Sw. Jozef ukr - homilia Bpa Jacka Pyla OMI - 19 marca 2013 w Gniewaniu

Св. Йосиф

19 березня

В урочистість Св. Йосифа, покровителя нашої парафії давайте разом подивимося на його життя, щоб ми могли взяти з нього щось для себе, для свого духовного життя.

Кілька краплин інформації, почер­пнутих з Євангелій, говорять тільки про те, що цей чоловік походив з царського   роду   Давида,   був ремісником, теслею, а найголовніше — що він був вірним виконавцем волі Божої.

Іконографія зазвичай зображає св. Йосифа поважним чоловіком похилого віку — щоб підкреслити дівоцтво Марії у шлюбі. Але насправді св. Йосиф був молодим чоловіком у повному розквіті краси і сил. Не фізичний стан, а благодать Божа дає людям здатність до чистої любові.

Святий Матей змальовує Йосифа як порядного чоловіка, що був "мужем праведним". Учи­телі Церкви пояснюють, що слово "праведний" означає найвищий ступінь побожності, духовності, досконалості. Святий Йосиф - це чудовий взірець віри, віри зрілої, яка є більше довірою до Бога, ко­ли ми не все розуміємо, коли будь-яке роз'яснення недостатнє чи неможливе.

З ранньої молодості Йосиф, захоплений святою історією сво­го народу, ревно працював над са­мовдосконаленням. Біблія не тільки була для нього джерелом інформації про історію Ізраїля, вона передовсім формувала його особистість, його душу. Йосиф ус­падкував чесноти своїх попере­дників: лагідність Авеля. муд­рість Товії, чистоту єгипетського Йосифа, слухняність Ісаака, тер­пеливість Якова, а особливо віру Авраама. У євреїв ім'я характери­зувало особистість людини, її ду­шевні якості. З єврейської ім'я "Йосиф" перекладається як той, котрий безустанно зростає, здо­буває, збагачується, котрого Бог обдаровує багатством. Зрозуміло, що не йдеться про матеріальні багатства, а про те, що Йосиф був духовно багатий. Біб­лія змальовує нам ідеал Божої люди­ни, яка живе з усвідомленням по­стійної присутності Бога і намагається розпізнавати Божий план і Божу волю.

Святий Йосиф - мовчазний святий. Хоча він не залишив в Євангелії жодного слова, але по­при це став учителем і прикладом простого, щоденного, родинного життя. Надзвичайним в його зви­чайному житті було вміння слу­хати, прислухатися, вслуховуватися в різні голоси. Звідки вони приходили? Із текстів Святого Пи­сьма. Всі вони вміщаються в по­нятті "слово", бо віра родиться із слухання слова. Святий Йосиф відкривався, слухаючи Боже Слово, прагнув усе схопити. Він не був пророком, не був релігій­ним провідником, не був перво­священиком, але стояв набагато вище, ніж усі релігійні діячі, про­роки, первосвященики.

Господь учинив Йосифа Сво­їм знаряддям, покликав його, а Йосиф дав згоду, захотів стати знаряддям в руці Бога. Де він цьо­го навчився? У Біблії. Біблія була його вчителькою. Він знав Авраа­ма, отця ізраїльського народу. Авраам був слухняний Господеві. Слухаючи голос Бога, він у похи­лому віці вирушив у далеку доро­гу. Господь не обманув Авраама. Йосиф це знав, бо походив з роду Авраама. Він знав історію проро­ка Натана, який ставав перед ца­рем Давидом, його прабатьком, і говорив цареві суворі слова, що по­ходили від самого Бога. А Давид слухав, покутуючи за зло та дяку­ючи Богові за все добро. Так, Біб­лія - це найкраща школа життя з Богом.

Йосиф мав перед очима ше­рег слухняних слуг Божих і добре їх знав. Мойсей був посланий Гос­подом, пішов і став провідником народу. Ілля пішов. Ісая пішов. Єремію переслідували, він поби­вався, але пішов. Біблія, Книга життя, навчає, що коли Господь посилає, то треба стати Його зна­ряддям. Той, хто вихований біб­лійною Божою наукою, має вуха, чутливі до голосу Господнього, має серце, вразливе на Божу лю­бов, і йде туди, куди посилає його Бог, стає знаряддям Божих задумів.

Йосиф був вихований Біб­лією. Його, отже, призначає Бог і говорить: візьми вагітну Марію, не бійся, її Дитя є від Духа Свято­го. Даси Йому ім'я Ісус. Тільки батько мав право давати ім'я дітям. Ти - друга людина, котра знає таємницю Бога, Який при­йде на цей світ. Чи міг Йосиф спе­речатися, зволікати, коли почув від самого Ангела, що Святий Дух перебуває з Марією, чи зро­зумів він, що "те, що в ній зача­лось, походить від Духа Свято­го"? Йосиф це зрозумів завдяки світлу віри. Він дивувався всьому, що існує в світі. Дивувався дню й ночі, небу, засіяному зірками, тваринам на землі й рибам морсь­ким. Він вірив, що все це створив Бог. Створінням Божим є також Марія. Вона сповнена Святим Ду­хом. З моменту зустрічі з Марією Йосиф перебуває під впливом Святого Духа, Який торкається його серця, зміцнює його волю, просвітлює його розум, і Йосиф приймає Марію до себе.

