якого він закликає.
Коли під час Святої Літургії віруючі приймають Святі Дари (причащаються), сам Ісус Христос входить в їхні душі, зцілює та освячує їх.
Після перетворення дарів у кожній частині хліба і вина перебуває весь Розіп’ятий і Воскреслий Спаситель в усій повноті своєї Божественної і людської природи. Відвідуючи нашу душу, Христос приносить з собою силу та різноманітні дари, що необхідні нам для духовного життя. Це відповідь Бога на всі наші благання і жертви, а також доказ прощення та примирення.
Причащатися у католицькій Церкві може той, хто є охрещений, хто є підготовлений до цього таїнства, хто на серці не має важкого гріха.
Святе Причастя слід приймати часто (під час Святої Літургії), навіть щоденно. З поважної причини можна приймати Святе Причася і поза Літургією. Проте не можна забувати про відповідне для цього приготування. Безпосереднім приготуванням до Святого Причастя є молитва й обов’язковий піст протягом однієї години перед Причастям. Пресвята Євхаристія – «джерело і вершина нашого християнського життя». Невичерпне багатство цього таїнства виражається у різних назвах, які йому даються: Євхаристія, Вечеря Господня, Ламання хліба, Євхаристійне зібрання, Спомин страстей і Воскресіння Христа, Свята Жертва, Свята і Божественна Літургія, Причастя, Свята Меса.
Таїнство Покаяння і Примирення
Святе Таїнство Покаяння і Примирення – це велика таємниця Божої любові та милосердя до грішних. Бо, коли ми омиті з наших гріхів через Святе хрещеня та обдаровані освячуючою благодаттю, знову чинимо через свою слабкість нові гріхи, то Господь не відкидає нас і не відвертається від нас. А, навпаки, знову готовий нам простити, якщо ми щиро каємось та вирішуємо виправитись. Але для отримання Його прощення Він вимагає від нас визнати нашу провину перед священиком та з його уст отримати відпущення наших гріхів. Ісус чекає нашого покаяння та рішення виправитися. Адже після свого Воскресіння Христос сказав апостолам, а через них – всім їхнім спадкоємцям – єпископам та священикам: «Прийміть Духа Святого: кому відпустите гріхи, тим відпустяться, а кому затримаєте, затримаються» (Йн 20. 22-23). Святе Таїнство Покаяння називається також Сповіддю, тобто визнанням гріхів перед священиком. Але сповідь – це тільки одна умова Таїнства Покаяння. Щоб гідно прийняти це святе Таїнство, треба:
1. Усвідомити собі свої гріхи під час іспиту совісті.
2. Розкаятись у скоєних гріхах.
3. Прийняти тверде рішення виправитися.
4. Щиро визнати свої гріхи перед священиком.
5. Відшкодувати матеріальні і моральні збитки скривдженим.
Якщо священика немає ми повинні викликати в собі почуття розкаяння та постановити виправитися. А при найближчій нагоді визнати свої гріхи перед священиком. Тоді Господь прощає нам наші гріхи, навіть якщо промине багато часу, поки ми зустрінемо священика.
Святе Таїнство Покаяння і Примирення – це велика таємниця Божої любові та милосердя до грішних. Бо, коли ми омиті з наших гріхів через Святе хрещеня та обдаровані освячуючою благодаттю, знову чинимо через свою слабкість нові гріхи, то Господь не відкидає нас і не відвертається від нас. А, навпаки, знову готовий нам простити, якщо ми щиро каємось та вирішуємо виправитись. Але для отримання Його прощення Він вимагає від нас визнати нашу провину перед священиком та з його уст отримати відпущення наших гріхів. Ісус чекає нашого покаяння та рішення виправитися. Адже після свого Воскресіння Христос сказав апостолам, а через них – всім їхнім спадкоємцям – єпископам та священикам: «Прийміть Духа Святого: кому відпустите гріхи, тим відпустяться, а кому затримаєте, затримаються» (Йн 20. 22-23). Святе Таїнство Покаяння називається також Сповіддю, тобто визнанням гріхів перед священиком. Але сповідь – це тільки одна умова Таїнства Покаяння. Щоб гідно прийняти це святе Таїнство, треба:
1. Усвідомити собі свої гріхи під час іспиту совісті.
2. Розкаятись у скоєних гріхах.
3. Прийняти тверде рішення виправитися.
4. Щиро визнати свої гріхи перед священиком.
5. Відшкодувати матеріальні і моральні збитки скривдженим.
Якщо священика немає ми повинні викликати в собі почуття розкаяння та постановити виправитися. А при найближчій нагоді визнати свої гріхи перед священиком. Тоді Господь прощає нам наші гріхи, навіть якщо промине багато часу, поки ми зустрінемо священика.
