МИРЯНИ ТА ЄВАНГЕЛІЗАЦІЯ

Отець Джозеф Аджус ОР є деканом факультету теології Папського університету Angelicum у Римі. Тут вивчають теологію не лише брати-домініканці, а й також брати і сестри з інших орденів, священики та миряни, щоби після його закінчення проповідувати Євангеліє і катехизувати. Отче, яка різниця між катехизацією та євангелізацією? Показати різницю між цими поняттями нам допоможе термінологія Нового Завіту, яка подає два грецьких терміни – "керигма" і "дідахе". "Керигма" є проголошенням Євангелія тим, хто його ще не чув. І в такому сенсі воно є євангелізацією. А "дідахе" є навчанням релігії, доктрини віри, тих, хто вже прийняв Євангеліє. І тут це – катехизація. Як підготувати тих, хто євангелізуватиме та катехизуватиме? Яку роль тут відіграє теологія? Я знаю добре контекст Західної Європи, який, звісно, не мусить бути подібним до контексту України. У Західній Європі спостерігаємо два феномени: по-перше, зменшення покликань. А це означає, що євангелізація та катехиза вже не можуть провадитися винятково священиками, як це було колись. Необхідно залучати мирян та монахинь як до євангелізації, так і до катехизації. По-друге, секуляризація західного суспільства. А це означає потребу в євангелізації, а не лише в катехизі. Одним із мотивів, чому Йоан Павло ІІ висунув ідею нової євангелізації, була хвиля секуляризації, яка охопила Західну Європу. Тож коли на початку свого понтифікату він говорив про те, щоб відчинити двері для Христа, то хотів насамперед звернути увагу на прийняття християнських цінностей як суспільством Західної Європи з його релігійною свободою, так і суспільством Східної та Центральної Європи, де такої свободи не було. Для цього, власне, й потрібна нова євангелізація. Можливо, становище в Україні інше. Але, з огляду на те, що відбувалося в різних країнах після падіння комунізму, і тут існує загроза секуляризації. Як це вже сталося у Чехії, Угорщині, Польщі… Це може статися і в Україні. У цьому контексті я бачу важливість навчання теології та роль Інституту релігійних наук св. Томи Аквінського у Києві в підготовці світських: треба навчати теології там, де потрібні і євангелізація, і катехизація. Гадаю, що Інститут св. Томи відіграє важливу роль у впровадженні християнських цінностей у суспільство. У цьому ж контексті наведу приклад Мальти – традиційно католицької країни, з якої я походжу. Проте більшість моїх співвітчизників, хто бодай щось знає про свою релігію, знають це завдяки світським. Приблизно століття тому один із тамтешніх дієцезіальних священиків усвідомив необхідність участі мирян у катехизуванні. Попри те, що тоді на Мальті було дуже багато священиків, його ідея була геніальною. Він об’єднав сотні чоловіків та жінок, які допомагали готувати дітей до Першого Причастя та Миропомазання. Усе це відбувалося задовго перед ІІ Ватиканським Собором, який підкреслив роль світських у катехизації. Документ конгрегації Educatione Catholica говорить, що томізм знову має стати фундаментом теології та філософії. Як реалізовувати ці рекомендації при підготовці катехитів та євангелізаторів? Вчення святого Томи ми можемо розглянути як модель діалогу зі суспільством. Аквінат був готовий до діалогу з усіма: як із віруючими, так і з невіруючими. Як на мене, геній св. Томи був відкритий на всі системи релігійного мислення, бо так само, як він приймав св. Августина, так само не мав проблем зі сприйняттям ідей Маймоніда, юдея. Також був відкритий на сприйняття різних мисленнєвих нерелігійних систем, наприклад, Аристотеля, що було певною "новацією" за часів Томи. Щоби провадити діалог, святий Тома сформулював певний принцип: у розмові з віруючими варто вдаватися до аргументів з Об’явлення; для діалогу з євреями – до Старого Завіту; у діалозі з людьми, для яких Святе Письмо не є авторитетом, маємо спиратися на аргументи розуму. Я сам уперше побачив це в тексті св. Томи, а пізніше дізнався, що ідея діалогу вже раніше була сформульована Отцями Церкви. Якщо розпочинаємо діалог із секуляризованим суспільством – то маємо розпочинати з розуму, у руслі філософії, а потім переходити до діалогу релігійного характеру. Гадаю, саме тому папа Йоан Павло ІІ опублікував енцикліку Fides et ratio. Тут хотів би викласти думку, близьку до поглядів Бенедикта XVI. Якщо будувати діалог із секуляризованим суспільством на основі аргументів розуму, то є всі шанси віднайти абсолютну правду. Розмовляла Вікторія СЕМЕНОВА "КВ" в електронному форматі Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6 І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6 При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/