Душпастирський лист Ружинської Парафії про похорони

Душпастирський лист Ружинської Парафії про похорони

ЧОМУ МЕНЕ ОБМАНУЛИ?

Притча: Було двоє друзів. Один віруючий, який завжди ходив до костьолу, молився, був міністрантом, а другий був з невіруючої сім'ї. І просив часто цей міністрант свого друга, щоб він пішов з ним до костьолу, а той постійно відмовлявся і казав, що мусить відробити домашнє завдання зі школи, пізніше приготуватись до вступних екзаменів, знайти роботу, побудувати дім. І так відкладав з року на рік молитву і Бога. А ще в дома йому казали, що коли хочеш бути людиною з великої літери, то мусиш гарно і багато вчитись, здобути зо два дипломи, мати добру роботу, багато грошей, гарну жінку, прекрасних дітей, багату хату, дорогу машину – і тоді будеш щасливий. І він так йшов за цим лозунгом, як його повчали в дома. Вже цей віруючий товариш не був йому потрібен, минали роки і він справді добився всього в житті на що сподівався – мав дім, не одну машину, жінку, дітей, свою фірму, багато грошей, але не мав Бога. Одного дня щось його в середині заболіло, звернувся він до лікаря і після обстеження лікар йому сказав, що він хворий на рак і потрібно швидко готуватись до смерті. Цей молодий чоловік розчарований вибігає на поріг поліклініки і на весь голос кричить: «Чому мене обманули? Чому мені ніхто не сказав, що існує смерть?»

       Дорогий Брате і Сестро! Тебе ніхто не обманув, що смерті не має. Ти часто є свідком багатьох похоронів і може не задумуєшся над цим, який би ти хотів мати похорон і, найголовніше, як би ти хотів помирати.

       Отож сьогодні читаючи цей лист, подумай, як повинен виглядати похорон і як тобі потрібно приготуватись до зустрічі з Богом. Дуже часто, на жаль, багато наших похоронів є запереченням того, що ми є християнами. На цих похоронах не має нічого, що би могло засвідчити про те, що ми є віруючими людьми. Можемо навести певні приклади:

Музика. Музика є різною, веселою, сумною. Найчастіше ми з музикою веселимося на весіллі, днях народженні, випровадженні до війська, на дискотеках. Але не тоді, коли вся родина сумує і коли не час на гуляння, і коли музика перешкоджає в молитві. На цей час потрібно співати набожні пісні та відмовляти молитви за покійного.

Обіди та вечері. Гостинність – це заслуга перед Богом. Але коли найближчі сусіди збігаються на похорон заради того, щоб поїсти, то таких друзів родині померлого не потрібно. І в такому разі з похорону робиться весілля і поганство. Замість того, щоб молитись і побути біля померлого, щоб віддати йому останню пошану, то рідні бігають по кухні і по базару, щоб нагодувати все село. А тим більше коли є на похоронах випивка, то в такому разі ми не можемо казати, що ми віримо в Бога. Не раз люди говорять, щ0о їм не шкода для мами чи тата хліба. Це вже кажуть після смерті. А потрібно було за життя подумати про хліб для батьків.

Прощання з порогами. Колись люди відчуваючи близькість смерті, скликати рідних і прощались з ними залишаючи гарний родинний заповіт батька чи матері. А нині люди часто вмирають несподівано, бо без Бога і не встигають попрощатись. Тому хтось видумав прощання через те, що гойдають труну на порозі. Це не є повага до покійного, а сміховисько і дитяча невихованість.

Перевертання крісел. Люди думають, що смерть сидить на кріслі біля покійного і коли випроваджують тіло померлого з дому, хочуть таким чином вигнати смерть з хати. Це є забобони. Бо не тільки релігійної суті там не має, але й навіть культури.

Закривання дверей. Смерть ніколи не заходить дверима, а приходить у вимірі часу. Через швидке замикання дверей за покійником ми вчимо молодше покоління забобонів і життя у страшному нереальному і неправдивому житті. А часто в домі залишаються люди, які йдуть за труною і перед їхніми очима замикаються двері. Це дуже образливий жест.

Недопускання дітей до покійного. Діти повинні знати, що існує смерть і їх потрібно до цього готувати. Найкраще це зроблять батьки, які пояснюють дітям, що любов їхня триває по за границями смерті, у вічному вимірі, бо є вона від Бога. А відганяти дітей від покійного не можна, бо діти потім зростають в страху перед смертю і бояться кожної тіні.

Хліб на труні. Хліб – це святе. Хліб ми цілуємо і стараємось шанобливо споживати. А труна не є гідним місцем для хліба. Це попросту профанація Божого дару, бо хліб є символом Євхаристії.

Рушники на хресті. Оздобою та прикрасою хреста є сам Ісус Христос. Не потрібно навішувати на хрест усякі тряпки, бо хрест тоді є схожий на швабру, а не на хрест. Це є символ нашого спасіння і ми повинні в нього вдивлятись без перешкод.

Закривання дзеркал. Смерть є невидимою і не є особою, не має ані душі ані тіла. І тому в дзеркалі не можливо побачити смерть. Не потрібно на автомобілях закривати дзеркал, щоб не спричинити автокатастрофи, бо водій мусить бачити, що робиться навколо автомобіля. Так само не мусять машини їхати за похоронною процесією. Можуть сміливо випереджувати. Бо часом на кладовище потрібно йти дуже далеко і всі машини тягнуться за похороном. Це тільки людська видумка.

Промови та мітинги на кладовищі. Окрім священика ніхто не повинен проводити обряд похорону. А на всі інші промови потрібно мати дозвіл священика.

Відкрита труна під час процесії. Труна повинна бути закритою під час молитви, Літургії і процесії. Покійний не мусить дивитись з труни, бо він все бачить з Неба.

Роздавання гостинців на кладовищі. Молитись на похороні – це обов’язок усіх християн. А за обов’язок не платиться. Тому не потрібно роздавати гостинці і осмішитись перед людьми, які потім вас осудять.

Покладання їжі на гробах. Кожна їжа – це дар від Бога. Не можна їжі марнувати і залишати на гробах, бо приходять пси і розтягують все по цілому кладовищі. А тим більше не можна лити горілку на гріб, бо потрібно окроплювати свяченою водою і ставити свічку на гробі а не булочку.

І часто так є, що коли хтось помирає, то всі різні справи вирішуються відразу, а священика повідомляють в останню чергу. А мало би бути навпаки.

Отож подаємо певні правила що до похорону. Потрібно в усьому слухати священика і з ним радитись. Священик йде тільки на християнський похорон: без горілки, музики, обіду і інших забобонів та до тих людей, які мали щось спільне з Богом – ходили до костьолу, сповідались, причащались і не відреклись віри. Інакше похорон відбудеться без священика. Похорон католицький в обряді має три частини: молитва в домі померлого, Свята Меса в костьолі і молитва на кладовищі. Ці три речі мусять бути. Є різні винятки, які потрібно усталити зі священиком. Якщо запрошуєте священика на похорон, то майте на увазі, що все потрібно виконати по Божому і згідно зі вченням Церкви та вимогами обряду. Також потрібно подбати про транспорт для священика і якщо даємо пожертвування на костьол як вдячність за похорон, то не можете цього робити під час молитви, лише дискретно у вільнішому часі, чи при зголошенні похорону.

6 серпня 2012 Р. Б.

Урочистість Переображення Господнього