Про іспит совісті
Робити іспит совісті – це означає пригадати собі усі вчинені гріхи і розкаятись у них. Хто сповідається вперше повинен пригадати собі гріхи, вчинені під час свідомого життя, коли вже міг розпізнати що є добро, а що – зло. Той, хто уже сповідався, під час іспиту совісті пригадує усі гріхи, вчинені після останньої сповіді. Тут дуже важливо вміти прислухатись до голосу своєї совісті. Від цього залежить наскільки наша сповідь буде щирою.
На початку іспиту совісті потрібно помолитись до Святого Духа, щоб Він допоміг пригадати здійснені злі вчинки.
Потім варто подумати:
1. Коли ти останнього разу сповідався?
2. Чи була сповідь дійсною, тобто, чи ти, сповідаючись, не затаїв якогось гріха?
3. Чи каявся ти у скоєному злі і чи виконав покуту?
Якщо якоїсь із цих умов не було дотримано, потрібно про це сказати священикові, бо, якщо попередня сповідь була недійсною, то її треба повторити. Після цього необхідно згадати Божі та церковні заповіді та запитати себе, скільки разів ці гріхи було допущено, особливо тяжкі.
Таїнство Єлеопомазання
Таїнство Єлеопомазання хворих має на меті вділити християнинові особливу благодать, коли він має труднощі, пов’язані зі станом важкої хвороби або зі старістю. Щораз, коли християнин важко хворіє, він може прийняти Єлеопомазання, а також тоді, коли його стан погіршується. Суть відправи цього Таїнства полягає в помазанні чола і рук хворого.
Це помазання супроводжується літургійною молитвою священика, яка просить особливої благодаті цього Таїнства.
Уділяти це Таїнство можуть лише священики, використовуючи єлей, освячений єпископом.
Наслідками особливої балагодаті таїнства Єлеопомазання хворих є:
- з’єднання хворого з терпіннями Христа для свого добра і добра всієї Церкви;
- зміцнення, мир і відвага зносити по-християнськи страждання хвороби або старість;
- прощення гріхів, якщо хворий не зміг його отримати через таїнство Покаяння;
- відновлення здоров’я, якщо це служить духовному добру;
- приготування до переходу у вічне життя.
Таїнство Єлеопомазання хворих має на меті вділити християнинові особливу благодать, коли він має труднощі, пов’язані зі станом важкої хвороби або зі старістю. Щораз, коли християнин важко хворіє, він може прийняти Єлеопомазання, а також тоді, коли його стан погіршується. Суть відправи цього Таїнства полягає в помазанні чола і рук хворого.
Це помазання супроводжується літургійною молитвою священика, яка просить особливої благодаті цього Таїнства.
Уділяти це Таїнство можуть лише священики, використовуючи єлей, освячений єпископом.
Наслідками особливої балагодаті таїнства Єлеопомазання хворих є:
- з’єднання хворого з терпіннями Христа для свого добра і добра всієї Церкви;
- зміцнення, мир і відвага зносити по-християнськи страждання хвороби або старість;
- прощення гріхів, якщо хворий не зміг його отримати через таїнство Покаяння;
- відновлення здоров’я, якщо це служить духовному добру;
- приготування до переходу у вічне життя.
Таїнство Священства
Уся Церква є священичим народом. Завдяки Хрещенню всі вірні беруть участь у священстві Христа. Ця участь названа «загальним священством вірних». На його основі і для його служби існує інша участь у місії Христа, передавана через Таїнство Священства ( Рукоположення), завданням якого є служити в спільноті в ім’я і в особі Христа-Голови.
Від початків рукоположне служіння вділювалось і виконувалось на трьох ступенях: єпископському, пресвітерському і дияконському.
Єпископ отримує повноту Таїнства Рукоположення, яке залучає його до Колегії Єпископів і робить його видимим главою довіреної йому єпархії. Єпископи як наступники апостолів і члени Колегії несуть свою частку в апостольській відповідальності і місії всієї Церкви під владою Римського Архиєрея, наступника св.Петра.
Священики об’єднані з єпископами у священичній гідності і водночас залежать від них у виконуванні своїх пастирських функцій; вони покликані, щоб бути мудрими співпрацівниками єпископів; навколо своїх єпископів вони формують пресвітерат, який разом із єпископами несе відповідальність за єпархію. Від єпископа вони отримують обов’язок керувати парафіяльною спільнотою або здійснювати конкретну церковну функцію. Диякони є служителями, рукоположеними для виконання завдань служіння Церкві; вони не отримують службового священства, але свячення дає їм важливі функції служіння Слову Божому, у здійсненні Божого культу, у пастриській діяльності і харитативній службі. Ці завдання вони повинні виконувати під пастирською владою свого єпископа.
Церква уділяє таїнства Рукоположення тільки охрещеним чоловікам, придатність яких до сповнення служби було належно перевірена.
