Минулі вихідні показали, що активна молодь, яка не лише роздумує про Бога, а й живе Ним, може стати справжнім вогнем, котрий запалює інших активно переживати Христа у своєму житті.
Я отримала неоціненний скарб від спілкування з друзями у Тиврові. Коли збирається творча молодь в ім’я Господнє, то Бога стає набагато більше. Але якщо задуматися на хвилинку, то в кожному з нас є багато Бога, у кожному з нас є «багатенно» потенціалу, творчості, любові... Цей список можна продовжувати. Але біда в тому, що ми зупиняємося на тому «чуть-чуть», яке дає нам світ, не прагнемо більшого, і через це наше серце стає порожнім, а в очах з’являється смуток. Саме про це «ЧУТЬ-ЧУТЬ» ішлося на першій зустрічі молоді в арт-кафе канторка «За тином» у Тиврові. Нас, тобто молодь із Бара, Мурафи, Києва, Городка, Хмельницького, зібрала разом ідея розібратися у важких питаннях сучасної молоді, зокрема, чому молодь задовольняється малим, а не шукає разом із Богом повноти життя.
«Бог є з тими, хто готовий довіритися Йому наосліп»
А розпочалася зустріч із Євхаристії, яку очолив «хрещений батько» канторки отець Рафал Стрижевський ОМІ. На Месі отець розповів про те, як молодь почала ініціативу відновлення монастиря у Тиврові, про труднощі, які поставали у цій справі. Адже цю ініціативу розпочала сама молодь і важко працювала над нею: самотужки очищала монастир від сміття і землі.
Історія канторки також подолала чималенько перешкод. Готуючись 5 місяців поспіль, групка молодих людей, розкиданих по Україні, шукала затишного місця для канторки. Звертались у різні парафії, шукали підтримки в отців і різних спільнот, а знайшли її саме в Тиврові.
Тиврівський монастир символічно доповнює першу тему зустрічі, бо молодь часто теж почувається зруйнованою, відкинутою, як отой монастир. Але Бог із тих руїн робить чудові речі. «Бог є з тими, хто готовий довіритися Йому наосліп».
Далі отець звернувся до молоді канторки: «Можливо, і ви переживатимете подібні труднощі перед здійсненням чудових ідей, прагнень, які дають вам радість і задоволення. Пам’ятайте: велич людини проявляється в тому, що вона долає труднощі з Богом».
«Чи вартує ціль, якщо немає перешкод?»
«Якої мари?» Саме так називався цей пункт програми, який відбувався у приміщені канторки. Усе було символічно. На кожному столику були свічка і яблуко, які символізували світло світу і «чуть-чуть». Тепле світло, чорно-білі фото на цегляних недобудованих стінах,
Немає коментарів:
Дописати коментар