Чи Йосиф, учень і слухач Біб­лії, міг інакше відповісти Богові? Йосиф, який мандрує слідами Ав­раама, Ісаака та Якова; нащадок праотця Давида, який очікує з усіма ізраїльтянами Спасителя. Він, Йосиф, знає, що Святе Письмо - це слова Святого Духа. Те­пер Святий Дух увійшов у його життя. Марія силою Всевишньо­го стала матір'ю, а він має стати сторожем Дитятка, зачатого від Святого Духа. Отак Йосиф стає знаряддям в руках Божих. Він дав народженому Дитяткові ім'я Ісус - так бо наказав йому Ангел Гос­подній. Потім він з Марією при­ніс Немовля Ісуса до Храму, де Йо­го зустріли старець Симеон та пророчиця Анна. У євангельських оповіданнях також розповідається про пере­живання Йосифа, коли вони з Ма­рією загубили підлітка Ісуса по дорозі з Єрусалиму. А потім від­шукали Його в Храмі, де Він дис­кутував зі вченими вчителями. У першій ситуації Ісуса представ­ляли інші особи (Симеон та Ан­на); в другій - Ісус у Храмі об'являє, що Він повинен бути при справах Свого Отця. У першому випадку Симеон провіщає страждання Христа, які поділяти­ме Його Мати. А образ пошуку й знайдення виразно, хоч і симво­лічно, стосується трьох днів нестерпного очікування болісної відсутності Ісуса, яка характери­зує пасхальну тайну.

Ісус "повернувсь у Назарет і був їм слухняний" (Лк 2, 51). У Назареті Йосиф у шабат звичайно ходив до синагоги на спільну біб­лійну молитву. Поруч нього був Ісус. Важко уявити, що пережи­вав Йосиф, коли слухав Боже Слово й бачив поруч із собою Втілене Слово, Сина Божого, опікуном якого він був. Сучас­ною мовою можна було б сказати, що він мав одночасно фонію (аудіо) - звучання слів Біблії і візію (відео) - ба­чення того, хто є душею всієї Біб­лії - Ісуса. Адже вся Біблія розповідає про Ісуса. 

Мої дорогі! Св. Йосиф є для нас Захисником життя. Саме ця тема — охо­рона ненародженого життя — є нині найскладнішою і  найболіснішою. Саме на цю грань життя св. Йосифа, людини Провидіння, звернув увагу Святіший Отець Іван Павло II у проповіді, виголошеній під час подо­рожі на батьківщину, в Каліші, у санктуарії св. Йосифа.

"Йосиф з Назарета, котрий уберіг Ісуса від жорстокості Ірода, стає в цю хвилину перед нами як величний поборник справи захисту життя людського, від першої хвилини зачат­тя аж до природної смерті... Воно має незнищенну вартість і неповторну гідність," — сказав Папа. "Бог до вас приходить і перебуває посеред вас, мешкає у ваших душах. У ваших родинах! У ваших домівках! Про це добре знав св. Йосиф... Підтримані прикладом і опікою св. Йосифа, завжди давайте свідчення відданості й великодушності. Оберігайте і оточуйте опікою життя кожної вашої дитини, кожної особи, особливо хворих, слабких і неповноцінних. Да­вайте свідчення любові життя і щедро діліться цим свідченням."

       Апокрифи говорять про те, що Йосиф помер, коли Ісусові було 19 років. Власне, тому він вважається  покровителем  доброї смерті; бо віддав духа на руках Марії та Ісуса. Тому молімося:

Святий Йосифе, утіхо тих, хто страждає і вмирає! Ти отримав дар перебувати на землі аж до кінця своїх днів у товаристві Христа і Його Матері. Просимо тебе, нехай твоє заступництво вимолить кожному із нас благодать до­брої смерті. Упродовж всього земного життя будь для нас прикладом і допо­могою, щоб ми зі свідомістю добре виконаного покликання, з чистим сер­цем і з радістю йшли в годину смерті на зустріч з Отцем.

"Йосиф" — з єврейського Joheseph — означає: "Нехай Бог примножить". Працюймо, як Тесля з Назарету, мовчки виконуючи волю Божу, і нехай примножить плоди наших трудів опіка Святого Робітника.

Святий Йосифе, опоро сімей, просимо тебе, допоможи: нехай в нашому суспільстві запанує той самий дух любові, який панував у назаретанському домі. Нехай кожен із нас обдаровує інших довірою, повагою, доброзичливістю і жертовною турботою, і сам отримує це від інших. Нехай ця єдність і гармонія зміцнює усіх нас і буде свідченням любові, якої прагне від нас Бог. Амінь.