Григоріанські Меси (григоріанка, тобто 30 мес відправлених за одну померлу особу протягом 30 днів підряд), названі так в честь папи Григорія І Великого, котрий доручив відправляти протягом 30 днів Месу за померлого монаха. Практика Григоріанських Мес розвинулася e VIII столітті. Товаришує їй переконання, що вона є надзвичайною допомогою для душ в чистилищі. В 1884 році Конгрегація Відпустів пояснила, що переконання вірних у ефективності Григоріанських Мес є розумним і згідним з вірою.
Згідно вчення Церкви «Григоріанкою» називається тридцять Святих Мес відправлених в інтенції одного померлого, протягом тридцяти днів. Звідки взявся цей звичай?
Виникнення григоріанських Мес безпосередньо пов’язується з папою Григорієм Великим, який перебував на Апостольському Престолі у 590 – 604 роках. Перед вибором на папу Григорій був настоятелем заснованої ним у 575 році монашої спільноти, котра мала свій дім на узгір’ї Целіо в Римі. Був це батьківський дім Григорія. Зібрану навколо себе спільноту базував на бенедиктинських правилах, котрі вимагали від монахів молитви, праці і добровільної бідності. Одного дня сталося, що в келії померлого монаха на ім’я Юстус знайшли три золоті монети, що було не згідно з монашими правилами. Григорій хотів допомогти померлому Юстусу очиститися від вчиненого гріха і доручив відправити за нього тридцять мес. В творі св. Григорія «Діалоги» знаходимо зміст поданого Святим доручення преору монастиря: «Постарайся, щоб протягом тридцяти днів, починаючи від сьогодні, звершувалася за нього жертва. Хай не буде такого дня, щоб не жертвувалася спасенна Гостія за відпущення його провин». Щодня, отже, мала бути відправлена одна Меса в його Інтенції. Через тридцять днів померлий Юстус явився своєму брату, Копіозію, говорячи, що був звільнений від усякої кари. Копіозій нічого не знав про відправлені Меси і, коли пізніше виявив зміст свого видіння, решта співбратів зробили висновок, що було воно на тридцятий день, коли відправлено Євхаристію за померлого Юстуса. Був це виразний знак, що Меси відправлені безперервно протягом тридцяти днів принесли очікуваний результат. Григорій же визнав, що жертва Святої Меси допомагає тим, хто потребує очищення після смерті.
Дуже швидко під впливом великого авторитету Григорія, пізнішого папи, звичай відправлення тридцяти святих мес за померлу особу знайшов своє місце у релігійних практиках Риму, а потім також в інших місцевостях. В Європі звичай відправляння «Григоріанок» розповсюджувався поступово, починаючи з VIII століття, спочатку в монастирях, потім також в інших храмах. Спочатку Апостольський Престол прийняв Григоріанські меси посередньо, тобто мовчки, а потім безпосередньо, видаючи відповідні документи.
Григоріанські Меси належить розуміти, як Меси відправлені за померлого. Сам звичай жертвувати за померлих меси є стародавнім і сягає часів до папи Григорія Великого. Проте раніше не знано звичаю відправляти Євхаристію за одного помнрлого протягом тридцяти днів без перерви. Служіння Євхаристії за померлих офіційно було підтверджено Тридентським Собором, як найефективніший спосіб молитви за осіб, котрі потребують очищення по смерті. Церква виражає таким чином переконання про нескінченну вартість Святої Меси, котра виникає з заслуг Христа. Значення це стосується не тільки учасників Євхаристії, але також осіб і справ, в намірах яких вона відправляється священиком. Як вважають, Григоріанські Меси є проханням про звільнення померлого від наслідків гріха.
Документи Церкви наголошують, що Григоріанські Меси можуть бути відправлені тількі за одного померлого і ніколи за багатьох. «Григоріанки» за одного померлого повинні бути відправлені протягом тридцяти днів і ніколи не можна відправити дві Меси того самого циклу одного дня.
Жертвуючи «Григорінку» за когось з наших близьких померлих, дуже допомагаємо йому осягнути небо. Наша жертва стає також виразом нашої любові до померлого і турботою про його спасіння. Варто подумати про цю найдосконалішу допомогу, яку можемо пожертвувати нашим померлим, що перебувають у чистилищі.
Немає коментарів:
Дописати коментар