Відповідальність і право допускати когось до прийняття священства належить владі Церкви. Уділення цього таїнства належить єпископам.
Уся Церква є священичим народом. Завдяки Хрещенню всі вірні беруть участь у священстві Христа. Ця участь названа «загальним священством вірних». На його основі і для його служби існує інша участь у місії Христа, передавана через Таїнство Священства ( Рукоположення), завданням якого є служити в спільноті в ім’я і в особі Христа-Голови.
Від початків рукоположне служіння вділювалось і виконувалось на трьох ступенях: єпископському, пресвітерському і дияконському.
Єпископ отримує повноту Таїнства Рукоположення, яке залучає його до Колегії Єпископів і робить його видимим главою довіреної йому єпархії. Єпископи як наступники апостолів і члени Колегії несуть свою частку в апостольській відповідальності і місії всієї Церкви під владою Римського Архиєрея, наступника св.Петра.
Священики об’єднані з єпископами у священичній гідності і водночас залежать від них у виконуванні своїх пастирських функцій; вони покликані, щоб бути мудрими співпрацівниками єпископів; навколо своїх єпископів вони формують пресвітерат, який разом із єпископами несе відповідальність за єпархію. Від єпископа вони отримують обов’язок керувати парафіяльною спільнотою або здійснювати конкретну церковну функцію. Диякони є служителями, рукоположеними для виконання завдань служіння Церкві; вони не отримують службового священства, але свячення дає їм важливі функції служіння Слову Божому, у здійсненні Божого культу, у пастриській діяльності і харитативній службі. Ці завдання вони повинні виконувати під пастирською владою свого єпископа.
Церква уділяє таїнства Рукоположення тільки охрещеним чоловікам, придатність яких до сповнення служби було належно перевірена.
Відповідальність і право допускати когось до прийняття священства належить владі Церкви. Уділення цього таїнства належить єпископам.
Таїнство Подружжя
Таїнство Подружжя означає єдність Христа і Церкви. Вона дає подружжю благодать любити один одного любов’ю, якою Христос полюбив Церкву; благодать Таїнства вдосконалює таким чином людську любов подружжя, зміцнює їх нерозривну єдність та освячує їх на шляху до вічного життя. Подружжя базується на згоді тих, що беруть шлюб, тобто, на бажанні віддати себе одне одному, взаємно і остаточно, з метою жити в союзі вірної і плідної любові. Оскільки шлюб ставить подружжя у публічний стан життя в Церкві, то треба, щоб він відбувався публічно, під час літургійної відправи перед священиком, свідками та спільнотою вірних.
Єдність, нерозривність, відкритість до плідності належать до сутності подружжя. Полігамія несумісна з єдністю подружжя; розлучення розділяє те, що Бог з’єднав; відмова від плідності позбавляє подружнє життя від його найпрекраснішого дару – дитини.
Повторене одруження розлучених при живому законному членові подружжя суперечить задумові і законові Божому, якого навчив Христос.
Християнське родинне вогнище є місце, де дітям вперше звіщається віра. Ось чому родинний дім слушно названо «домашньою Церквою», спільнотою благодаті і молитви, школою людських чеснот і християнської любові.
( за матеріалами Катехизму Католицької Церкви, Синод Української Греко-Католицької Церкви, 2002 р.Б., Християнський молитовник, видання VI, Вінниця 2006)
Таїнство Подружжя означає єдність Христа і Церкви. Вона дає подружжю благодать любити один одного любов’ю, якою Христос полюбив Церкву; благодать Таїнства вдосконалює таким чином людську любов подружжя, зміцнює їх нерозривну єдність та освячує їх на шляху до вічного життя. Подружжя базується на згоді тих, що беруть шлюб, тобто, на бажанні віддати себе одне одному, взаємно і остаточно, з метою жити в союзі вірної і плідної любові. Оскільки шлюб ставить подружжя у публічний стан життя в Церкві, то треба, щоб він відбувався публічно, під час літургійної відправи перед священиком, свідками та спільнотою вірних.
Єдність, нерозривність, відкритість до плідності належать до сутності подружжя. Полігамія несумісна з єдністю подружжя; розлучення розділяє те, що Бог з’єднав; відмова від плідності позбавляє подружнє життя від його найпрекраснішого дару – дитини.
Повторене одруження розлучених при живому законному членові подружжя суперечить задумові і законові Божому, якого навчив Христос.
Християнське родинне вогнище є місце, де дітям вперше звіщається віра. Ось чому родинний дім слушно названо «домашньою Церквою», спільнотою благодаті і молитви, школою людських чеснот і християнської любові.
( за матеріалами Катехизму Католицької Церкви, Синод Української Греко-Католицької Церкви, 2002 р.Б., Християнський молитовник, видання VI, Вінниця 2006)
Немає коментарів:
Дописати коментар